У статті розглянуто питання про долю краси в сучасному мистецтві з позиції вражень реципієнта, а не настанов митця чи куратора. ідправним пунктом дослідження є факт, що у відвідувачів експозицій сучасного мистецтва часто виникає запитання "Чому сучасне мистецтво таке некрасиве?". Відкинувши упередження щодо наївності цього запитання, маємо проаналізувати його витоки, підстави і сенс, щоб зрозуміти соціальне значення відмови від краси. Гіпотеза полягає в тому, що відсутність краси, як її переживає публіка, пов’язана не стільки з некомфортністю споглядання, скільки з відсутністю сенсу в самому спогляданні, тобто з даремно втраченим часом. Закиди стосовно «некрасивого мистецтва» виражають не лише схильність публіки до комфорту і приємних відчуттів; ідеться про симптом розладу відносин між митцем і публікою, про відмову митців від здійснення важливих соціальних функцій.