У цій статті автор розвиває висловлену раніше думку про важливість вивчення персональної репрезентації дослідницьких і дидактичних практик у царині вітчизняного біблієзнавства, зокрема в Київській духовній академії. Дослідження саме в такому аспекті уможливлене через застосування біографічного підходу в гуманітарних студіях. Біблійні студії у КДА постають як дослідницька та освітня традиція, формована й утримувана не лише інституційно, а й на перетині "життєвих світів", "життєвих історій" конкретних вихованців і професорів. Наведено приклади реконструкції їхніх наукових, богословських і педагогічних біографій. Привернуто увагу до ще досі не опрацьованих архівних документів, які розкривають персональні механізми наукового пошуку та богословської творчості видатних київських біблієзнавців.