12.00.11 - міжнародне право

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/14807

Browse

Browsing 12.00.11 - міжнародне право by Subject "jurisdiction of international courts"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Юрисдикція міжнародних судових органів щодо злочину геноциду : автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
    (2018) Аносова, Юлія; Антонович, Мирослава
    Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.11 "Міжнародне право" (293 – Міжнародне право). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2018. В дисертації досліджується юрисдикція міжнародних кримінальних судів та Міжнародного Суду ООН щодо злочину геноциду з позицій інтегративного підходу до відповідальності індивідів та держав згідно з міжнародним правом. Розглядаються концептуальні підходи щодо розуміння юрисдикції міжнародних судових органів. Висвітлюється комплексна природа Конвенції про геноцид. Досліджуються особливості тлумачення міжнародними кримінальними судами складу та окремих елементів злочину геноциду. Здійснюється історичний огляд процесу прийняття та характеризується змістовне наповнення юрисдикційних положень статей 6 та 9 Конвенції про геноцид. Пропонуються шляхи застосування статті 6 Конвенції для "підсилення" юрисдикції МКС щодо злочину геноциду. Досліджується юрисдикція міжнародних кримінальних судів за параметрами ratione personae, ratione loci, ratione temporis. В контексті юрисдикції ratione personae детально охарактеризовано форми відповідальності за злочин геноциду. Констатується, що Міжнародний Суд ООН, юрисдикція якого базується на "компромісній умові" статті 9 Конвенції про геноцид, є дієвим механізмом забезпечення відповідальності держав за геноцид. Детально характеризується юрисдикція Міжнародного Суду ООН за параметрами ratione personae, ratione materiae, ratione loci, ratione temporis.
  • Thumbnail Image
    Item
    Юрисдикція міжнародних судових органів щодо злочину геноциду : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
    (2018) Аносова, Юлія; Антонович, Мирослава
    Аносова Ю.В. Юрисдикція міжнародних судових органів щодо злочину геноциду. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.11 "Міжнародне право" (293 – Міжнародне право). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2018. Узагальнений короткий виклад основного змісту дисертації. У дисертації досліджується юрисдикція міжнародних кримінальних судів та Міжнародного Суду ООН (МС) щодо злочину геноциду з позицій інтегративного підходу до відповідальності осіб та держав згідно з міжнародним правом. У Розділі 1 "Загальна характеристика злочину геноциду в світлі юрисдикції міжнародних судових органів" розглядаються концептуальні підходи до розуміння юрисдикції міжнародних судових органів. Аналізується змістовне наповнення та доводиться комплексність природи Конвенції запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Конвенція про геноцид). Дисертант доходить висновку, що даний документ потрібно одночасно розглядати як класичний міжнародно-правовий договір, кримінально-правовий інструмент та міжнародний договір з прав людини. Здійснюється огляд судової практики міжнародних судових органів, якою підтверджується, що заборона геноциду передбачена не лише в Конвенції про геноцид, але також і в інших джерелах міжнародного права. Досліджуються особливості тлумачення міжнародними кримінальними судами складу злочину геноциду та окремих його елементів, зокрема, actus reus, mens rea та контекстуального елемента. Розділ 2 "Юрисдикція міжнародних кримінальних судів щодо злочину геноциду" присвячено аналізу засад та окремих аспектів здійснення юрисдикції щодо злочину геноциду міжнародними кримінальними судами. Проведено історичний огляд процесу обговорення та обґрунтування доцільності включення статті 6 до Конвенції про геноцид. Після детального аналізу змісту цієї статті та її співставлення з процедурою утворення сучасних міжнародних кримінальних судів, робиться висновок, що Міжнародний кримінальний суд (МКС) є найбільш наближеною моделлю суду, що підпадає під визначення статті 6 Конвенції про геноцид. Незважаючи на те, що інституційно МКС не залежить від положень Конвенції про геноцид, положення статті 6 може допомогти "підсилити" юрисдикцію МКС, принаймні щодо злочину геноциду. Автор наводить дві практичні проблеми, з якими зіштовхується МКС у своїй діяльності і які можуть бути вирішені через застосування Конвенції. Зокрема, це питання поширення юрисдикції МКС на громадян держав, що не є сторонами Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (Римського статуту), а також зловживання персональними імунітетами високопосадовцями, які обвинувачуються у вчиненні геноциду. Дисертант детально аналізує персональну, територіальну та темпоральну юрисдикцію Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії, Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди та МКС. Обґрунтовується необхідність розгляду форм відповідальності як складової юрисдикції ratione personae міжнародних кримінальних судів. Досліджуються традиційні та нові форми відповідальності за злочин геноциду. Особлива увага приділена характеристиці застосування форм відповідальності щодо злочинів зі спеціальним наміром, а також співставленню форм відповідальності, передбачених в Конвенції про геноцид та статутах міжнародних кримінальних судів. При дослідженні питань юрисдикції ratione loci міжнародних кримінальних судів констатується відносно чітка визначеність такої юрисдикції в статутах ad hoc Трибуналів та теоретична необмеженість територіальної юрисдикції МКС у випадку застосування активного персонального принципу чи передачі ситуації РБ ООН. В контексті дослідження юрисдикції ratione temporis, автор вказує, що для МКС така юрисдикція є проспективною та залежить від дати набрання чинності Римським Статутом для держави-сторони, а для ad hoc Трибуналів – ретроактивною та обмежується часовими межами, визначеними в їх статутах. У Розділі 3 "Юрисдикція Міжнародного Суду ООН щодо геноциду" констатується, що завдяки існуванню Конвенції про геноцид Міжнародний Суд ООН є ефективним механізмом забезпечення відповідальності держав за геноцид. Підставою здійснення МС юрисдикції щодо злочину геноциду згідно з Конвенцією є "компромісна умова" статті 9. Встановлено, що юрисдикція МС ratione personae поширюється на держави, які, по-перше, отримали доступ до Суду згідно зі статтею 35 Статуту МС, а по-друге, прийняли юрисдикцію Суду, ставши стороною Конвенції про геноцид, якщо при цьому вони не вносили застереження до статті 9 Конвенції, яке виключає юрисдикцію МС. Дисертант аналізує справи МС щодо геноциду і детально розглядає практичні проблеми при встановленні юрисдикції ratione personae МС. Зокрема, це питання, пов’язані з визначенням статусу держави в межах ООН в контексті доступу до Суду, а також правонаступництва щодо міжнародних договорів, включаючи Конвенцію про геноцид, в контексті юрисдикції Суду. Автором здійснюється детальний аналіз юрисдикції МС ratione materiae. Констатується, що даний аспект юрисдикції Суду базується на "титулі юрисдикції", що є поєднанням двох складових: статті 36(1) Статуту МС та "компромісній умові" Конвенції про геноцид. Останнім положенням визначаються категорії спорів, що належать до предметної юрисдикції МС. Дисертантом детально проаналізовано кожну з цих категорій та визначено особливості їх співвідношення. Особливу увагу приділено категорії спорів щодо відповідальності держав за геноцид, і зокрема, методиці, розробленій МС для оцінки такої відповідальності. В контексті дослідження юрисдикції МС щодо геноциду ratione temporis проаналізовано питання щодо можливості ретроактивного застосування Конвенції про геноцид, а також ретроактивної дії міжнародного звичаєвого права щодо геноциду. Автор доходить висновку, що Конвенція про геноцид як позитивне право не застосовується ретроактивно, а отже МС матиме юрисдикцію лише щодо діянь, які мали місце після набуття чинності Конвенцією щодо держави-позивача та держави-відповідача. При цьому не виключається застосування міжнародного звичаєвого права до подій, що передували прийняттю Конвенції, якщо МС здійснює обов'язкову юрисдикцію. Також висвітлюється такий важливий для встановлення юрисдикції МС аспект, як розмежування фактів, на яких базується спір, та подій, що призвели до цих фактів. В контексті розгляду юрисдикції МС ratione loci визначено територіальну дію окремо для кожного з обов’язків держав, передбачених Конвенцією про геноцид. В підсумку автор узагальнює особливості взаємодії режимів міжнародно-правової відповідальності держав та міжнародної кримінальної відповідальності індивідів за геноцид та відмічає тенденцію їх зближення в сучасному міжнародному праві. Наукова новизна дисертації. Дана дисертаційна робота являє собою комплексне дослідження юрисдикції міжнародних судових органів щодо злочину геноциду з позицій інтегративного підходу до відповідальності згідно з міжнародним правом. Вперше: - проаналізовано проблеми реалізації юрисдикції міжнародних судових органів, які можна було б вирішити, спираючись на юрисдикційні положення Конвенції про геноцид; - запропоновано розглядати форми відповідальності як складову юрисдикції ratione personae міжнародних кримінальних судів та детально розглянуто ті форми відповідальності, що застосовуються виключно щодо злочину геноциду, а також їх співвідношення з формами відповідальності, що застосовуються до інших злочинів. Вперше у вітчизняній науці здійснено огляд нових, комплексних форм відповідальності, зокрема, "спільної злочинної діяльності" (СЗД) та "співвиконання, що ґрунтується на спільному контролі над злочином"; - здійснено комплексний аналіз юрисдикції МС за параметрами ratione personae, ratione materiae, ratione temporis та ratione loci щодо геноциду з врахуванням судової практики останніх років. Окрему увагу приділено впливу питань правонаступництва держав на особливості здійснення юрисдикції МС. Удосконалено: - застосування інтегративного підходу до дослідження відповідальності держав та індивідів за геноцид згідно з міжнародним правом, зокрема в контексті аналізу юрисдикції міжнародних судових органів, що діють в межах цих режимів; - розуміння концепції злочину геноциду, його складу та окремих елементів, зокрема actus reus, mens rea та контекстуального елементу з урахуванням судової практики останніх років; - обґрунтування причин включення юрисдикційних положень до Конвенції про геноцид, а також висвітлення еволюції в тлумаченні цих положень в теорії та практиці сучасного міжнародного права. Отримали подальший розвиток: - розуміння особливостей ретроактивного застосування положень міжнародних договорів для характеристики подій, що мали місце до набрання ними чинності, в контексті темпоральної юрисдикції судових органів, уповноважених застосовувати відповідні договори, на прикладі ЄСПЛ та МС; - концептуальний підхід, що відображає зближення режимів міжнародної кримінальної відповідальності індивідів та міжнародно-правової відповідальності держав за геноцид; - характеристика інституту правонаступництва держав щодо міжнародних договорів в контексті здійснення МС юрисдикції ratione personae. Практичне значення дисертації. Одержані в ході дисертаційного дослідження результати можуть бути використані: - в навчальному процесі, зокрема, через включення до відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів тощо, а також при розробці та викладанні таких навчальних курсів, як "Міжнародне публічне право", "Міжнародне кримінальне право" та "Міжнародне право захисту прав людини" у вищих юридичних навчальних закладах; - для сприяння більш професійному оперуванню міжнародно-правовою термінологією дослідниками в різних галузях знань при характеристиці відповідних подій, зокрема в межах історичної, політичної, соціологічної та юридичної наук; - при визначенні політики України в питанні щодо необхідності та наслідків ратифікації Римського Статуту МКС згідно зі статтею 124 Конституції України, приведенні українського кримінального законодавства у відповідність з положеннями Римського Статуту, а також при виробленні стратегії представлення злочинів та відбору доказів, що подаються Україною до МКС; - при оцінці необхідності створення, і у випадку прийняття позитивного рішення, – визначення юрисдикції ad hoc Трибуналу, що зможе розглядати справи щодо злочинів, вчинених на території АРК, Донецької та Луганської областей; - в правозастосовній діяльності – для керівництва вітчизняних органів досудового розслідування і прокуратури, а також суддів в досудовому розслідуванні та судовому провадженні в справах щодо злочинів, передбачених розділом ХХ Кримінального кодексу України, зокрема, при розгляді питань щодо складу міжнародних злочинів, а також особливостей застосування форм відповідальності до міжнародних злочинів; - в правотворчій сфері, зокрема, при нормопроектуванні та внесенні змін до Кримінального кодексу України, що узгоджуються з сучасними вимогами міжнародного кримінального права.