Кіно-Театр. 2025. № 2

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/34482

Browse

Now showing 1 - 20 of 32

"Сімейний альбом" – в Європарламенті та Раді Європи
(2025)
У Європарламенті та Раді Європи відбулися спеціальні покази документальної стрічки "Сімейний альбом" українки Марини Ткачук.
Есхатологічний меседж Акі Каурісмякі ("Опале листя")
(2025) Марченко, Сергій
Фільм "Опале листя" (2023) Акі Каурісмякі минулої осені було показано в Україні, і нещодавно - у Червоній залі Будинку кіно. Картина отримала Приз журі Каннського кінофестивалю, номінувалася на "Оскара", часопис "Тайм" назвав стрічку "тихим шедевром", "найкращим фільмом Каурісмякі", а за версією "Кайє дю сінема" - увійшов до "списку десяти найкращих фільмів 2023 року". Жанр означено досить приблизно: "кінокомедія", "драматичний фільм", "романтичний фільм". Можливо, що кожну "маленьку людину" хвилюють лише події її особистого життя чи "ближчого плану": її міста, країни, а не сумні новини з далеких країн? Певно, у такий спосіб режисер реанімує задавнену національну травму Радянсько-фінської війни (1939-1940), на яку більшість країн і людей тоді реагувало мало. І як есхатологічний натяк людству, що маємо щось робити, бо так жити далі неможливо.
Годинник професіонала: не час помирати (в очікуваннi нового Бонда)
(2025) Швець, Юлій
Кіно про Джеймса Бонда довгий час викликало посмішку пристойної публіки, хоча й доволі точно віддзеркалювало "дух часу". Уже перші шпигунські історії з Шоном Коннері, Тімоті Далтоном, Пірсом Броснаном, Роджером Муром - харизматичними брюнетами-улюбленцями жінок. Трансформація франшизи почалася, коли на роль головного героя запросили Деніела Крейга. Стрічка "Не час помирати" - це вочевидь кіно не про вибухи й трюки. Це навіть не фільм-прощання з Деніелом Крейгом чи з "епохою, що відходить". Це екзистенційна драма про героя свого часу, який він ідеально відображає. Це кіно про перемогу Тесея над Мінотавром - про виняткову особистість, яка була й буде потрібна в усі часи, бо тільки вона, а не біомаса розенкранців-гільденстернів зможе перемогти Люцифера.
Автобіографічні повісті Михайла Стельмаха в інтерпретації Олександра Муратова : Олександру Муратову – 90
(2025) Брюховецька, Лариса
Олександр Муратов - український кінорежисер, письменник, сценарист, художник, заслужений діяч мистецтв України, кавалер ордена "За заслуги" ІІІ ступеня. Серед українських кінорежисерів його можна вважати рекордсменом: зняв 25 ігрових фільмів різних жанрів (п’ять із них у співавторстві), серед яких були й екранізації творів українських письменників Михайла Стельмаха та Миколи Хвильового, і більше десятка - документальних. Ситуація загрози, в якій ми, українці, нині проживаємо, велить нам звертатися до національних надбань, до творів літератури і кіно не тільки загальновідомих, а й тих, які були відсунуті на маргінес через невідповідність канонам авангарду і постмодернізму. Одне слово, традиційних, які так само повноправні, як і всі інші. Цінність їхня в тому, що вони утверджують людську доброту як основу співжиття, оздоровлюють ментально, збагачують душу, розкривають національну самобутність.
Фелікс Картте: "Налякати і стерти межі між правдою і брехнею". Як російська дезінформація інфікує людей
(2025) Картте, Фелікс
"Дзеркальна політика" - це тактика, коли пропагандист звинувачує своїх опонентів у тих самих діях чи стратегіях, якими він сам активно займається. Мета полягає в тому, щоб стерти межі між правдою та брехнею, між правильним і неправильним, і зрештою зробити людей байдужими. Кремль часто використовує цю тактику для заплутування аудиторії та відведення підозр від себе.
Синдром нестачі
(2025) Саква, Олександр
Всі обрані для оцінки твори - "Евакуація", "Потяг" і "Хазяїн 2. На своїй землі" - про початок війни та події, з ним тісно пов’язані. Перші два - мінісеріали, "Хазяїн 2" - сиквел, якому мінісеріал передував. Останній – адаптація однойменної п’єси Карпенка-Карого, його воєнне продовження - витвір сценаристів Тараса Антиповича, Валентини Руденко й Тараса Ткаченка, режисерів Зази Буадзе й того ж таки Тараса Ткаченка.
Іспанці дивилися українські фільми
(2025) Скоморощенко, Ольга
Протягом жовтня 2024 року в іспанській Саморі, столиці однієї з дев’яти провінцій Кастільї і Леону, щотижня в Державній публічній бібліотеці міста відбувалися покази українських фільмів. Першим став "Додому" (2019) Нарімана Алієва, потім "Терикони" (2021) Тараса Томенка, "Мої думки тихі" (2019) Антоніо Лукіча, і на завершення - "Домашні ігри" (2018) Аліси Коваленко. Новий директор бібліотеки Пако (Франсіско) Пардо підніс на вищий рівень організацію культурно-освітніх програм і заходів. Саме тому було вирішено провести показ фільмів з України - країни, до якої зараз прикута увага світу.
Іван Миколайчук: сценічне першопрочитання
(2025) Руданець, Ольга
У Коломийському академічному обласному українському драматичному театрі ім. Івана Озаркевича (найдавнішому українському на західноукраїнських землях, який перетнув історичну позначку – 175 років з часу заснування) 15 грудня 2024 р. відбулася прем’єра вистави за мотивами нереалізованого сценарію Івана Миколайчука "Tabula rasa / Чиста дошка". Цією постановкою театр ще раз засвідчив свою готовність і велике бажання йти до глядача першовідкривачем, сповідуючи художньо-мистецьку концепцію, вже закладену великим просвітителем свого часу, засновником театру отцем Іваном Озаркевичем, 230 років від дня народження якого відзначимо вже влітку цього року.
На війні загинув Яків Ткаченко
(2025)
Яків Ткаченко (н. 2 лютого 1979, Дніпропетровськ) – український актор театру і кіно. 1 березня 2022 року, з початком російського вторгнення в Україну, вступив до лав ТРО міста Дніпра. У складі 128-ї бригади ТРО воював у Донецькій області, де двічі отримував поранення і повертався в стрій. У складі ЗСУ воював під Вугледаром. Загинув 14 грудня 2024 року. Про смерть бійця повідомив режисер Олесь Санін. "Два дні тому говорили. Один з найталановитіших українських акторів. Справжній лицар. Справжній друг. Глибокі співчуття рідним і близьким Якова. Вічна слава герою!"
Актор і воїн Євген Авдєєнко
(2025)
Актор Євген Авдєєнко (н. 2 лютого 1984, Суми) – український актор театру і кіно. Після закінчення 2005 року КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого майже двадцять років виходив на сцену Національного театру ім. Лесі Українки та Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Знімався в серіалах «Ворожка», "Біля причалу", "Дзвонар", "Шлях поколінь", у кінофільмі "Черкаси". Заслужений артист України. Після початку повномасштабного російського вторгнення Авдєєнко (позивний Авдєй) долучився до лав захисників України. Воював у Третій штурмовій на Запорізькому, Авдіївському та Бахмутському напрямках. Нагороджений у 2023 році нагрудним знаком "Золотий хрест" від головнокомандувача Збройних сил України.
Екранізації класики як діагноз суспільства, що обирає Трампа
(2025) Ямборко, Ольга
В 2024-му році громадяни США знову обрали Дональда Трампа президентом. Стаття про засадничі характеристики ментальності суспільства, в якому можливим став "феномен Трампа". Відповіді дає культура цього суспільства. Можна сказати, антропологічним її явищем є т. зв. американська готична літературна традиція, джерелами розвитку якої "стали явище фронтиру та морально-психологічна атмосфера пуританської общини XVII-XVIII ст., а також постійний зв’язок із національними реаліями". Її варіант - південно-американська літературна готика – вирізняється фольклорними мотивами, зверненням до соціальних проблем, у т. ч. расизму.
Дні українського кіно в Римі
(2025) Швець, Юлій
Свято українського кіно в Римі, організоване Українським інститутом спільно з Держкіно, вже три роки радує українських римлян.
"Степне": застиглий час українського села
(2025) Канівець, Анастасія
Українське село не так часто постає в українському кіно - особливо порівнюючи з тією роллю, що її продовжує відігравати в українському світі. І ще рідше сільський світ стає матеріалом для серйозної, глибокої драми. Такої, як у "Степному" Марини Вроди. "Степне" - прекрасний зразок повільного фільму, де дія розгортається ледь помітними кроками і де, тим не менш, за кожним кадром відчуваються внутрішнє напруження й глибина. Завжди мають залишатися місця пам’яті, свого роду культурна пуповина, що прив’язує суспільство до його минулого. Одним з таких місць і є село з парадоксальною серед сумських лісів назвою Степне.
Психлікарня як метафора тоталітаризму
(2025) Іванишина, Лариса
В Україні з ’явився нетиповий фільм - не про бомжів, не про старшокласників і не про лікарів. "БожеВільні" - це фільм про каральну психіатрію. Що це означає - краще, звісно, не знати. Але автори вирішили відкрити очі глядачам, далеким від цієї проблеми минулого, і показати, як вона функціонувала в СРСР.
Дві українські стрічки у Лінкольн-центрі
(2025)
Відомий режисер Роберт Еґґерс у рамках своєї добірки "Заклинання “Носферату”: Роберт Еґґерс представляє" показав дві українські кінострічки. Покази відбулися з 5 по 9 лютого у Лінкольн-центрі в Нью-Йорку. 6 лютого представлено "Вечір на Івана Купала" Юрія Іллєнка (1968), 7 лютого – дебютний фільм Сергія Параджанова "Андрієш" (1954).
Благодійний показ стрічки "Феномен Курбаса"
(2025)
"Загін кіноманів" та Благодійний фонд Сергія Притули організували показ документальної стрічки "Феномен Курбаса" про геніального українського режисера, актора. Це історія про те, як одна особистість може надихнути ціле покоління.
Валерій Шалига: "Продюсерам дешевше осучаснити твір, ніж морочитися з історичними костюмами..."
(2025) Шалига, Валерій; Брюховецька, Лариса
Інтерв'ю з Валерієм Шалигою - українським актором, режисером та сценаристом.
Воєнні будні тилу: "Час підльоту" Віталія Манського
(2025) Канівець, Анастасія
На думку автора статті, стрічка «Час підльоту» не загубиться у морі документалістики, ставши «ще одним фільмом про українську війну». Кінострічка Віталія Манського є однією із тих, за якими майбутні покоління пізнаватимуть і відчуватимуть цю війну.
Альбом-колаж до 100-ліття кінорежисера : [рецензія на: Сергій Параджанов. Режисер свого життя
(2025) Кручик, Ігор
Презентація книги "Сергій Параджанов. Режисер свого життя" відбулася у грудні 2024-го року в столичному Будинку кіно. Упорядниця і авторка багатьох текстів Юлія Бережко-Камінська провела інтерв'ю з людьми, які знали Параджанова. Й, окрім цього, підібрала цікаві маловідомі тексти про життя режисера, які були розсіяні у періодиці.
Негучна, але надійна пам'ять про Сергія Лисецького
(2025) Брюховецька, Лариса
Стаття присвячена пам'яті Сергія Лисецького. Сергій Опанасович поєднував у собі величезний життєвий та професійний досвід і мудрість мислителя. Йому доля подарувала довгий вік - і він не змарнував відведеного йому часу.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2025. № 2 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options