Кіно-Театр. 2024. № 3

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/30965

Browse

Now showing 1 - 20 of 36

"Фортеця Маріуполь. Саймон"
(2024)
Олег "Саймон" Крісенко з Миколаєва був актором, грав у дитячому театрі, та у 2014-му, з початком війни, одразу пішов у добровольчий батальйон. У 2022 році разом з іншими захисниками Маріуполя опинився на "Азовсталі", а потім у полоні, з якого повернувся рік потому. Наразі хлопець проходить реабілітацію. Фільм входить до циклу "Фортеця Маріуполь"– про воїнів, які обороняли Маріуполь у повному оточенні протягом 86 днів.
Відеозвернення 24 лютого
(2024)
24 лютого 2024 понад 30 світових зірок та амбасадорів United24 звернулися до українців зі словами підтримки у другу річницю повномасштабного російського вторгнення в Україну. Свою підтримку висловили Роберт Де Ніро, Катрін Денев, гурт Imagine Dragons, Кетрін Винник, Боно, Гіларі Свенк, Вігго Мортенсен, Бернар-Анрі Леві, Емма Томпсон, Стівен Фрай, П’єр Рішар, Лієв Шрайбер, Марк Стронг, Річард Бренсон та ін. Відеозвернення прoзвучали з Нью-Йорка, Парижа, Лос-Анджелеса, Лондона. Відео у своїх соцмережах опублікувала фандрейзингова платформа United24 з підтримки України. Започаткована 5 травня 2022 року, завдяки пожертвам з більш ніж 110 країн, вона зібрала понад 500 млн доларів.
Золотий хрест Ярослава Пілунського
(2024) Пілунський, Ярослав
"Отримав нагороду. Чомусь не відчув жодних емоцій. Йду, дивуюся своїй реакції. Напевно, міркую, накладається враження від того, що бачу у тилу, і не тільки у цивільному житті… Раптово згадую перевірити, за чиїм підписом наказ… Валерій Залужний. …його підпис миттєво повернув у стрій: Згадав побратимів, з якими поруч, на бойовій роботі; Згадав тих, хто на першій лінії, під тоннами ворожого заліза, позамежними зусиллями стримує ворожу навалу; Згадав усіх звичайних українців, які будували своє життя в любові, мріяли про найкраще майбутнє для своїх дітей у вільній, охайній країні… допоки нечисть не забрала в них домівку, батьківщину, здоров‘я, цноту, життя; Згадав, у скількох дітей вкрадено дитинство… скільки втратили батьків; Згадав тих, хто вже віддав своє життя… а скільки ще попереду… і все знову стало на місце: Я, солдат Збройних Сил України, став на захист життя і безпеки громадян України, а також територіальної цілісності і честі держави. І ті, хто зневажає честь держави зсередини, – мої вороги теж. А те, що ворогів всередині виявилось занадто багато, теж можна було передбачити, уважно читаючи історію. Тож з Честю приймаю нагороду за підписом головнокомандувача Валерія Залужного і відповідаю: Служу українському народові! Тримаємо стрій, боронимо країну та її честь! Пам’ятаємо загиблих Героїв! Рухаємось до Перемоги! P.S. Тим, хто вважає війну можливістю для власного фінансового підйому, раджу пам’ятати, що ваша діяльність не залишається без уваги. Навряд чи в когось, хто зараз б’ється із зовнішнім ворогом, виникнуть комплекси щодо засобів наведення порядку всередині країни. Честь маю!
Пісні Джамали
(2024)
До другої річниці повномасштабної війни "Голос Америки" випустив документальний фільм "Джамала: пісні свободи", який показує війну очима співачки кримськотатарсько-вірменського походження, голос якої є одним з найгучніших на міжнародній арені. Фільм містить як архівні кадри Джамали, зняті на телефон у перші дні війни, так і унікальні кадри, зняті журналістами "Голосу Америки" в таких містах, як Буча, Ірпінь та Київ. Журналісти супроводжують Джамалу, фіксуючи її думки, події та наслідки війни в Україні, що триває уже два роки. Стрічка доступна до перегляду онлайн українською мовою.
Олексій Хільський: головний сержант взводу розвідроти
(2024)
Олексій Хільський (14.11.1987, Кам’янське – 17.08.2023, Запорізька обл.) – український актор, воїн ЗСУ. З 2005 по 2019 рік – актор Дніпровського драматичного молодіжного театру "Віримо!". 2014 року закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж. 2019 року подружжя Надія та Олексій Хільські переїхали до Києва, де Олексій працював у Дитячому музично-драматичному театрі "Віват", знімався в кіно та серіалах: "На твоєму боці", "Квочка" (головна роль), "Кріпосна", "Опер за викликом", "Загадка для Анни", "Поганий хороший коп", "Лікар Ковальчук", "Місце під сонцем", "Виклик" (головна роль) та ін. Олексій долучився до лав ЗСУ у перші дні російського повномасштабного вторгнення. 8 вересня 2023 актор-воїн посмертно нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня – за вагомий особистий внесок у розвиток української кінематографії, заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, багаторічну сумлінну працю. 20 вересня сквер на Слобожанському проспекті у Дніпрі був названий на його честь.
Творчий вечір Олега Комарова
(2024) Павленко, Галина
В березні в Будинку кіно відбувся вечір Олега Васильовича з нагоди його 85-річчя. Він віддав шану тим, хто став для нього вчителями, яких надзвичайно цінує. Ми побачили уривки з фільмів і вистав, які унаочнювали майстерність Комарова-актора, різноплановість обдаровання. Його акторський талант дав можливість йому створити різноманітні незабутні літературні вечори. А його чудовий впізнаваний голос! Він і по сьогодні не втрачає енергії пізнання та повної самовіддачі. Його різновекторність не може не дивувати. Це театр, кіно, телебачення, програми на різноманітних майданчиках. А є ще книги. Його письменницький хист дозволив йому створити унікальні портрети людей, з якими його пов’язала доля. І є ще учні в Київській муніципальній академії естрадного і циркового мистецтв... Вечір подарував нам зустріч з доброю, душевною людиною, вдячною за кожну зустріч з тими, у кого вчився чи хто йшов поруч.
Людмила Загорська: "Театр нині більше працює для людей як психологічна підтримка" : [інтерв’ю]
(2024) Загорська, Людмила
Людмила Загорська (н. 1973 р.) – українська акторка театру і кіно. Народилася у Вінниці. Закінчила КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого (курс Юрія Мажуги). З 1999 року – акторка Київського театру юного глядача на Липках. Ролі: Марійка у "Ночі на полонині" Олександра Олеся, Магда Петерс у "Камері-обскурі" за романом Володимира Набокова, Графиня у "Шаленому дні, або Одруженні Фігаро" Бомарше, Маша у "Чайці" Чехова, Ганна у "Меланхолійному вальсі" за новелою Ольги Кобилянської, Чівлі в "Ідеальному чоловікові" Оскара Вайлда, Джулія у виставі "Позичте тенора" Людвіга Кена, місіс Отіс у "Привиді замку Кентервіль" Оскара Вайлда, Марісабель у виставі "Жінки – дивовижні створіння" за п’єсою Андрія Курейчика "Обережно – жінки" та ін. Грає також у Київському театрі "Сузір’я". Знялася у понад 30 серіалах та фільмах, серед яких: детектив "Полювання за тінню" Костянтина Шафоренка (Світлана; 2005), воєнна драма "Вчора закінчилася війна" Володимира Балкашинова (Оксана Сараніна; 2010), кримінальний детектив "Німа" Тараса Дударя (психолог Надія; 2019), "Серце матері" Олександра Ітигілова (Людмила; 2018), "Продається будинок із собакою" Тараса Дударя (Маруся; 2020), "Провідниця" Сергія Сотниченка і Тараса Дударя (Ольга; 2017), "Століття Якова" Бати Недича (Зося; 2017), "Тато – Ден»" Христини Сиволап, Ірини Громозди (Даша; 2017), "Генделик" Тараса Дударя (дружина; 2020) та ін.
"Звичайна людина"
(2024)
2 квітня на телеканалі 2+2 до 2-ї річниці звільнення Київської області від російських окупантів відбулася прем’єра пригодницької драми "Звичайна людина", про дорожнього робітника, донька якого зникла в хаосі війни і він рушив її шукати на окуповану територію. Автор ідеї і сценарист Андрій Виштак, режисер Дмитро Андріянов, оператор Матвій Шульгін. В головних ролях – Олег Шульга, Вероніка Дюпіна, Євгеній Ламах та ін. Компанія "Енержіфільм", на замовлення ДП "Мультимедійна платформа іномовлення України".
"Перші дні"
(2024)
3 лютого на платформі кіно і телебачення Київстар ТБ відбулася прем’єра українського мінісеріалу "Перші дні". Це шість ігрових стрічок, натхненних реальними історіями українців, які зустріли повномасштабне вторгнення росії зі спротивом. Серіал створено на кіностудії FILM.UA в партнерстві з національними мовниками Норвегії, Швеції й Фінляндії та німецькою дистриб’юторською компанією Red Arrow Studios International.
Його спадщина - ще не осягнений материк
(2024)
В українському кінопрокаті з 8 лютого йшов фільм Ігоря Висневського "Інший Франко" про наймолодшого сина українського письменника Івана Франка. "Петро Франко – знакова і водночас напівзабута постать української історії та культури. Його доля – незарубцьований шрам на зламаному хребті українського ХХ століття. Його діяльність – кипучий вулкан енергії праці і чину. Його спадщина – ще не осягнений уповні творчий материк, що сягає від літератури до інженерії, від хімії до кулінарії, від гімнастики до гуманістики... А поза тим, Петро Франко – це перший директор Музею свого батька", – сказав директор Меморіального музею І. Франка у Львові Богдан Тихолоз.
"Пропала грамота" як свідома деколонізація
(2024) Ямборко, Ольга
Іван Миколайчук іноді напівжартома казав: "Я буду у вас пророком". Так, зрештою, і відбулося, адже він ясно відчував свою місію. Уся творчість Миколайчука пронизана його метафізичним поглядом на світ і на власне покликання у ньому. У "Пропалій грамоті", уподібнюючись кон’юнктурі, Іван Миколайчук майстерно повернув втрачену суть козацької звитяги – на тлі українських пасторалей та фольклору, у гумористичних ситуаціях показав її героїчний характер.
"Якби я міг обміняти нагороду..."
(2024)
"Оскар" у номінації "Найкращий повнометражний документальний фільм» здобула стрічка "20 днів у Маріуполі", яку створили режисер Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка та продюсерка Василіса Степаненко. На церемонії вручення Мстислав Чернов сказав: "Для мене велика честь стояти на цій великій сцені. Але я, напевно, перший режисер, хто хотів би, щоб цього фільму, за який отримую нагороду, мені ніколи не довелося знімати. І щоб Росія ніколи не нападала на Україну і не окуповувала наші міста. Я віддав би все це, щоб Росія не вбивала десятки тисяч моїх співгромадян. Я віддав би все це, щоб звільнити усіх військовополонених, всіх бійців, які боронили свою землю, всіх цивільних, які зараз закатовані Росією. Але я не можу змінити історію, минуле. Проте ми всі разом – а серед вас зараз найталановитіші люди світу – ми можемо розставити в історії все на свої місця, щоби правда перемогла. І щоб загиблі люди Маріуполя та ті, хто віддали своє життя, ніколи не були забуті. Тому що кіно формує спогади, а спогади формують історію".
Маловідомі факти про тріо "Золоті ключі"
(2024)
"Іван Миколайчук був залюблений в українську народну пісню. Майже в кожному фільмі, де б він не знімався чи знімав сам, звучали українські народні пісні", – розповіла в ефірі радіо "Культура" народна артистка України Валентина Ковальська. "Коли він співав разом з Марічкою, кажуть, весь світ завмирав. Багатьох пісень вони навчили нас з Ніною Матвієнко. Хоча саме за українську пісню ми були 17 років невиїзними, а деякі пісні могли запросто вирізати з фільму". Про неймовірні історії та доленосні зустрічі в житті Івана та Марії Миколайчуків, історію створення тріо "Золоті ключі" та нову книгу "Пісенне древо Івана Миколайчука" розповіла учасниця легендарного тріо "Золоті ключі".
Незабутні образи Марії Капніст
(2024) Канівець, Анастасія
22 березня виповнилося 100 років від дня народження Марії Капніст – акторки, однаково відомої своїм хистом та поруйнованою комуністичним режимом долею. Марієтта Ростиславівна Капніст походила зі старовинного шляхетського роду: графиня Капніст (що до нього належав відомий поет ХVІІІ ст. Василь Капніст) по чоловічій лінії, по жіночій – спадкоємиця козацько-старшинського роду Дуніних-Борковських (який мав споріднені зв’язки з гетьманом Павлом Полуботком і отаманом Іваном Сірком).
Найвище прагнення до добра
(2024)
Український фільм "Порцелянова війна", знятий у копродукції зі США, здобув гран-прі в категорії "Документальний фільм" на 40-му Sundance Film Festival (США). Режисери – американець Брендан Белломо й український художник та колишній солдат українського "спецназу" Слава Леонтьєв. Оргкомітет прокоментував стрічку як найвище прагнення до добра з одночасним спротивом тоталітарній агресії та збереженням людяності.
Вечір пам’яті Ігоря Кобрина
(2024) Криворчук, Галина
6 лютого в Будинку кіно відбувся Вечір пам’яті Ігоря Кобрина, режисера, продюсера, сценариста, засновника студії "Телекон", лауреата багатьох фестивальних нагород. Понад 30 років Ігор Кобрин очолював засновану ним студію "Телекон" – одну з перших незалежних компаній в Україні, на якій зняв багато знакових картин і документальних серіалів. Про це розповів його друг і співзасновник, кінооператор багатьох його фільмів Микола Гончаренко. У творчому доробку режисера Ігоря Кобрина – серіали "Хлібна гільйотина", "Собор на крові", "Апельсинова долька", "Заручники свободи" та ін. Прем’єра останнього фільму сценариста Ігоря Кобрина "Василь Кричевський" відбулася в Будинку кіно 7 грудня за три дні до його відходу в інші світи. До останнього дня він був сповнений ідеями і творчими планами – і це зрозуміло, адже люди такої кипучої енергії і досвіду не завжди встигають здійснити всі свої мрії і дещо забирають із собою, залишаючи нам таємниці і світлу пам’ять.
Податкові пільги для незалежних фільмів Великої Британії
(2024)
Британські кінематографісти Крістофер Нолан, Річард Кертіс та Емералд Феннелл привітали податкові пільги для незалежних фільмів Великої Британії, які сприйняли як "зміну гри" для нових талантів. 6 березня під час остаточного затвердження бюджету перед загальними виборами канцлер Джеремі Хант оголосив, що уряд надасть правомочним кіностудіям в Англії пільгу на 40% від валових ставок бізнесу до 2034 року. Він сказав, що податковий кредит буде зосереджений на британських незалежних фільмах з бюджетом менше 15 мільйонів фунтів. Режисер "Оппенгеймера" Нолан і його дружина Емма Томас, яка була продюсеркою блокбастера, зазначили у спільній заяві: "Незалежне та малобюджетне кіно – це те, з чого ми почали, і де народжуються нові голоси та інновації, життєво важливі для всієї індустрії. Ці посилені податкові пільги базуються на неймовірній роботі, яку вже проводять британські кінематографісти, і створять нові можливості для британських знімальних груп, кінематографістів і акторів на довгі роки".
Ромі Шнайдер: акторство як одержимість, кохання як фатум
(2024) Брюховецька, Лариса
Ромі Шнайдер (справжнє ім’я Розмарі Магдалена Альбах, 1938–1982) народилася у Відні й походила з потомственної акторської родини: її прадідусь грав у Драматичному театрі Відня, там була провідною акторкою її бабуся. Мати – Магда Шнайдер – багато знімалася в кіно і стала популярною, як і Вольф Альбах-Ретті, батько Ромі. Тож істину, що гени, відповідальні за талант, на дітях талановитих батьків відпочивають, Ромі спростувала. Інша річ – як склалася її особиста й акторська доля… Коли дивишся фільми з Ромі Шнайдер, з екрана струмує її приязнь, шарм, суто людська привабливість. Тому, коли натрапляєш на такий вислів: "У коханні ти хочеш всього від одного чоловіка, а це неможливо", – або на твердження, що Делон не зміг витримати її "німецької правильності", стає прикро. Екран – потужний мікроскоп, який безпомильно висвічує людську сутність. Інша річ: чому молода закохана пара не поєднала свої долі? За своє тривале життя Ален Делон на це питання так і не відповів.
Пошуки і знахідки Ігоря Кобрина
(2024) Бойко, Тамара
Кобрин Ігор Дмитрович – кінорежисер, сценарист, історик. Походить з відомої родини львівської інтелігенції, в якій з пошаною ставилися до історії, особливо до історії України. Після школи Ігор в 1969 році вступає на філоло- гічний факультет Львівського університету ім. І. Франка, який закінчив 1973 року. Однією з останніх робіт Кобрина-сценариста і продюсера стала документальна стрічка "Повернення. Василь Кричевський". Прем’єра відбулася в грудні 2023 року. Режисер і колега Сергій Заболотний ще встиг розповісти автору про успіх фільму в Будинку кіно, де Ігор Дмитрович не зміг бути присутнім. А через кілька днів його не стало. … Ігор Кобрин розпочав роботу над новим проєктом – "Зоряні миттєвості України". Задум залишився на екрані комп’ютера. Шкода, що Ігоря немає з нами…
Олександр Рябокрис: портрети борців за свободу України
(2024) Іванишина, Лариса
Олександр Рябокрис (н. 1952, Покровськ на Донеччині) – український режисер-документаліст, з 1994 до 2019 – співробітник редакції документальних фільмів у Національній телекомпанії України. Народився в сім’ї маркшейдера та бухгалтерки. Закінчив факультет АСУ Донецької політехніки, фах інженер-електронник, а через десять років – Санкт-Петербурзький державний університет кіно і телебачення за фахом телережисер. Серед найважливіших робіт фільми: "Сандармох", "Українці на Колимі", "Голгофа академіка Кравчука", "Людина волі2 (про Михайла Сороку), "Війна Мирослава Симчича", "Вільне козацтво" (про визвольні змагання 1918–1922 рр. в Холодному Яру), "Сергій Корольов", "Відкриття неба" (про розвиток авіації в Україні), "Велика гра (присвячений 100-річчю скаутського руху "Пласт"), "Григір Тютюнник. Доля", "Кенгір. 40 днів свободи".

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2024. № 3 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options