У статті йдеться про творчість Кіри Муратової, в якій цікаво відбиваються строкаті процеси 1990-х. Утвердження постколоніальної оптики в 1990-х парадоксально провокувало ностальгію за структурами пройденої епохи щодо призначення культури. Саме така ностальгія за цілісністю культури, що базується на універсальних людських цінностях, притаманна українській режисерці Кірі Муратовій.