Найстаріший кінофестиваль світу, заснований ще до Другої світової війни, відзначає цього року круглу дату, навіть не думаючи виходити на пенсію, швидше – навпаки. Судячи з цьогорічної програми, Венеційський форум продовжує мистецьку молодість. Про сміливість і наполегливість, з якою він рухається вперед, віддзеркалюючи новітні часи, свідчить вибір фільму-відкриття, який не всім припав до смаку.
Каннський кінофестиваль, попри традиційний шик і блиск, зазвичай насичений складною драматургією. Свято цивілізації й один із найяскравіших символів умовного Заходу точно відобразив основну сюжетну схему – якщо не всієї епохи, то, принаймні, ключових її пріоритетів.