Після закінчення Ківерцівського культосвітнього училища 18-річний Леонід Танюк робить вибір майбутньої професії. Однак перша спроба завоювати столичний театральний виш не вдалася – його вишиванка і співбесіда з тодішнім ректором Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого Семеном Ткаченком не стала аргументом для зарахування, скоріше навпаки. Але немає лиха без добра – наступного року він таки вступає на режисерський курс. І не до когось, а до "березільця" Мар’яна Крушельницького, учня і послідовника Леся Курбаса, багаторічного (з 1933 року) керівника Харківського театру ім. Тараса Шевченка, а з 1952 року – актора і режисера Київського театру ім. І. Франка, який грав у виставах і знімався в кіно.