Кіно П'єтро Паоло Пазоліні зазвичай розглядають з основним акцентом на фаталізмі та відвертості, які шокують пересічного глядача, а ще й обурюють носив показної поверхової моральності. "Трилогія" ("Декамерон", "Кентерберійські оповіді" та "Квітка тисячі й однієї ночі") відверта, позбавлена нашарувань ідеології з понять простої краси, простої насолоди - у цьому її життєствердність. Руйнування та збочення насолоди призводить до колапсу особистої гармонії людини, яка намагалася щиро вірити в них.