У статті обговорено проблему вибору між використанням займенника множинності МИ та аналогічних за референцією займенникових груп (Я і ТИ, Я і ВІН, МИ З ТОБОЮ та ін.) у драмах Лесі Українки. Показано, що авторка віддає перевагу розчленованим займенниковим групам у тих випадках, коли їй важливо уникнути групової ідентичності персонажів, досягнути їх індивідуалізації, акцентувати на опозитивності героїв.