Київська академія. Випуск 011

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/7381

Browse

Now showing 1 - 13 of 13

Alfons Brüning. Unio non est unitas. Polen-Litauens Weg im konfessionellen Zeitalter (1569-1648) (Wiesbaden: Harrassowitz Verlag, 2008. 411 S. (Forschungen zur osteuropäischen Geschichte, 72)) : [рецензія]
(Laurus, 2013) Маслійчук, Володимир
Рецензія на книгу Альфонса Брюнінґа "Unio non est unitas. Polen-Litauens Weg im konfessionellen Zeitalter (1569-1648). - Wiesbaden : Harrassowitz Verlag, 2008. - 411 s." Книжка Альфонса Брюнінґа постала як доопрацьована дисертація, захищена 2005 р. у Вільному Університеті Берліна, що, очевидно, вплинуло на неоднорідність її структури, де два перші розділи, по суті, мають вступний характер та менші за обсягом порівняно з двома наступними. Утім, це почасти виправдано з огляду на концептуальні пропозиції Автора, на яких передусім і зупинюся, оминаючи часткові та фактологічні моменти.
Вихованці і викладачі Київської духовної академії у складі єпископату православних церков
(Laurus, 2013) Ткачук, Марина
Попри значні зрушення у вивченні історії та спадщини Київської духовної академії (1819—1924) [далі — КДА], здійснені впродовж двох останніх десятиліть, до сьогодні майже незаторкнутою залишається тема, що має лежати, здавалося б, на поверхні дослідницьких зацікавлень, адже вона стосується головного і безпосереднього аспекту діяльності православних духовних академій Російської імперії. Сутність цієї діяльності гранично чітко висловлена в останньому духовно-академічному статуті передреволюційних часів (1910 р.): духовні академії є "закритими вищими церковними училищами, що через християнське виховання і вищу православно-богословську науку готують християнськи просвічених діячів для служіння святій Православній Церкві, передусім у царині церковно-пастирській, а потому й на інших поприщах церковної діяльності, переважно у священному сані". Справді, впродовж усієї своєї історії XIX — початку XX ст. православні духовні академії залишалися не тільки флагманом богословської науки, а й, так би мовити, "кузнею кадрів" для православних церков. Інша річ, що усвідомлення цього у сучасній вітчизняній історіографії, яка перебуває лише на початку свого «антропологічного повороту» з його виразним прагненням до розкриття й осягнення людського виміру історії, є вкрай недостатнім. До такого висновку спонукає досвід роботи над енциклопедичним виданням "Київська духовна академія в іменах", що її було розпочато влітку 2012 р. в Національному університеті "Києво-Моги- лянська академія". Задум цього масштабного проекту, приуроченого до 400-річного ювілею Київської Академії (1915 р.), полягає у висвітленні місця та ролі КДА в історії освіти, науки, культури і, безумовно, історії православних церков крізь призму аналізу біографій і творчого доробку її видатних вихованців та викладачів.
Воспитанники Киево-Могилянской академии в Московском университете второй половины XVIII - первой четверти ХІХ века
(Laurus, 2013) Феофанов, Александр
Студенты Киево-Могилянской академии давно привлекали внимание исследователей. Из работ дореволюционного периода, где отведено определенное место воспитанникам Академии, которые продолжили свою деятельность вне ее стен, и конкретно в Московском университете, следует упомянуть книги В. И. Аскоченского и В. Н. Серебренникова, а из сочинений обзорного характера по истории духовного образования в России — весьма насыщенную фактологически работу П. В. Знаменского, выпущенную в Казани в 1881 г.
Документы об Амвросии (Келембете), архиепископе Тобольском и Сибирском (1806-1822)
(Laurus, 2013) Фефелова, Оксана
С 1702 по 1768 г. все высшие иерархи в Сибири были воспитанииками Киево-Могилянской академии. Амвросий (Келембет) управлял Тобольской и Сибирской епархией свыше 16 лет (из его предшественников, также бывших студентов Академии, только Антоний (Стаховский), митрополит Тобольский и Сибирский, управлял дольше, с 1721 по 1740 г.). Жизнь Келембета на Украине и в епархиях европейской части Российской империи достаточно полно освещена в историографии. Сибирский же период его служения впервые был описан Николаем Абрамовым, позже более полную версию биографии преосвященного создал протоиерей Александр Сулоцкий.
Интеллектуальный выбор России второй половины XVII - начала XVIII века: от древнерусской книжкости к еврейской учености (М.: Прогресс-Традиция, 2012. 471 с.) : [рецензія]
(Laurus, 2013) Маркер, Гарі
Рецензія на книгу Кисельової Марини "Интеллектуальный выбор России второй половины XVII - начала XVIII века: от древнерусской книжкости к еврейской учености. - Москва : Прогресс-Традиция, 2012. - 471 с." У своїй великій та амбітній книжці московська дослідниця Марина Кисельова порушує вкрай важливі питання російської інтелектуальної історії ранньомодерного періоду (пізня Московія та початок Імперії), зокрема про місце та характер у ній релігійного дискурсу на прикладі проповідей. Кисельова, авторка кількох досліджень літературної і релігійної культури кінця XVII ст., починає з того, що висуває кілька головних тез стосовно текстів та авторів кінця XVII — початку XVIII століття. Вона ефективно і переконливо уміщає їх у контекст Бароко, поділяючи думку найвпливовіших знавців цієї ділянки — Лідії Сазонової, Олександра Панченка, Віктора Живова та інших, які наполягали на тому, що поняття "московське Бароко" відповідає придворній культурі кінця XVII ст.
Лариса Довга. Система цінностей в українській культурі XVII століття (на прикладі теоретичної спадщини Інокентія Гізеля) (Київ-Львів: Свічадо, 2012. 343 с.) : [рецензія]
(Laurus, 2013) Корзо, Маргарита
Рецензія на книгу Довгої Лариси "Система цінностей в українській культурі XVII століття (на прикладі теоретичної спадщини Інокентія Гізеля). - Київ-Львів : Свічадо, 2012. - 343 с."
Маловідомий "Епітафіон" Варлаамові (Ясинському) 1707 року (про самоусвідомлення київської церковної еліти початку XVIII століття)
(Laurus, 2013) Яременко, Максим
Кінець XVII та початок XVIII ст. в історії України традиційно виділяють в окремий період, що пройшов під яскравим світлом зірки гетьмана Івана Мазепи. Причому таке виокремлення менш ніж двох десятиліть стосується не лише оповідей про політичне становище Гетьманщини, а й сюжетів, пов’язаних з історією культури та Церкви. Значною мірою акцент на Мазепі, як достойнику, долученому до всіх сфер життя козацької держави, виправданий. Проте це не означає, що він диригував усім та вся. Одне з питань, яке належить порушувати: чи церковна еліта Київської митрополії, яка прославляла Мазепу та його соратників, справді лише змушена була підкорятися і служити планам та намірам гетьмана, чи, може, використовувала його, підігруючи, а то й підігріваючи амбіції Мазепи задля успішної реалізації власних цілей, чи ж, зрештою, їхні шляхи вели в одному напрямку? Гадаю, така постановка питання не позбавлена сенсу, адже українська Церква мала свої насущні проблеми, які виникли незалежно від приходу до влади Мазепи, географічно поширювалися далеко за межі Гетьманщини, але вирішення яких збіглося у часі з гетьмануванням Івана Степановича. Я маю на увазі питання, пов’язані зі зміною підпорядкування Київської митрополії, інтенсифікації зв’язків із Росією та поступовою втратою влади над вірними не лише у Речі Посполитій, а й у Гетьманщині внаслідок суперництва із Черніговом.
"Новоприбавочные классы": спроба світського навчального закладу у Харкові 1765-1775 років
(Laurus, 2013) Маслійчук, Володимир
Доба Просвітництва заклала підвалини сучасного суспільства, істотно змінивши практично всі сфери життя. Одним із найбільших перетворень став, як відомо, перехід від схоластичної системи освітило світської та порушення церковної монополії на навчання. Цей перехід доволі слабо вивчений на українському матеріалі, хоч, як видається, давня освітня традиція з її "латинським" колегіумським досвідом та новозапроваджене шкільництво ще довго ховали в собі суперечність між традицією і модернізацією, відлунюючи в новітніх часах, ба подеколи превалювання схоластичного начала навіть слугувало за докір українській культурі. Під цим кутом зору історія запровадження світських навчальних закладів постає як важливий ключ до розуміння змін і трансформацій кінця XVIII — початку XIX ст., що визначили не тільки майбутнє суспільних рухів, але частково й регіональний поділ українських теренів.
Освоєння "чужого" сакрального простору (католицькі святі та чуда у прикладах Йоаникія Ґалятовського)
(Laurus, 2013) Яковенко, Наталя
Категорію сакрального простору, на якому оприявнюється "присутність Бога" через чуда, реліквії, чудотворні ікони, стінопис храмів, церковні піснеспіви, обрядові дійства та ін., нещодавно було доповнено поняттям "ієротопії" — напряму/підходу, що пропонує вивчати творення сакральних просторів як наслідок цілеспрямованих дій з актуалізації образів священного чи "спогадів" про нього. Дослідження застосованих при цьому прийомів/засобів дозволяє не лише розширити наші уявлення про соціокультурний поштовх до відповідних зусиль, а й щільніше вписати релігійну свідомість у поле культури як такої. Адже під цим кутом зору тлумачення правд віри постає як мінливе у часі та залежне від багатьох об’єктивних і суб’єктивних обставин достоту так само, як і решта форм людської творчості.
Речі та час ректора Харківського колегіуму Лаврентія Кордета
(Laurus, 2013) Посохова, Людмила
Сучасний дослідник легко знайде біографічну інформацію про ректорів Києво-Могилянської академії, Харківського, Чернігівського та Переяславського колегіумів у енциклопедичних виданнях, однак спеціальних розвідок, їм присвячених, небагато, а в тих, де йдеться про осіб, що згодом стали архиєреями, характеристиці викладацької кар’єри взагалі приділено зазвичай лише по декілька рядків. Ще більшою мірою це стосується генеалогічних і просопографічних студій про пересічних українських інтелектуалів XVIII ст., що викладали по колегіумах. Певним поясненням може служити скупість джерел особового походження та брак власних творів цих людей, але причина не тільки в цьому.
Сергій Головащенко. Дослідження та викладання Біблії в Київській духовній академії ХІХ - початку ХХ ст.: Монографія (К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви, 2012. 356 с. + іл.) : [рецензія]
(Laurus, 2013) Октаба, Петро
Рецензія на книгу Головащенка Сергія "Дослідження та викладання Біблії в Київській духовній академії ХІХ - початку ХХ ст. : монографія. - Київ : Видавничий відділ Української Православної Церкви, 2012. - 356 с." Вихід у світ книжки Сергія Головащенка заповнює помітну лакуну у дотеперішніх дослідженнях. Цю монографію присвячено діяльності академічної, а водночас церковної інституції, якою була Київська Духовна академія [далі — КДА], у ключовій галузі богослов’я — біблеїстиці. І хоч існує чимало праць спорідненої тематики, які стосуються решти православних академій Російської імперії, однак КДА, наступниця Києво-Могилянської академії, у цьому аспекті досі не була належно представленою.
Учительне Євангеліє 1616 року в контексті "мовної програми" Мелетія Смотрицького
(Laurus, 2013) Чуба, Галина
Лінгвістична діяльність Мелетія Смотрицького, незважаючи на, здавалось би, значне число здійснених на сьогодні досліджень, залишає чимало запитань. Головний аспект, на якому зосереджують увагу сучасні науковці та їхні попередники, — це заслуги Мелетія Смотрицького як граматиста, укладача однієї з перших граматик церковнослов’янської мови (Граматика Славенскія правилноє синтагма), що вийшла в Ев’є 1619 року.
Інокентій Гізель. Вибрані твори. У 3-х томах, 4-х книгах / Редактор-упорядник Л. М. Довга (Київ-Львів: Свічадо, 2009-2012) : [рецензія]
(Laurus, 2013) Затилюк, Ярослав
Рецензія на книгу Гізеля Інокентія "Вибрані твори : у 3-х т., 4-х кн. / ред.-упоряд. Л. М. Довга. - Київ-Львів : Свічадо, 2009-2012." Досі Інокентій Ґізель, києво-печерський архимандрит часів Руїни (1656—1683), цікавив дослідників переважно як автор (редактор?) Синопсису та як далекоглядний церковний політик, котрий, демонструючи лояльність московському царю, активно відстоював інтереси Київської митрополії та своєї обителіі. Між тим, украй бракувало досліджень, де було б розкрито "інтелектуальне обличчя" цього представника "молодшого покоління" людей з оточення Петра Могили. За причину цього можна вважати передусім недостатню увагу до богословської та філософської спадщини Ґізеля, хоч без її урахування важко зрозуміти Церкву і соціум Гетьманату другої половини XVII ст., а в кінцевому підсумку — і "ментальність епохи" та її діячів. Праця, про яку піде мова, дає змогу заповнити цю лакуну.

Browse

Browsing Київська академія. Випуск 011 by Title

Results Per Page

Sort Options