Скіфські кургани Північного Приазов'я : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
Loading...
Date
2023
Authors
Деміна, Аліса
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 03 "Гуманітарні науки" за спеціальністю 032 "Історія та археологія". Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. У роботі представлено дослідження поховального обряду та ритуальних практик у курганах скіфського часу на території Північного Приазов’я. Аналіз включає 175 пам’яток та 243 поховання, до яких входять кургани споруджені скіфами, та насипи доби бронзи з впускними похованнями скіфського часу. Також, окремо розглядаються непоховальні курганні споруди: Кременівка та Якимівка (к. 7, 8). Основна увага приділена створенню каталогу пам’яток,
систематизації та кількісному аналізу архітектурних параметрів та інвентарю. Робота має на меті висвітлити послідовні етапи створення індивідуального простору поховання, пов’язаного з тілесністю та ідентичністю небіжчика, а також громадського простору тризни та вшанування пам’яті предків. Історія польових археологічних досліджень у Приазов’ї налічує понад століття. До основних її етапів належать: 1) кінець XIX ст. – початок XX ст.: роботи Імператорської археологічної комісії, передусім В. Городцова у басейні р. Кальміус та М. Веселовського біля р. Обитічна та с. Шульговка; 2) 1910 – початок 1930 років: краєзнавчі дослідження музеїв та каталогізація пам’яток
регіону; 3) середина XX ст.: початок діяльності ІА АН УРСР та видання перших узагальнюючих праць. Тоді ж відкритий перший у радянський час "царський" курган у м. Мелітополь; 4) 1970 – 1980 роки: діяльність новобудовних степових експедицій ІА АН УРСР. У цей час досліджено більше 70% відомих пам’яток та удосконалена методика роботи зі складними підземними конструкціями; 5) кінець 1980 років і дотепер: упорядкування та видання матеріалів. За географічним розташуванням та хронологією пам’яток, Приазов’я умовно поділяється на чотири регіони. Скіфські кургани у басейні р. Кальміус (18 пам’яток) починають будуватися в V ст. до н.е. і у цей час характеризуються переважанням поховань у ямах, виразним воїнським інвентарем та широким використанням кам’яних конструкцій в архітектурі курганних насипів. Пізніше, у IV ст., за винятком курганів Двогорба та Передерієва Могили, більшість поховань є впускними в кургани доби бронзи та демонструють синкретичні ознаки, ймовірно, пов’язані з впливом східних кочовиків. Пам’ятки в гирлах річок Берда, Обитічна та Корсак представлені невеликою кількістю поховань (6 пам’яток), більшість з яких є вкрай
пошкодженими. Група курганів біля р. Обитічна, досліджена М. Веселовським, ймовірно, датується не пізніше V ст. до н.е. Натомість, у другій чверті IV ст. до н.е. в цьому регіоні з’являється Бердянський курган, одна з найбагатших пам’яток Приазов’я. Найчисельніші групи курганів знаходяться на лівому березі р. Молочна (98 пам’яток). Вони концентруються передусім в її нижній течії, поблизу Молочного лиману. Саме з нього, ймовірно, діставалась морська трава, камка, яка широко використовувалась в облаштуванні поховальних споруд у регіоні. У середній течії Молочної та у верхів’ях р. Тащенак розташована низка аристократичних курганів: Кара-Тюбе, Мелітопольский, Шульговка, Тащенак. Хронологія місцевих поховань є більш строкатою: хоча більшість пам’яток датується широко IV ст. до н.е., окремі поховання належатьдо V ст. до н.е. (Високе к. 2 п. 1) та VI ст. до н.е. (Костянтинівка к. 2 п. 3). Характерною ознакою ранніх скіфських пам’яток у регіоні є впускні поховання в кургани доби бронзи. Скіфські кургани у Північному Присивашші (54 пам’ятки) розташовані, як правило, поблизу тимчасових водоймищ-подів та уздовж морського узбережжя. Хоча поховання тут, в цілому, є подібними до інших скіфських пам’яток Північно-Західного Приазов’я, вони усе ж демонструють окремі відмінності: передусім в переважанні перпендикулярної орієнтації вісей катакомб та західному/північно-західному напрямку положення небіжчиків. Хронологічно вони також у більшості випадків не виходять за межі IV ст. до н.е.
Архітектура та планіграфія підземних споруд є досить гомогенною: поховання, як правило, здійснені у катакомбах із паралельним розташуванням вісей вхідної ями і камери. Це характерно і для аристократичних курганів, хоча останнім притаманна більша кількість додаткових приміщень для зберігання поховального інвентарю. Соціальні відмінності також помітні у глибині та загальній площі споруд. Поховання у ямах переважають серед пам’яток V ст. до н.е., тоді як вже в IV ст. до н.е. вони здебільшого належать лише супровідним особам. Окрема увага приділена дослідженню поводження із тілесністю небіжчиків з огляду на антропологічні, гендерні та соціальні аспекти їх ідентичності. Аналіз вибірки поховань із антропологічними визначеннями показав, що більшість похованих були віком від 20 до 45 років, тоді як дитячі поховання у курганах є досить рідкісними. Співвідношення між чоловіками та жінками є досить рівномірним з деяким переважанням перших. Проте, помітна суттєво більша кількість поховань з "чоловічим" воїнським інвентарем, що свідчить про важливість посмертного утвердження воїнської ідентичності незалежно від статі. Похованням із "чоловічими" та "жіночими" типами інвентарю характерні також окремі відмінності у розташуванні артефактів та положенні тіла. Так, для пам’яток регіону р. Молочної західна орієнтація голови притаманна передусім жіночим та парним похованням. Схожа ситуація й з розташуванням супровідної їжі, яка найчастіше знаходиться у голові небіжчиків, а в ногах і з боків зустрічається так само, винятково у похованнях із жінками. Показово, також, що поховання із суто "жіночим" інвентарем рідко є одиничними та центральними у
кургані. Кластерний аналіз поховань за складом супровідного інвентарю показав наявність принаймні трьох основних груп, що відрізняються за соціальними та
гендерними ознаками. До кластеру 1 належить більшість периферійних та/або безінвентарних поховань. Оскільки серед них також спостерігається значна кількість пограбованих поховань, фактор неповноти скоріше за все дещо викривлює реальну ситуацію у цьому випадку. Кластер 2 складається з двох великих підкластерів розділених за гендерними ознаками. До групи 2.1 належать статусні жіночі поховання, які у свою чергу поділяються на окремі супровідні поховання у заможних курганах та непограбовані поховання амазонок. Для обидвох типів поховань характерне те чи інше поєднання озброєння або престижних предметів (напр. казанів), прикрас та "жіночих" типів інвентарю: дзеркал, деталей веретена, кам’яних плит. Група 2.2 складається з непограбованих або заможних воїнських поховань, серед яких також окремо
виділяється невелика група найбільш статусних "вождівських" комплексів. Показово, що інвентар непограбованих поховань V ст. до н.е. виявляється дещо близьким до пізніших аристократичних поховань Приазов’я. Передусім, це проявляється у наявності престижних предметів, а також у більшій кількості та різноманітті категорій захисного обладунку й зброї. Ймовірно, це можна пояснювати поступовим зосередженням владних "воїнських" атрибутів у вужчому соціальному прошарку місцевих вождів. Також, аристократичні поховання IV ст. до н.е. надають перевагу імпортним виробам та, в окремих випадках, демонструють елементи відтворення грецьких традицій споживання
вина. Також, у цьому дослідженні розглядається питання постпоховальних дій, зокрема, пограбування та пошкодження поховань. Стверджується, що це явище не можна пояснювати винятково грабіжницькими намірами. Про це свідчить, зокрема, кореляція між розташуванням поховання та рівнем уцілілості. Серед пограбованих поховань суттєво переважають центральні споруди, тоді як могили, що знаходились на периферії, часто жіночі, хоча й могли містити значну кількість коштовних виробів, часто залишались поза увагою грабіжників. Окрім цього, поширені випадки демембрації та навмисного пошкодження цілісності тіла небіжчика. Подібні явища можуть інтерпретуватись як результат міжплемінних конфліктів, а також легітимізації права наслідування через отримання статусних регалій. Проте, не можна виключати наявність соціально регламентованих постпоховальних дій, які могли бути частиною ритуалу. Зокрема, предмети, які були необхідні під час поховальної церемонії, пізніше
переставали виконувати цю функцію і повертались до громади. Аналіз курганного насипу та периферії зосереджений передусім на обряді тризни та поминок. Він показав, яким чином жалобний бенкет та жертвопринесення тварин пов’язані зі створенням лімінального простору та фінальним етапом поховання небіжчика. Загалом, дослідження розглянуло меморіальну роль кургану та місце поховального обряду як у збереженні, так і трансформації культурних норм скіфів Приазов’я.
Description
Dissertation for Doctor of Philosophy, Specialty 032 "History and archaeology”. National University of "Kyiv-Mohyla Academy", Kyiv, 2023.
The dissertation presents research on Scythian barrows and corresponding burial rites in the Northern Azov region. The analysis includes 175 barrows and 243 burials, comprising both mounds built in the Scythian time as well as Scythian secondary burials in the Bronze age barrows. Non-burial mound structures (Kremenivka and Yakymivka 7, 8) are also separately examined. The main focus of the study is on creating a catalog of sites, organizing and quantitatively analyzing architectural parameters and inventory. The work aims to highlight the sequential stages of creating an individual burial space associated with the deceased's body and identity, as well as the public space of mourning and honoring the memory of ancestors. The history of archaeological field research in the Azov region spans over a century. Its main stages include: 1) late 19th century – early 20th century: work by the
Imperial Archaeological Commission, primarily by V. Horodtsov in the basin of the Kalmius River and by M. Veselovsky near the Obytichna River and the village of Shulgovka; 2) 1910 – early 1930s: ethnographic studies by museums and cataloging of the region's sites; 3) mid-20th century: the beginning of the activity of the Institute of Archaeology of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR (IA AS USSR) and the publication of the first comprehensive works. It was during this time during the Societ era that the first "royal" mound was discovered in the city of Melitopol; 4) 1970s –
1980s: activities of newly established steppe expeditions of the IA AS USSR. During this period, more than 70% of the known monuments were explored, and the methodology for working with complex kurgan structures was improved; 5) late 1980s and up to the present: organization and publication of materials. By their geographical location and chronology, the Scythian sites of the Azov region could be conventionally divided into four regions. The barrows in the Kalmius River basin (18 sites) began to be built in the 5th century BC. During this time, burials in pits predominated, characterized by distinct warrior inventory and the widespread use of stone constructions in the architecture of mound structures. Later, in the 4th century BCE, except for the Dvohorba and Perederiyeva Mohyla, most burials were made into Bronze Age mounds, demonstrating syncretic features, possibly associated with the influence of eastern nomads. The sites at the lower streams of the Berda, Obytichna, and Korsak rivers are represented by a small number of burials (6 sites), most of which are severely damaged. The group of barrows near the Obytichna River, studied by M. Veselovsky likely dates back no later than the 5th century BC. In the second quarter of the 4th century BCE, the Berdyansk kurgan, one of the richest sites in the Azov region, appeared there.
The most numerous groups of barrows are located on the left bank of the
Molochna River (98 sites). They are concentrated primarily in its lower reaches, near the Molochnyi Estuary. It is likely that eelgrass, which was widely used in the construction of burial structures in the region, was obtained from this area. In the middle reaches of the Molochna and in the upper reaches of the Tashenak River, there is a series of aristocratic barrows: Kara-Tyube, Melitopolsky, Shulgovka, Tashenak. The chronology of local burials is more varied: although most sites are broadly dated to the 4th century BC, some burials belong to the 5th century BC (Vysoke p. 2 g. 1) and the 6th century BC (Kostiantynivka p. 2, g. 3). Early Scythian burials in the region were usually made in the Bronze Age mounds. The Scythian barrows in the Northern Syvash region (54 sites) are typically located near temporary water reservoirs (“pody”) and along the seacoast. Although the burials here, in general, are similar to other Scythian sites in the Northwestern Azov region, they still exhibit some differences. They are primarily seen in the prevalence of
perpendicular orientation of catacomb axes and the western/northwestern positioning of the deceased. Chronologically, in most cases, these burials do not extend beyond the 4th century BC. The architecture and layout of underground structures are quite homogeneous: burials are generally made in catacombs with parallel alignment of the axes of the entrance shaft and the chamber. This is true for aristocratic barrows as well, although the latter often feature a greater number of additional chambers for storing burial inventory. Social differences are also noticeable in the depth and overall area of the
structures. Burials in pits are prevalent among sites from the 5th century BCE, whereas by the 4th century BC, they mostly were made for the periphery burials. Particular attention has been given to the study of the treatment of the deceased in terms of their anthropological, gender, and social identity. An analysis of the burial sample with anthropological identifications revealed that the majority of those buried were between the ages of 20 and 45, while child burials in the kurgans are relatively rare. The ratio between men and women, by anthropological data, is fairly balanced, with a slight predominance of men. However, there is a significantly larger number of burials with “male” warrior inventory, indicating the importance of posthumous affirmation of warrior identity regardless of sex. Burials with "male" and "female" types of inventory also exhibit distinct differences in the arrangement of artifacts and the positioning of the body. For the sites in the Molochna region, a western orientation of the head is primarily characteristic of female and paired burials. A similar situation is observed regarding the placement of accompanying food, which is most often found near the head of the deceased, while items are also occasionally placed at the feet and on the sides, especially in female
burials. It is noteworthy that burials with purely "female" inventory are rarely singular and central within the mound. The cluster analysis of burials based on the composition of the inventory revealed the presence of at least three main groups distinguished by social and gender characteristics. Cluster 1 includes most peripheral and/or inventory-less burials. Since a significant number of these burials have been subjected to grave robberies, the factor
of incompleteness likely distorts the real situation in this case. Cluster 2 consists of two large sub-clusters divided by gender characteristics. Sub-cluster 2.1 comprises prestigious female burials, which are further divided into separate accompanying burials in wealthy mounds and unrobbed burials of women-warriors. Both types of burials feature various combinations of weapons or prestigious items (such as cauldrons), jewelry, as well as "female" inventory items such as mirrors, spindle whorls, and stone plates. Group 2.2 consists of unrobbed or wealthy warrior burials, among which a small group of the most prestigious “chiefly” complexes is separately distinguished. Notably, the inventory of unrobbed burials from the 5th century BC is
somewhat similar to later aristocratic burials in the Azov region. This is evident in the presence of prestigious items as well as a greater quantity and variety of armor and weapons. This can likely be explained by the gradual concentration of ruling "warrior" attributes within a narrower social stratum of local leaders. Additionally, aristocratic burials from the 4th century BC tend to favor imported items and, in certain cases, demonstrate elements of adopting Greek traditions related to wine consumption. This study also examines post-burial actions and burial destruction. It is argued that this phenomenon cannot be explained solely by the intentions of grave robbery. This is evidenced, in particular, by the correlation between burial location and the level of preservation. Among opened burials, central structures are significantly more
common, whereas graves on the periphery, often female burials that could contain substantial amounts of valuable items, were often overlooked. Moreover, there are widespread cases of dismemberment and deliberate damage to the deceased's body. Such phenomena can be interpreted as a result of intertribal conflicts and the legitimization of inheritance rights through the acquisition of status symbols. However, the presence of socially regulated post-burial actions that could be part of a ritual cannot be excluded. Specifically, items necessary during the burial ceremony might have later lost their function and returned to the community. The analysis of the mound structure and its periphery primarily focuses on the funeral feast ritual (tryzna) and wake. It has shown how the mourning banquet and animal sacrifices are connected to the creation of a liminal space and the final stage of the burial ceremony. Overall, the research has explored the role of the barrow in
commemorating the dead as well as both the preserving and transforming function of the burial ritual of the Scythians in the Azov region.
Keywords
кургани, поховальний обряд, скіфи, скіфський час, Приазов’я, жертвопринесення, танатологія, антропологія, археологія, кочовики, тризна, кластерний аналіз, статистика, дисертація, barrows, burial rite, Scythians, Scythian time, Azov, sacrifice, thanatology, anthropology, archaeology, nomads, burial feast, cluster analysis, statistics
Citation
Деміна А. Д. Скіфські кургани Північного Приазов'я : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії / Деміна Аліса Дмитріна ; наук. кер. Болтрик Юрій Вікторович ; Міністерство освіти і науки України, Національний університет "Києво-Могилянська академія". - Київ : [б. в.], 2023. - 353 c.