Ще один парадокс (про) актора. У режимі гіпотези
Loading...
Date
2011
Authors
Скуратівський, Вадим
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У статті розглядається глибока філософська проблема розподілу праці як головного чинника відчуження людини від власної суті та навколишнього світу. Спираючись на ідеї С. Аверінцева, Ф. Шиллера, А. Сміта та К. Маркса, автор аналізує "фатум" Нового часу, який приковує особистість до вузького фаху. Як антидот цьому відчуженню розглядається концепція "сродної праці" Г. Сковороди та феномен універсальних геніїв (Леонардо да Вінчі, П. Флоренський, М. Гулак, Т. Шевченко). Ключовим парадоксом есе постає постать актора. Автор висуває гіпотезу, що акторське мистецтво є автономним доменом цивілізації, де закон розподілу праці перестає діяти. Через здатність до безкінечних імітацій та перевтілень (на прикладах Б. Ступки, М. Терехової, О. Стриженова) актор руйнує "фатальну комірчину" професійної ізоляції. Робота завершується закликом до створення нової дисципліни — "соціальної психології акторської гри", яка могла б стати принципом подолання кризи сучасної цивілізації.
Description
Keywords
парадокс про актора, цивілізаційний поступ, соціологія гри, акторське мистецтво, Фрідріх Шиллер, Григорій Сковорода, стаття
Citation
Скуратівський В. Л. Ще один парадокс (про) актора. У режимі гіпотези / Вадим Скуратівський // Кіно-Театр. - 2011. - № 3. - С. 48-49.