Two central meanings of subjectivity and their application in the political context of modern Ukraine
dc.contributor.author | Boiko, Yurii | |
dc.date.accessioned | 2024-07-08T09:36:43Z | |
dc.date.available | 2024-07-08T09:36:43Z | |
dc.date.issued | 2024 | |
dc.description | У цій статті висвітлено основні значення понять "суб’єкт" і "суб’єктивність" у західній політичній філософії з метою локалізації їх у контексті сучасної України. Дискурси про Україну-як-суб’єкт проаналізовано з огляду на два суперечливі сенси суб’єктивності: (а) автономний і (б) залежний (belonging) суб’єкт. Оскільки ідея автономного суб’єкта в західній політичній думці тісно пов’язана з колоніальною ідеологією і практикою, цю концепцію слід замінити альтернативним поняттям історичного, залежного суб’єкта, який формується політичним режимом, до якого він належить. У статті стверджується, що поняття "залежний суб’єкт" адекватніше відображає політичні практики субʼєктивування, адже воно фіксує фактор належності до спільноти й передбачає етичну, нормативну дію політичного цілого щодо субʼєкта-частки. Перший систематичний вжиток слова суб’єкт Аристотелем (to hupokeimenon) ґрунтується на дієслові "належати" (hupokeimai), від якого також походить латинське civis (громадянин). Відповідно, справжня "автономія" субʼєкта полягає в можливості обирати свою "належність" і брати участь у політичній спільноті, яка переосмислює та змінює власну інтелектуальну традицію. В цьому випадку історичність субʼєкта не означає доленосну й сингулярну Історію, а радше множинність історій, які надають значення та цінність своїм субʼєктам. Єдиним способом активної суб’єктивації є процес саморегульованого виховання — формоутворення, формування соціального суб’єкта всередині спільноти. У випадку України це насамперед означає, що політична влада має генеруватися локально через громадянські інституції і групи, які відіграють нормативну роль у суспільстві. Лише коли освіта та політична організація стають res publica, суб’єктивація може бути емансипативною практикою, як це задумували теоретики Просвітництва. | uk_UA |
dc.description.abstract | This paper examines the fundamental meanings of the concepts of "subject" and "subjectivity" in Western political philosophy, aiming to place them within the context of modern Ukraine. The discourses on Ukraineasa-subject are examined in relation to the two contradictory senses of subjectivity: (a) autonomous, selfpossessing, and (b) dependent, belonging subject. As the idea of an autonomous subject in Western political thought is closely related to colonial ideology and practice, this concept should be replaced with the notion of the historical, dependent subject, which is shaped by the political regime it belongs to. Consequently, the paper argues that the sense of a belonging subject (b) better reflects the actual practices of subjection, because it captures the factor of belonging to the community and presupposes the ethical, normative impact of the political collective on its subjects. Aristotle’s first systematic use of the word subject (to hupokeimenon) is based on the verb "to belong" (hupokeimai), from which the Latin civis (citizen) is also derived. Accordingly, the true ‘autonomy’ of the subject lies in the ability to choose one’s ‘belonging’ and to participate in a political community that reinterprets and changes one’s own intellectual tradition. In this case, the historicity of the subject does not mean a fateful and singular History, but rather a multiplicity of stories that give meaning and value to their subjects. The only way to partake in the act of subjectivation is through self-regulated education, which molds the social subject within the community. In the case of Ukraine, this primarily means that political power should be locally generated through civil institutions and groups that play a normative role in society. Only when education and political organization become a res publica can subjectivation be a liberating practice, as envisioned by the theorists of the Enlightenment. | en_US |
dc.identifier.citation | Boiko Y. Two central meanings of subjectivity and their application in the political context of modern Ukraine / Yurii Boiko // Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. - 2024. - Т. 13. - С. 26-33. - https://doi.org/10.18523/2617-1678.2024.13.26-33 | en_US |
dc.identifier.issn | 2617-1678 | |
dc.identifier.issn | 2617-5703 | |
dc.identifier.uri | https://doi.org/10.18523/2617-1678.2024.13.26-33 | |
dc.identifier.uri | https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/30318 | |
dc.language.iso | en | en_US |
dc.relation.source | Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство | uk_UA |
dc.status | first published | uk_UA |
dc.subject | subject | en_US |
dc.subject | subjectivity | en_US |
dc.subject | subjectivation | en_US |
dc.subject | political philosophy | en_US |
dc.subject | philosophy of history | en_US |
dc.subject | philosophy of education | en_US |
dc.subject | Ukraine | en_US |
dc.subject | article | en_US |
dc.subject | суб’єкт | uk_UA |
dc.subject | суб’єктність | uk_UA |
dc.subject | суб’єктивація | uk_UA |
dc.subject | політична філософія | uk_UA |
dc.subject | філософія історії | uk_UA |
dc.subject | філософія освіти | uk_UA |
dc.subject | Україна | uk_UA |
dc.title | Two central meanings of subjectivity and their application in the political context of modern Ukraine | en_US |
dc.title.alternative | Два центральні значення поняття суб’єктивності та їх застосування в політичному контексті сучасної України | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |
Files
Original bundle
1 - 1 of 1
Loading...
- Name:
- Boiko_Two_central_meanings_of_subjectivity_and_their_application_in_the_political_context_of_modern_Ukraine.pdf
- Size:
- 358.32 KB
- Format:
- Adobe Portable Document Format
License bundle
1 - 1 of 1
No Thumbnail Available
- Name:
- license.txt
- Size:
- 1.71 KB
- Format:
- Item-specific license agreed upon to submission
- Description: