Культурний матеріалізм як методологія дослідження сучасної політики (на прикладі лівих партій України) : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Loading...
Date
2019
Authors
Бідочко, Леся
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
за спеціальністю 23.00.01 "Теорія та історія політичної науки". –
Національний університет "Києво-Могилянська академія", м. Київ, 2019. –
Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, 2019.
В дисертації проаналізовано основні передумови та особливості
становлення культурного матеріалізму як антропологічної парадигми,
розробленої американським антропологом М. Гаррісом наприкінці 1960-х
рр., теоретико-методологічний апарат та вдосконалення "захисного поясу"
цієї науково-дослідницької програми, розглянуто основні дослідження
сучасних суспільств з точки зору цього напрямку, розкрито евристичний
потенціал культурного матеріалізму в політичних студіях, а також здійснено
культурно-матеріалістичний аналіз електоральних успіхів лівих партій
України (КПУ, СПУ, ПСПУ, СелПУ).
Розкрито суспільно-політичну обумовленість виникнення культурного
матеріалізму та визначено місце культурного матеріалізму наукової школи в
структурі наукових революцій у межах культурної антропології на основі
аналізу внутрішніх та зовнішніх тенденцій розвитку повоєнної
північноамериканської культурній антропології. Теоретичними джерелами
культурного матеріалізму стали неоеволюціонізм, британський
неофункціоналізм, культурна екологія та марксизм, що за задумом М.
Гарріса, нове вчення мало зняти суперечності між ідеалістичними та
матеріалістичними школами культурної антропології, подолати
епістемологічну кризу та стати частиною нормальної науки в термінах Т.
Куна.
Проаналізовано концептуально-методологічний арсенал культурного
матеріалізму як інтерпретативної парадигми. За М. Гаррісом, аналіз
суспільства спирається на трирівневу схему – структуру, інфраструктуру,
надструктуру. Вилучення з Марксового базису виробничих відносин, що
були інтерпретовані М. Гаррісом як елемент структури, дозволяло
зосередитися на вивченні найменш проблематичних для спостереження та
вимірювання чинників суспільного розвитку. Крім того, наділення
інфраструктури каузальним пріоритетом було пов’язано з раціоналізацією
соціал-реформістських політичних переконань: суспільну еволюцію з
перспективи культурного матеріалізму розглядали як результат акумуляції
змін у інфраструктурі, а не класової боротьби.
Досліджено ґенезу проблемного поля досліджуваного підходу. Якщо
перші роботи культурних матеріалістів були присвячені поясненню
соціокультурних проблем домодерних суспільств (канібалізм ацтеків, табу
на свинину в євреїв, потлач, культ священної корови тощо), то пізніше ареал
досліджень став ближчим до сьогодення. Відтак, культурноматеріалістичний підхід дозволив не лише вказати на соціально-економічне
підґрунтя актуальних проблем (расове питання, демографічна криза,
гомофобія, консюмеризм, зростання рівня злочинності, поширення
деструктивних сект тощо), а й раціоналізувати питання, які опинилися в
центрі політичних дискусій у США наприкінці ХХ ст., надавши контекст
закономірностей суспільної еволюції на противагу дискурсу
"цивілізаційного протистояння", поширеному в неоконсервативних колах.
Окреслено критичну рецепцію вчення М. Гарріса з боку інших
наукових шкіл і напрямків, визначено вплив конкретно-наукових студій на
трансформацію теоретико-методологічних засад культурного матеріалізму у
зв’язку з вирішенням актуальних суспільно-політичних проблем і
вдосконаленням матеріалістичного аналізу соціополітичної дійності. На
основі аналізу наукової літератури запропоновано типологізацію підходів
до критики концептуальних засад культурного матеріалізму. Адепти
застосування еклектичних дослідницьких стратегій (Е. Лідс, Дж. Сміт, Е.
Сервіс, М. Саллінз) сприймали теоретичні засновки школи М. Гарріса як
варіацію догматизму і дедуктивізму, що не підлягає фальсифікації та
перешкоджатиме розробці теорій середнього рівня. Представники
ідеалістичних течій (Ґ. Оукс, Д. Вестен, К. Гірц, Л. Дюмон) відкидали
принцип інфраструктурного детермінізму та дихотомію «емічне/етичне»,
інтерпретуючи ці евристичні інструменти як засоби економічного
редукціонізму, нерелевантні дослідженню культурних процесів.
Продемнстровано, що найбільш конструктивну критику теоретичних
напрацювань М. Гарріса та його учнів була запропоновано з боку інших
матеріалістичних шкіл – соціобіології (Р. Адамс), представники якої
наголошували на необхідності ввести інфраструктурний детермінізм
культурних матеріалістів у ширший контекст раціоналістичного аналізу
людської поведінки, структуралістського марксизму (Дж. Фрідман, К.
Екхольм), що оприявнив слабкості культурного матеріалізму при вивченні
(пост)індустріальних соціумів, світ-системного аналізу (Е. Вульф), що
акцентував на необхідності розгляду досліджуваних соціополітичних явищ
в контексті світового поділу праці та історії міжнародних відносин.
Доведено, що значною мірою матеріалістична критика була засвоєна
школою культурного матеріалізму в процесі її подальшого розвитку.
Запропоновано авторську періодизацію розвитку культурного
матеріалізму: рання стадія (1960-і рр.) – зародження його постулатів у
перших роботах М. Гарріса; класична (1968-1979 рр.) – формулювання
постулатів інфрастурктурного детермінізму та дихотомії емічне/етичне;
пізню (починаючи з 1980-х рр.) – зростання наукового інтересу культурних
матеріалістів до вивчення індустріальних суспільств та корегування власних
теоретико-методологічних засад. Продемонстровано, що аналіз соціальних
трансформацій в США 1950–1980-х рр. змусив М. Гарріса імпліцитно
визнати каузальний пріоритет структурних чинників у процесах, які
визначають розвиток (пост)індустріальних суспільств у масштабах
броделівського середнього часу.
Розкрито можливості застосування теоретико-методологічного апарату
культурного матеріалізму для дослідження предметного поля політичної
науки. Визначено ключові інфраструктурні, структурні й надструктурні
показники, які слід брати до уваги при здійсненні культурноматеріалістичного аналізу. Оскільки для дослідження культурних явищ
складних (пост)індустріальних суспільств культурний матеріалізм
запозичує елементи інших парадигм, то при застосуванні його в політології
пропонуємо «доповнити» його світ-системним аналізом та ґрамшіанством.
Проаналізовано електоральні успіхи лівих політичних сил (СПУ, КПУ,
СелПУ, ПСПУ) з позицій культурного матеріалізму. Дослідження динамік
економічної кризи, соціальної диференціації та електоральних результатів
дає змогу стверджувати, що успіхи лівих партій на загальнонаціональних
виборах 1994 та 1998 рр. значною мірою пояснюються погіршенням
основних інфраструктурних показників протягом 1990-х рр. Аргументовано,
що ключову роль у визначенні політичного балансу сил відігравали
структурні (виборча система, форма якої визначалася політичною
боротьбою та компромісами між виконавчою владою і парламентськими
лівими) та надструктурні (подальше поширення та політизація
субнаціональних ідентичностей) чинники.
Продемонстровано, що остаточне ствердження класового поділу
українського суспільства та капіталістичного способу виробництва
інтенсифікувало фракційну боротьбу всередині правлячого класу
(олігархату), перенесену з економічної до політичної сфери, що зумовило
перебіг консолідації кучмізму та протестних кампаній 2000–2004 рр.
Електоральну поведінку у 2002 та 2004 рр. розглянуто крізь призму аналізу
зисків і витрат, завдяки чому пояснено зростання популярності
правоцентристської опозиції та погіршення результатів парламентських
лівих. Як головні причини стрімкого зменшення політичного впливу
"старих лівих" після Помаранчевої революції визначено включення цих
партій до неопатримоніальних мереж, заснованих на перерозподілі
корупційної ренти, залучення до коаліцій з політичними силами, що
представляли інтереси фракцій олігархату, та прийняття націоналістичної
риторики. Окреслено ключові структурні характеристики парламентських
лівих після Майдану, їхню діяльність в рамках декомунізацій них процесів,
а також організаційні зсуви та розклад сил після численних розколів.
Основні результати дисертації представляють евристичний потенціал
культурного матеріалізму в дослідженнях політичних явищ, вдосконалюють
понятійно-категоріальний апарат і методологію цього підходу в рамках
політичної науки. Теоретичні узагальнення та висновки дисертації можуть
бути використані як методологічне підґрунтя для подальших розвідок
культурного матеріалізму, матеріалістичних підходів у політології та
досліджень проблематики політичних лівих партій. Наукові розробки
авторки також допоможуть у підготовці наукових праць, навчальних
посібників і курсів з політичної антропології.
Основні результати дисертаційного дослідження було представлено на
п’яти конференціях: IV Міжнародній науково-теоретичній конференції
"Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності" (м. Житомир, 1–2
жовтня 2015 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Держава та
глобальні соціальні зміни: історична соціологія панування та спротиву в
епоху модерну" (м. Київ, 26–27 листопада, 2015 р.), Міжнародній науковопрактичній конференції "Культурні паттерни у процесі демократизації" (м.
Київ, 26 травня 2016 р.), Міжнародній науково-теоретичній конференції
"Глобалізований світ: випробування людського буття" (м. Житомир, 6–7
жовтня 2017 р.), II Міжнародному конгресі Міжнародної асоціації
гуманітарії "The Image of the Self" (м. Львів, 27–29 червня, 2018 р.)
Thesis to obtain a degree of Doctor of Philosophy in Political Science. Scientific specialty 23.00.01, political institutions and processes. Lviv, 2019. This thesis is an attempt to critically review the theoretical and methodological foundations of cultural materialism. The formation of this current of scientific thought is considered against the backdrop of the post-war transformations of American cultural anthropology, theoretical debates between materialistic and idealistic approaches to the sociological and humanistic disciplines, and the politicization of the academic community. The thesis has showcased that, in the framework of T. Kuhn’s development of science, the theory of M. Harris should be addressed as an attempt to establish a new scientific paradigm. Crisis of American cultural anthropology in the 1960s and 1970s has been marked by different schools’ imposing conceptual discrepancies on the political stance. The thesis suggests that the peculiarities of the theoretical and methodological apparatus of cultural materialism have emerged under the influence of both internal and external factors of the development of science. When elaborating his own model of the social system stratification, M. Harris has modified the Marxist model of “base” and “superstructure” in order to give the causal priority to the deterministic and measurable infrastructural indicators. From the one hand, the principle of infrastructural determinism has served a means of scientification of the sociological and humanitarian knowledge, and from the other hand, it was an expression of the social reformist “left center” of the American academic community. Exporting of the cost-benefit analysis methodology and system theories from biology, cybernetics, and economics, which have formed the basis of the cultural-materialistic model of social transformations, enabled to partially solve the conceptual objections of functionalism and refine social sciences through cooptation the achievements of the natural sciences. The thesis considers arguments of the challengers of cultural materialistic methodology, voiced by various schools of humanities and social sciences. It is argued that the remarks, proposed by the representatives of the materialistic critics, are mostly consistent with the tasks of correlating the defensive belt of the cultural materialism’s research program. Sociobiologists have highlighted the need to engage the rational analysis models, structural Marxists have identified a number of conceptual shortcomings in M. Harris’s doctrine in terms of social stratification and ideology analysis, while representatives of the school of world-system analysis have pointed to the determining significance of the place in the world division of labor. To a large extent, materialistic criticism has been appropriated by M. Harris’s followers during their further theoretical developments and scientific researches thus increasing the heuristic potential of cultural materialism. The thesis proposes a periodization of cultural materialism, based on the degree of development of the theoretical premises and methodology. Harris's analysis of social transformations, which took place in the U.S. during the 1950-1980s, has triggered rejecting the neo-Malthusian understanding of the historical process and has led to a detailed study of the structural factors that predetermined these processes. Attention is focused on the constructive nature of the cultural and materialist identification of the socio-economic prerequisites of the cultural innovations, as well as on overcoming social conflicts in the postindustrial system transition era. Improvement of the cultural materialistic conceptual foundations have been facilitated by developing the principle of “flexible infrastructural determinism” and rethinking superstructural feedback idea. At the same time, cultural-materialistic studies of the social lower strata of the urban population of the U.S. have convincingly demonstrated the economic roots of marginalization and lumpenization. This thesis also deals with the political context of the cultural materialists’ investigations of the 1980s and 1990s, which have revealed social destructive results of the neoliberal reforms, dismantling of the social state by the Republicans’ administrations, and have created prerequisites for the support of the socially oriented “extreme centrism” of the Democrats by the academic community. Analysis of the case of Ukraine’s left-wing parties’ development has allowed tracing peculiarities of applying cultural materialism in exploring political processes. Identification of causal relationships that determine political processes during democratic transition requires transferring causal priority from infrastructural factors to the structural elements that relate to the conceptual foundations of the late stage of the cultural-materialistic doctrine. The comparison of the results of the electoral struggle in Ukraine during the 1990s with similar processes within the countries from the former “socialist camp” allows us to assert the determinative role of the electoral model and nationalist ideologies as well as the unevenness of regional development and the specifics of inclusion in the world market. Influence of structural factors on the political processes is explained by the involvement of the theoretical concepts of Gramscianism. The modeling of electoral behavior based on the cost-benefit analysis allows us to explain the shift in the political preferences of the Ukrainian voters in the context of the economic recovery of the 2000s. The main causes of the marginalization of the “old left” after the Orange Revolution have been identified. The thesis is establishing the context of the dialectical interaction between infrastructural, structural, and superstructural levels of the social life, enabling elaborating recommendations on the socio-political sphere reforming, oriented towards the European approaches.
Thesis to obtain a degree of Doctor of Philosophy in Political Science. Scientific specialty 23.00.01, political institutions and processes. Lviv, 2019. This thesis is an attempt to critically review the theoretical and methodological foundations of cultural materialism. The formation of this current of scientific thought is considered against the backdrop of the post-war transformations of American cultural anthropology, theoretical debates between materialistic and idealistic approaches to the sociological and humanistic disciplines, and the politicization of the academic community. The thesis has showcased that, in the framework of T. Kuhn’s development of science, the theory of M. Harris should be addressed as an attempt to establish a new scientific paradigm. Crisis of American cultural anthropology in the 1960s and 1970s has been marked by different schools’ imposing conceptual discrepancies on the political stance. The thesis suggests that the peculiarities of the theoretical and methodological apparatus of cultural materialism have emerged under the influence of both internal and external factors of the development of science. When elaborating his own model of the social system stratification, M. Harris has modified the Marxist model of “base” and “superstructure” in order to give the causal priority to the deterministic and measurable infrastructural indicators. From the one hand, the principle of infrastructural determinism has served a means of scientification of the sociological and humanitarian knowledge, and from the other hand, it was an expression of the social reformist “left center” of the American academic community. Exporting of the cost-benefit analysis methodology and system theories from biology, cybernetics, and economics, which have formed the basis of the cultural-materialistic model of social transformations, enabled to partially solve the conceptual objections of functionalism and refine social sciences through cooptation the achievements of the natural sciences. The thesis considers arguments of the challengers of cultural materialistic methodology, voiced by various schools of humanities and social sciences. It is argued that the remarks, proposed by the representatives of the materialistic critics, are mostly consistent with the tasks of correlating the defensive belt of the cultural materialism’s research program. Sociobiologists have highlighted the need to engage the rational analysis models, structural Marxists have identified a number of conceptual shortcomings in M. Harris’s doctrine in terms of social stratification and ideology analysis, while representatives of the school of world-system analysis have pointed to the determining significance of the place in the world division of labor. To a large extent, materialistic criticism has been appropriated by M. Harris’s followers during their further theoretical developments and scientific researches thus increasing the heuristic potential of cultural materialism. The thesis proposes a periodization of cultural materialism, based on the degree of development of the theoretical premises and methodology. Harris's analysis of social transformations, which took place in the U.S. during the 1950-1980s, has triggered rejecting the neo-Malthusian understanding of the historical process and has led to a detailed study of the structural factors that predetermined these processes. Attention is focused on the constructive nature of the cultural and materialist identification of the socio-economic prerequisites of the cultural innovations, as well as on overcoming social conflicts in the postindustrial system transition era. Improvement of the cultural materialistic conceptual foundations have been facilitated by developing the principle of “flexible infrastructural determinism” and rethinking superstructural feedback idea. At the same time, cultural-materialistic studies of the social lower strata of the urban population of the U.S. have convincingly demonstrated the economic roots of marginalization and lumpenization. This thesis also deals with the political context of the cultural materialists’ investigations of the 1980s and 1990s, which have revealed social destructive results of the neoliberal reforms, dismantling of the social state by the Republicans’ administrations, and have created prerequisites for the support of the socially oriented “extreme centrism” of the Democrats by the academic community. Analysis of the case of Ukraine’s left-wing parties’ development has allowed tracing peculiarities of applying cultural materialism in exploring political processes. Identification of causal relationships that determine political processes during democratic transition requires transferring causal priority from infrastructural factors to the structural elements that relate to the conceptual foundations of the late stage of the cultural-materialistic doctrine. The comparison of the results of the electoral struggle in Ukraine during the 1990s with similar processes within the countries from the former “socialist camp” allows us to assert the determinative role of the electoral model and nationalist ideologies as well as the unevenness of regional development and the specifics of inclusion in the world market. Influence of structural factors on the political processes is explained by the involvement of the theoretical concepts of Gramscianism. The modeling of electoral behavior based on the cost-benefit analysis allows us to explain the shift in the political preferences of the Ukrainian voters in the context of the economic recovery of the 2000s. The main causes of the marginalization of the “old left” after the Orange Revolution have been identified. The thesis is establishing the context of the dialectical interaction between infrastructural, structural, and superstructural levels of the social life, enabling elaborating recommendations on the socio-political sphere reforming, oriented towards the European approaches.
Description
Keywords
культурний матеріалізм, культурна антропологія, наукова парадигма, інфраструктурний детермінізм, етичне, емічне, аналіз зисків і витрат, ліві партії, дисертація, cultural materialism, cultural anthropology, scientific paradigm, infrastructural determinism, etic, emic, cost-benefit analysis, left-wing parties
Citation
Бідочко Л. Я. Культурний матеріалізм як методологія дослідження сучасної політики (на прикладі лівих партій України) : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук / Бідочко Леся Ярославівна ; наук. кер. Кисельов С. О. ; Міністерство освіти і науки України, Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів : [б. в.], 2019. - 209 с.