Фраудаторні правочини: поняття та ризики при правозастосуванні
Loading...
Date
2025
Authors
Музика, Леся
Манзюк, Іван
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Статтю присвячено дослідженню застосування фраудаторності правочинів у правовій системі України. Концепція фраудаторного правочину відома ще з Римського права як засіб захисту прав кредитора від недобросовісних дій боржника, спрямованих на завдання шкоди кредитору. Однак, останніми роками ця концепція стає дедалі актуальнішою та привертає все більше уваги. Це спричинено новою практикою Верховного Суду, який став широко застосовувати фраудаторність правочинів при вирішенні спорів. У статті проаналізовано поняття фраудаторного правочину. Обґрунтовано, що фраудаторний правочин є практичним проявом принципів добросовісності та заборони зловживання цивільним правом. Проаналізовано практику Верховного Суду щодо кваліфікації правочину як фраудаторного. Встановлено, що у практиці Верховного Суду не сформульовано чітких критеріїв, які вказували б на фраудаторність правочину. Водночас, відзначено, що фраудаторність правочинів застосовується доволі широко, охоплюючи як односторонні, так і багатосторонні правочини, а також договори – як односторонні, так і двосторонні. У статті звернено увагу на ризик порушення принципів юридичної визначеності та свободи договору через широке тлумачення поняття фраудаторного правочину. Обґрунтовано відповідність концепції фраудаторних правочинів вимогам принципу юридичної визначеності. Також доведено можливість обмеження принципу свободи договору шляхом визнання правочину, укладеного з порушенням принципу добросовісності, фраудаторним. Окремо наголошено на необхідності врахування критеріїв розумності та справедливості при такому обмеженні. Автори акцентують увагу на потребі обмеженого тлумачення фраудаторних правочинів у судовій практиці. Зазначено, що правочин має визнаватися фраудаторним лише за умови відсутності інших законодавчо встановлених підстав для його недійсності. Наголошено, що визнання правочину фраудаторним можливе лише як виключний засіб захисту прав особи. Запропоновано перелік рекомендацій, яких слід дотримуватися для коректного застосування концепції фраудаторності правочинів.
Description
The article examines the application of fraudulent transactions in the legal system of Ukraine. The concept of fraudulent transactions originates from Roman law to protect creditors' rights from the dishonest actions of debtors aimed at causing harm to the creditor. However, the relevance and attention to this concept have significantly increased in recent years due to the new case law of the Supreme Court, which has extensively applied the doctrine of fraudulent transactions in dispute resolution. The article analyses the concept of fraudulent transactions, arguing that such transactions represent a practical manifestation of the principles of good faith and the prohibition of abuse of civil rights. The article examines the Supreme Court's practice in qualifying transactions as fraudulent. It has been established that the Supreme Court has not developed clear criteria for determining the fraudulent nature of a transaction. At the same time, the application of this concept has been broad, encompassing unilateral and multilateral transactions, as well as contracts of both unilateral and bilateral nature. The article highlights the risk of violating the principles of legal certainty and freedom of contract due to the broad interpretation of the concept of fraudulent transactions. The conformity of the doctrine of fraudulent transactions with the requirements of the principle of legal certainty is substantiated. The article also demonstrates the possibility of limiting the principle of freedom of contract by recognizing a transaction concluded in violation of the principle of good faith as fraudulent. Particular attention is paid to the necessity of considering the criteria of reasonableness and fairness when imposing such limitations. The authors emphasize the need for a narrow interpretation of fraudulent transactions in judicial practice. It is noted that a transaction should be recognized as fraudulent only in the absence of other legislatively established grounds for its invalidation. It is stressed that recognizing a transaction as fraudulent should be regarded as an exceptional means of protecting individual rights. The article offers a set of recommendations for the proper application of the concept of fraudulent transactions.
Keywords
фраудаторний правочин, зловживання цивільним правом, справедливість, юридична визначеність, зобов’язання, відповідальність, захист, договір, стаття, fraudulent transactions, abuse of civil rights, fairness, legal certainty, obligations, liability, defense, contract
Citation
111