Класичні теорії комізму від Аристотеля до Канта

Simple item page
dc.contributor.authorСемків, Ростислав
dc.date.accessioned2021-07-13T15:32:28Z
dc.date.available2021-07-13T15:32:28Z
dc.date.issued2020
dc.description.abstractУ статті наголошено необхідність множинного підходу до визначення понять, пов’язаних із комічним. Окреслено три найбільш традиційні теорії комічного — вищости, невідповідности та звільнення. Проаналізовано вплив уявлень Аристотеля, Августина Блаженного та Іммануіла Канта на становлення теорій комічного.uk_UA
dc.description.abstractThe author stresses the necessity of multiplied approach to definition of humor and its forms. Three main traditional theories of humor are outlined. These are the superiority theoiy, the incongruity theory, and the relief theory. The superiority theory tends to root humor in the reeling of advantage one imagines towards another. In this case we laugh at the person, who is estimated as worse, than we are. The incongruity theory roots humor in the situation of totally unexpected accident. The deception of our expectations may cause the humoristic outburst The relief theory appreciates humor as the way of the weakening of psychic tension. If we foresee danger, but it passes away, humor appears as the result of security enjoyment feeling. The author analyzes the influence of Aristotle, Augustine the Saint, and Immanuel Kant onto the formation of these theories of humor. Since Aristotle and his Poetics till the late XVIII century the superiority theory dominated in the definitions of humor. This theory was ethical one, and established strict rules concerning which persons or situations were to be regarded as humorous. Superiority theory’s legacies can be observed even further in the XIX-XX centuries in writings of G. WF. Hegel, A. Bergson, or Russian structuralist V Propp. On the other hand, though St. Augustine mostly relies on the superiority theory of humor, we can find out the traces of both modem theories in his writings. He distinguishes two different types ofhumor: the abusive satirical laughter and the joyful one, the first of which can be described by means of superiority theory, but the latter is better understood in the context of incongruity and relief theories.en_US
dc.identifier.citationСемків Р. А. Класичні теорії комізму від Аристотеля до Канта / Ростислав Семків // Сміхова культура старої України : збірник наукових статей / [упорядкував архиєпископ Ігор Ісіченко]. - Харків : Акта, 2020. - С. 32-38.uk_UA
dc.identifier.urihttps://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/20316
dc.language.isoukuk_UA
dc.relation.sourceСміхова культура старої України : збірник наукових статейuk_UA
dc.statusfirst publisheduk_UA
dc.subjectкомічнеuk_UA
dc.subjectтеорії комічногоuk_UA
dc.subjectгуморuk_UA
dc.subjectбурлескuk_UA
dc.subjectсатираuk_UA
dc.subjectіроніяuk_UA
dc.subjectстаттяuk_UA
dc.subjectcomicen_US
dc.subjecttheories of humoren_US
dc.subjectburlesqueen_US
dc.subjectsatireen_US
dc.subjectironyen_US
dc.subjecthumoren_US
dc.titleКласичні теорії комізму від Аристотеля до Кантаuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Files
Original bundle
Now showing 1 - 1 of 1
Thumbnail Image
Name:
Semkiv_Klasychni_teorii_komizmu_vid_Arystotelia_do_Kanta.pdf
Size:
263.69 KB
Format:
Adobe Portable Document Format
Description:
Download
License bundle
Now showing 1 - 1 of 1
No Thumbnail Available
Name:
license.txt
Size:
7.54 KB
Format:
Item-specific license agreed upon to submission
Description:
Download
Collections
Кафедра літературознавства імені Володимира Моренця