Проблема Іншого в філософії Ричарда Рорті : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
| dc.contributor.advisor | Лютий, Тарас | |
| dc.contributor.author | Мейта, Ксенія | |
| dc.date.accessioned | 2023-11-01T08:38:14Z | |
| dc.date.available | 2023-11-01T08:38:14Z | |
| dc.date.issued | 2023 | |
| dc.description | PhD thesis for the degree of Doctor of Philosophy in the field of study 03 — Humanities, specialty 033 — Philosophy. National University of "Kyiv Mohyla Academy". Kyiv, 2023. This dissertation is dedicated to the research of the problem of the Otherness in the philosophy of Richard Rorty (1931-2007) — the famous American neopragmatist, a professor of Philosophy at the Princeton University, of the Humanities at the University of Virginia, and of Comparative literature at Stanford University. The scientific novelty of the dissertation is that the historical-philosophical analysis is made to cover the problem of the Otherness, which allows for to systematization of the interpretation by the philosopher of the figure of the Other in a social-philosophical, epistemological, and culture studies contexts. In the introductory chapter of the dissertation, the coverage of the problem of Otherness in the historical context. The perspective of different schools and movements of contemporary Western philosophy is taken into attention. In particular, the interpretations of the Otherness in Anglo-American philosophy (J. Locke, D. Hume, J. Bentham, J. St. Mill, G. H. Mead, J. Rawls), the philosophy of feminism (S. de Beauvoir, L. Irigaray, D. Harraway, J. Butler, N. Fraser), phenomenology (E. Husserl, P. Ricoeur, E. Levinas, M. Heidegger, J.-P. Sartre, M. Merleau-Ponty, M. Bakhtin, T. Nagel, M. Buber, D. Chalmers, M. Foucault, R. Gerard, R. Kearney, M. Onfray, A. Badiou, B. Waldenfels, J. Kristeva, D. Zahavi), psychoanalysis, and poststructuralism (S. Freud, K. H. Jung, J. Lacan, C. Levi-Strauss) are reviewed. The movements reviewed are chosen for a better contextual understanding of the interpretation of the problem of the Otherness in continental and analytical philosophy. The problem of the Otherness in Rorty’s philosophy is based on his socialphilosophical project of the liberal utopia. This is the idea of the society of the future, which should be constructed on the values of democracy, the avoidance of violence, and resistance to insults. Philosopher debates with the legalist idea of the Kantian moral, stressing that it is not always useful in boundary situations, which mean a complicated ethical choice. Special attention is focused on the harm of not only physical but also verbal violence, which can cause harm to human psychics, causing his/her doubt in his/her own life values. To clarify, the paper includes the examples from the fiction — the antiutopia of the 20th century: "1984" by George Orwell and "Brave New World" by A. Huxley. In Rorty’s opinion, the vulnerability to psychological violence and humiliation is the defining factor of the difference between humans and animals. To sum up, we view the necessity of solidarity among the members of the liberal utopia on the basis of the assertion of common safety and safe defense. So, the inclusion of the Other in this society is built on empathy for the suffering of a human, even if his/her cultural background is different from the background of the empathizing person, and the ability of the individual to see the highest value in the resistance to the violence. The imperative to perceive the suffering members of a society as fellow sufferers originates from the Christian study about the love for the fellow. In a perspective, the members of the liberal utopia should consolidate on the basis of a wider loyalty — a connection of all the members of the world to preserve the planet. The research also viewed the succession of the idea of the liberal utopia from the social philosophy of utilitarianism by J. St. Mill and J. Bentham, especially, from the principle of the "greatest happiness of the greatest number of people". The research also reviewed the interpretation of the problem of the Otherness in the context of the individual personal project, where the philosopher-ironist makes a redescription of the nowadays social cultural practices with the help of, offered to a community of innovations. The basic method of the historiography for Rorty is the rational reconstruction – the redescription of the approaches of the past philosophers as the dialogue between equal researchers from different epochs. One of the possible alternative ways to construct a narrative is to review a conceptual scheme by Rorty — the narrative of the antipodeans: the creatures, identical to the people, but unable to reflect on their own physical sensations. The given example illustrates that the problem of the Otherness is analyzed not only in Rorty’s social philosophy but also in his epistemological searches, which are illustrated the most complete in his work "Philosophy and the Mirror of Nature" (1979). Finally, the attention is focused on the offered by Rorty project of sentimental education, where it is proposed to educate not only intellectual skills but also moral values, such as empathy, in the students. In the dissertation, the parallel is made between the educational methodology of the neopragmatist and the views of R. W. Emerson and J. Dewey, and also — with the hermeneutical conception of education as the upbringing (Bildung). The methodology of sentimental education should be based on getting the student acquainted with not only the philosophy works on the point of ethics, but also with the literary works, the advantage of which is in the ability to develop empathy in the students and the ability to identify with the heroes of the novels, who make a particular moral choice. Generally, a philosopher stresses that humanity gradually departs from religious and philosophical to the literary culture, which causes a greater dialogic orientation and intersubjective openness of humanity to the problem of the Otherness in different aspects and ways of life. In the philosopher’s opinion, the crucial point for the emancipation of the marginalized social groups is the acquirement of semantic autonomy — i.e. gaining the right to their own voice with the consolidation and organized activities (which is demonstrated in the example of feminism) contrary to the passive hopes for the improvement of the social state of their own group. The polemics between Rorty and the representatives of the discourse-analysis E. Laclau and Ch. Mouffe, and also — with S. Žižek about the effectiveness of representative democracy and the reasons to give the representatives of the government the right of the voice to represent the interests of particular groups is reviewed. While the representatives of the discourse analysis consider pluralism and social antagonism optimal for democracy, Rorty stresses the importance of intersubjective consensus and participatory democracy since the most important value in making crucial societal decisions is not the number of persons, who have the right to voice, but the relevance of their argumentation and their competence. With the help of the hermeneutical and comparativist methods, the problem of the interaction of the Western and Eastern cultures in Rorty’s philosophy is analyzed in a dissertation, in particular, on the materials of the collection "Cultural Otherness" (1999), which includes the epistolary dialogue of the neopragmatist with A. N. Balslev about the issues of colonialism, ethnocentrism, and cultural relativism. Rorty’s argumentation is built on the basis of anti-anti-ethnocentrism — the understanding of the Western culture, especially, the culture of the USA, as the example, on which the liberal utopia of the future should be constructed, because of the apprehension by the philosopher of this country as the only successful social experiment on the state formation, and the other national cultures – as the ones, the inclusion of which in the common space is determined by their ability to accept the rules the intersubjective consensus. At the same time, the thesis of postmodernism about cultural relativism is perceived by Rorty skeptically, since this approach does not include the restrictions in the universal moral, and tolerates any actions by the Other, if they are considered to be acceptable in a culture he/she represents. In the philosopher’s opinion, such a phenomenon may lead to the toleration of the felony, such as terrorism. Moreover, in a dissertation, considerable attention is paid to the problem of the solidarity of the different marginalized social groups. Rorty demonstrates that the effectiveness of their dialogue and interaction to fight for their own rights leads to better results than a prejudiced unwilling to solidarize with the Other. To sum up, the ways of cooperation with Absolute Other (The Stranger) offered by Rorty are highlighted, which are characterized by the exclusion of the individual, who questions the values of the social consensus with violent actions, whom the general communicative discourse. Generally, the problem of the Otherness in Rorty’s philosophy is analyzed from the social philosophical perspective, in other words, in a context of the evaluation of the relevance of the project of the liberal utopia, the possibility of its creation, and the adequacy of the moral principles, on which it should be constructed. The realization of the principles of sentimental education should facilitate the inclusion of the representatives of the different cultural environments and the tolerant relation to them. | en_US |
| dc.description.abstract | Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 03 "Гуманітарні науки" за спеціальністю 033 "Філософія". — Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. Дисертаційну роботу присвячено дослідженню проблеми Іншого в філософії Ричарда Рорті (1931-2007) — видатного американського неопрагматиста, професора філософії Принстонського університету, дослідника гуманітарних студій в університеті Вірджинії та літературної компаративістики — в Стенфордському університеті. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що здійснено історико-філософський аналіз висвітлення Р. Рорті проблеми Іншого, що дало змогу систематизувати інтерпретацію філософом фігури Іншого в соціально-філософському, епістемологічному, феноменологічному та культурологічному контекстах. У вступному розділі дисертації проблема Іншого розкривається в історичному контексті. До уваги береться перспектива різноманітних шкіл і напрямків сучасної західної філософії. Зокрема, розглянуто інтерпретації Іншого в англо-американській філософії (Дж. Лок, Д. Г’юм, Дж. Бентам, Дж. С. Міл, Дж. Г. Мід, Дж. Ролз), філософії фемінізму (С. де Бовуар, Л. Іріґаре, Д. Гаравей, Дж. Батлер, Н. Фрейзер), феноменології (Е. Гусерль, П. Рикер, Е. Левінас, М. Гайдеґер, Ж.-П. Сартр, М. Мерло-Понті, М. Бахтін, Т. Наґель, М. Бубер, Д. Чалмерс, М. Фуко, Р. Жирар, Р. Кірні, М. Онфре, А. Бадью, Б. Вальденфельс, Ю. Кристева, Д. Загаві), психоаналізі та структуралізмі (З. Фройд, К. Ґ. Юнґ, Ж. Лакан, К. Леві-Строс). Окреслені напрями обрані задля кращого контекстуального розуміння інтерпретації проблеми Іншого в континентальній і аналітичній філософії. Проблема Іншого у філософії Рорті ґрунтується на пропонованому ним соціально-філософському проєкті ліберальної утопії. Це ідея суспільства майбутнього, що має базуватися на цінностях демократії, на уникненні насилля та протидії знущанням. Філософ полемізує з легалістською настановою кантіанської моралі, наголошуючи на тому, що вона не завжди є доцільною в межових ситуаціях, які передбачають складний етичний вибір. Особливу увагу приділено шкідливості не лише фізичного, а й вербального насилля, що може завдавати шкоди психіці людини, примушуючи її сумніватися у власних життєвих цінностях. Для наочності в роботі наведено приклади з художньої літератури — з антиутопій ХХ століття : "1984" (1949) Дж. Орвела та "Який чудовий світ новий" (1932) О. Гакслі. Саме податливість психологічному насиллю та приниженню, на думку Рорті, є визначальним фактором відмінності людини від тварин. Отже, спостерігаємо потребу в солідарності членів ліберальної утопії на засадах обстоювання спільної безпеки та самозахисту. Відповідно, інклюзія Іншого в такому суспільстві будується на емпатії до страждань людини, навіть якщо її культурний бекґраунд є відмінним від бекґраунду представників інших культур, та здатності індивіда бачити в запобіганні насильству найвищу цінність. Настанова на сприйняття стражденних членів суспільства як "товаришів по нещастю" — fellow sufferers — має походження з християнського вчення про любов до ближнього. У перспективі, члени ліберальної утопії мають консолідуватися на основі ширшої лояльності — об’єднання всіх мешканців світу задля збереження планети. У дослідженні простежено спадкоємність ідеї ліберальної утопії від соціальної філософії утилітаризму Дж. Ст. Міла та Дж. Бентама, зокрема, від принципу "найбільшого щастя для найбільшої кількості людей". У роботі також розглянуто тлумачення проблеми Іншого в контексті індивідуального особистісного проєкту, де філософ-іронік здійснює переопис наявних у соціумі культурних практик за допомогою метафор, які пропонуються суспільству інновацій. Базовим методом історіографії для Рорті стає раціональна реконструкція — переопис позицій філософів минулого, що нагадуватиме діалог рівноправних дослідників із різних епох. Одним із альтернативних шляхів побудови такого підходу, за Рорті, є концептуальна схема — наратив про антиподів: істот, які ідентичні до людей, але нездатні рефлексувати щодо своїх фізичних відчуттів. Наведений приклад ілюструє те, що проблему Іншого проаналізовано не лише на рівні соціальної філософії Рорті, а й у його епістемологічних пошуках, які найповніше ілюструє праця "Філософія та дзеркало природи" (1979). Зрештою, увагу сфокусовано на пропонованому Рорті навчальному проєктові сентиментальної освіти, що передбачає виховання в учнях не лише інтелектуальних здібностей, а й моральних чеснот, зокрема — емпатії. У дисертації проведено паралель між навчальною методикою неопрагматиста і поглядами Р. В. Емерсона та Дж. Дьюї, а також — із герменевтичною концепцією освіти як виховання (Bildung). Методологія сентиментальної освіти має базуватися на ознайомленні учнів не лише з філософськими працями на тему етики, а й із літературними творами, перевага яких полягає в здатності розвитку в них емпатії та можливості ідентифікуватися з персонажами, які роблять певний моральний вибір. Загалом, філософ наголошує на тому, що людство поступово відходить від релігійної та філософської культури й прямує до культури літературної, що зумовлює більшу діалогічну спрямованість та інтерсуб’єктивну відкритість людства до проблем Іншого в різних аспектах і способах життя. На думку філософа, головним у процесі емансипації маргіналізованих соціальних груп є набуття ними семантичної автономії — тобто здобуття права на власний голос шляхом консолідації та організованої діяльності (що демонструється на прикладі фемінізму), на противагу пасивним сподіванням покращити соціальне становище власної групи. Проаналізовано полеміку Рорті з представниками дискурс-аналізу Е. Лаклау та Ш. Муф, а також — із С. Жижеком щодо ефективності представницької демократії та підстав надавання можновладцям права голосу для представництва інтересів партикулярних груп. Якщо представники дискурс-аналізу вважають плюралізм та соціальний антагонізм оптимальними для демократії, то Ричард Рорті наголошує на важливості інтерсуб’єктивного консенсусу та партисипативної демократії, адже найвагоміше значення у прийнятті ключових для соціуму рішень має не кількість осіб, які мають право голосу, а доречність їхньої аргументації та їхня фаховість. За допомогою герменевтичного та компаративістського методу в дисертації проаналізовано проблему взаємодії Заходу та Сходу в рецепції Рорті, зокрема, на матеріалі збірника "Культурна іншість" (1999), що складається з епістолярного діалогу неопрагматиста із А. Н. Балслєв стосовно проблем колоніалізму, етноцентризму та культурного релятивізму. Аргументація Рорті будується на засадах антиантиетноцентризму — розумінні західної культури, зокрема, культури США, як зразка майбутньої ліберальної утопії, оскільки філософ вважає цю державу єдиним вдалим соціальним експериментом із державотворення, а інші національні культури такими, де інклюзія їхніх представників у спільний простір детермінована здатністю приймати правила інтерсуб’єктивного консенсусу. Тоді як теза постмодерної філософії про культурний релятивізм сприймається Рорті скептично, адже цей підхід не містить обмежень у вигляді універсалізованої моралі, й толерує будь-які дії Іншого, якщо вони вважаються прийнятними в культурі, яку він/вона представляє. З погляду філософа, подібне явище може призвести до толерування кримінальних злочинів, на кшталт тероризму. Крім того, в дисертації значну увагу приділено проблемі солідаризації членів різнорідних маргіналізованих соціальних груп. Рорті демонструє, що ефективність їхнього діалогу та взаємодії задля боротьби за власні права сприяє кращим результатам, ніж упереджене небажання солідаризуватися з Іншим. Врешті, окреслено пропоновані Рорті шляхи взаємодії з Абсолютним Іншим (Чужим), які характеризуються виключенням із загального комунікативного дискурсу індивіда, котрий підважуватиме цінність соціального консенсусу насильницькими діями. Загалом, проблему Іншого в філософії Рорті проаналізовано з соціально-філософської перспективи, тобто в контексті оцінки релевантності проєкту ліберальної утопії, розглянуто з точки зору реалістичності її створення та адекватності моральних засад, на яких вона має будуватися. Реалізація принципів сентиментальної освіти має сприяти інклюзії представників різних культурних середовищ та толерантному ставленні до них. | uk_UA |
| dc.identifier.citation | Мейта К. Ю. Проблема Іншого в філософії Ричарда Рорті : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії / Мейта Ксенія Юріївна ; наук. кер.: Лютий Тарас Володимирович ; Національний університет "Києво-Могилянська академія". - Київ : [б. в.], 2023. - 260 с. | uk_UA |
| dc.identifier.uri | https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26838 | |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.status | first published | uk_UA |
| dc.subject | Ричард Рорті | uk_UA |
| dc.subject | ліберальна утопія | uk_UA |
| dc.subject | ідеологія | uk_UA |
| dc.subject | Абсолютний Інший (Чужий) | uk_UA |
| dc.subject | сентиментальна освіта | uk_UA |
| dc.subject | філософія освіти | uk_UA |
| dc.subject | емпатія | uk_UA |
| dc.subject | соціальна надія | uk_UA |
| dc.subject | соціальна надія | uk_UA |
| dc.subject | етноцентризм | uk_UA |
| dc.subject | історіографія | uk_UA |
| dc.subject | раціональна реконструкція | uk_UA |
| dc.subject | культурна політика | uk_UA |
| dc.subject | культурна політика | uk_UA |
| dc.subject | культурна політика | uk_UA |
| dc.subject | біль | uk_UA |
| dc.subject | дуалізм тіла та розуму | uk_UA |
| dc.subject | феноменологія | uk_UA |
| dc.subject | дисертація | uk_UA |
| dc.subject | Richard Rorty | en_US |
| dc.subject | liberal utopia | en_US |
| dc.subject | ideology | en_US |
| dc.subject | Absolute Other (Stranger) | en_US |
| dc.subject | sentimental education | en_US |
| dc.subject | philosophy of education | en_US |
| dc.subject | empathy | en_US |
| dc.subject | social hope | en_US |
| dc.subject | ethnocentrism | en_US |
| dc.subject | historiography | en_US |
| dc.subject | rational reconstruction | en_US |
| dc.subject | cultural politics | en_US |
| dc.subject | pain | en_US |
| dc.subject | violence | en_US |
| dc.subject | dualism of body and mind | en_US |
| dc.subject | phenomenology | en_US |
| dc.subject | phenomenology | en_US |
| dc.title | Проблема Іншого в філософії Ричарда Рорті : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії | uk_UA |
| dc.title.alternative | The Problem of the Otherness in Richard Rorty’s Philosophy | en_US |
| dc.type | Thesis | uk_UA |