Прагматизм як інтелектуальна культура демократії (історико-філософський есей у контексті сучасності)
Loading...
Date
2020
Authors
Поліщук, Ніна
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У статті запропоновано філософсько-прагматичний підхід до понять (ідей, концептів) як до складової соціальних практик в історичному процесі. Питання змісту та взаємозв’язку понять переміщується із площини пізнавально-епістемологічної у практично-дієву, індикативним виміром якої
є прагматична інтелектуальність. Наголошується на тому, що у різні часи носії прагматичної
інтелектуальності (незважаючи на статус у соціальній ієрархії та професійну належність) використовували у своїх практиках поняття у перспективі ефекту для покращення життя людини.
Історико-філософський підхід базується на критичному доборі, зіставленні та голістичному поєднанні понять, застосовуваних інтелектуалами у різні часи, з огляду на їхню креативну участь у візії
й стимулюванні новітніх практик, які можуть бути корисними для спільноти. Історія філософії
засвідчує, що прагматична інтелектуальність генерується напруженням між різними сегментами соціальних практик та є осередковим пунктом їх трансформації. Поняття культури демократії
інтерпретовано не як фіксований теоретичний критерій, а як історично змінювану, спонукальну
візію майбутнього спільноти, а також як поняття про практично можливі соціально-культурні
зміни та засоби до них, які можуть покращити життя людини. Характерні риси прагматичної
інтелектуальності: пріоритет майбутнього перед минулим, соціальна надія, самодовіра (self-reliance),
гнучка й динамічна кореляція понять, ідей, іміджів задля гуманних цілей (конкретної людяності),
зміни в культурі мислення й виявленні почуттів, самореалізація як самотрансформація. У статті
використано праці класиків американського філософського прагматизму, а також сучасних авторів
на схожу тематику.
The article suggests the philosophical pragmatist approach to the notions (ideas, concepts) as to the components of social practices in the historical process. The question of their contents and interrelations shifts from the epistemic level to the practical one, in this way indicating the dimension of pragmatic intellectuality. It is pointed out that in various times the agents of pragmatic intellectuality (despite their status in the social hierarchy and occupation) used to employ in their practices the notions in perspective of the improving effect on the human’s life. From the angle of the history of philosophy, the pragmatic intellectuality means an attitude of critical choice, comparison, and holistic arrangement of the notions in view of close grasping the novel practices which might be advantageous for the community. The history of philosophy justifies the fact that the pragmatic intellectuality has been generated by the tensions between various divisions of the social practices and set a locus of their transformation. The notion of the culture of democracy is interpreted not as a fixed theoretical criterion but as a changing through history vision of the community’s future, as well as the notion of practically possible social-cultural changes and the ways to make human life better. The features of pragmatic intellectuality are as follow: the priority of the future before the past, social hope, self-reliance, flexible and dynamic correction of notions, ideas, images on account of the humane interests, changes in the culture of thinking and senses, self-realization as self-transformation. The article relies on the works of the classics of American philosophical pragmatism and the writings by the authors on the akin topic.
The article suggests the philosophical pragmatist approach to the notions (ideas, concepts) as to the components of social practices in the historical process. The question of their contents and interrelations shifts from the epistemic level to the practical one, in this way indicating the dimension of pragmatic intellectuality. It is pointed out that in various times the agents of pragmatic intellectuality (despite their status in the social hierarchy and occupation) used to employ in their practices the notions in perspective of the improving effect on the human’s life. From the angle of the history of philosophy, the pragmatic intellectuality means an attitude of critical choice, comparison, and holistic arrangement of the notions in view of close grasping the novel practices which might be advantageous for the community. The history of philosophy justifies the fact that the pragmatic intellectuality has been generated by the tensions between various divisions of the social practices and set a locus of their transformation. The notion of the culture of democracy is interpreted not as a fixed theoretical criterion but as a changing through history vision of the community’s future, as well as the notion of practically possible social-cultural changes and the ways to make human life better. The features of pragmatic intellectuality are as follow: the priority of the future before the past, social hope, self-reliance, flexible and dynamic correction of notions, ideas, images on account of the humane interests, changes in the culture of thinking and senses, self-realization as self-transformation. The article relies on the works of the classics of American philosophical pragmatism and the writings by the authors on the akin topic.
Description
Keywords
філософія прагматизму, прагматична інтелектуальність, самодовіра, культура демократії, соціальна надія, Френсіс Бекон, Ральф Волдо Емерсон, Ричард Рорті, Вільям Джеймс, Джон Дьюї, Протагор, стаття, philosophy of pragmatism, pragmatic intellectuality, self-reliance, culture of democracy, social hope, Francis Bacon, Ralph Waldo Emerson, Richard Rorty, William James, John Dewey, Protagoras
Citation
Поліщук Н. П. Прагматизм як інтелектуальна культура демократії : (історико-філософський есей у контексті сучасності) / Поліщук Н. П. // Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. - 2020. - Т. 5. - С. 69-80.