Принцип mutatis mutandis як інструмент для зміни судової практики поза межами розумної дискреції
Loading...
Date
2024
Authors
Бондарєва, Марія
Шкрібляк, Катерина
Шмарьова, Тетяна
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Статтю присвячено аналізу підставності змін у практиці Великої Палати Верховного Суду, яку слід розглядати як відступ від попередньо сформульованих правових позицій відносно ефективного способу захисту права, за допомогою принципу mutatis mutandis. Наголошено на наявності у науковців права здійснювати критичний аналіз судової практики в контексті її відповідності/не відповідності доктрині. Проведено розмежування між правом тлумачення судом законів й реалізацією дискреційних повноважень, у яких ступінь дискреції оцінюється як необґрунтований та надмірний; аргументовано застосування вживаних лекційних конструкцій. Акцентовано увагу на неприпустимості практичного втілення у судову практику окремих, довільно обраних елементів наукової дискусії, зокрема, що стосується принципу stare decisis й обґрунтуванні за його допомогою права на суддівську нормотворчість – у вигляді прецедента, що де-факто вже існує на практиці і визнається теорією, але, називаючись прецедентом, не є тотожним класичному англійському прецеденту. Аналіз проведено за трьома векторами, які відповідають різним періодам й відповідним їм стандартам судової практики. Перший – зміна позиції з "помилка в обранні ефективного способу захисту як самостійна підстава для відмови у позові" до "відмова у вирішенні спору через неефективність обраного позивачем способу захисту фактично може розглядатися як обмеження права на доступ до суду". Другий – запровадження гнучкого підходу до розуміння принципу диспозитивності й відходу від надмірно формальної оцінки "належної позовної вимоги", яка "не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту". Третій вже знаменує висновок "про інтерпретацію" позовної вимоги, mutatis mutandis – з метою повного захисту права в одному процесі. У висновку зазначено, що тлумачення (інтерпретація) позовної вимоги суперечить принципу диспозитивності, а гнучке його тлумачення на користь такої інтерпретації порушуватиме право іншої сторони, яка не зможе передбачити результат такої інтерпретації при побудові й доведенні власної позиції. Надмірне захоплення судами нововведеннями – з, фактично, привласненням права на нормотворення й відходом від доктрини, навряд чи сприятиме правосуддю. На це похідним чином вказують нерідкі відступи від попередніх правових позицій, що не сприяє юридичній визначеності.
Description
The article is devoted to the analysis of the validity of changes in the practice of the Grand Chamber of the Supreme Court, which should be considered as a deviation from previously formulated legal positions regarding the effective way of protecting the law, using the mutatis mutandis principle. It is emphasized that scientists have the right to carry out a critical analysis of judicial practice in the context of its compliance/non-compliance with the doctrine. A distinction was drawn between the right to interpret laws by the court and the exercise of discretionary powers, in which the degree of discretion is assessed as unreasonable and excessive; the use of used lecture structures is argued. Attention is focused on the inadmissibility of the practical implementation of individual, arbitrarily selected elements of the scientific debate into judicial practice, in particular, concerning the principle of stare decisis and the justification with its help of the right to judicial rule-making - in the form of a precedent that de facto already exists in practice and is recognized by theory, but, being called precedent, is not identical with classical English precedent. The analysis was carried out according to three vectors corresponding to different periods and appropriated standards of judicial practice. The first is a change in the position from "a mistake in choosing an effective method of defense as an independent reason for refusing a claim" to "a refusal to resolve a dispute due to the ineffectiveness of the method of defense chosen by the plaintiff can actually be considered as a limitation of the right to access to court." The second is the introduction of a flexible approach to understanding the principle of dispositiveness and moving away from an overly formal assessment of the "proper claim", which "cannot be considered by the courts as an improper method of protection". The third already marks the conclusion "about the interpretation" of the claim, mutatis mutandis - for the purpose of full protection of the right in one process. The conclusion states that the interpretation (interpreting) of the claim contradicts the principle of dispositiveness, and its flexible interpretation in favor of such an interpretation will violate the right of the other party, who will not be able to predict the result of such an interpretation when constructing and proving its own position. Courts’ excessive fascination with innovations - with the usurpation of the right to rulemaking and departure from the doctrine - is unlikely to contribute to justice. This is indirectly indicated by frequent deviations from previous legal positions, which do not contribute to legal certainty.
Keywords
ефективний спосіб захисту, прецедент, прецедент-тлумачення, відступ від правових позицій, принцип диспозитивності, інтерпретація позовної вимоги, стаття, effective method of protection, mutatis mutandis, stare decisis, precedent, precedent-interpretation, deviation from legal positions, principle of dispositiveness, jura novit curia, interpretation of a claim
Citation
Бондарєва М. Принцип mutatis mutandis як інструмент для зміни судової практики поза межами розумної дискреції / Бондарєва М., Шкрібляк К., Шмарьова Т. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. - 2024. - Т. 1, № 83. - С. 176-181. - https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.83.1.25