Населення другої половини 4 тис. ВС в межиріччі Південного Бугу і Дніпра: серезліївська культура : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
| dc.contributor.advisor | Відейко, Михайло | |
| dc.contributor.author | Іванов, Микита | |
| dc.date.accessioned | 2023-12-27T06:01:50Z | |
| dc.date.available | 2023-12-27T06:01:50Z | |
| dc.date.issued | 2023 | |
| dc.description | The dissertation proposed for defense is devoted to the history of the population of the second half of the 4th millennium BC in the area between the Southern Bug and Dnipro rivers and substantiates the separation of the Serezlievka culture. The source base of the study consists of more than 2,000 excavated barrows, which contained at least 211 graves of the Eneolithic era, of which 47 were accompanied by ceramic implements, 19 by metal ornaments, 12 by statutes of the Serezlievka type, and two by metal knives. Apart from that, 17 single finds of axe adzes, 21 single finds of axes of the Samara type, four knives and daggers of the Usatovo type, and five swords of the Usatovo type from the Ivanky hoard were included in the study. Structurally, the dissertation consists of eight chapters, closes with conclusions, and comprises 49 illustrations. The total volume of the dissertation is 300,000 characters with spaces or 7.5 printed sheets. The first chapter of the dissertation is devoted to the history of archaeological research of monuments of the Late Eneolithic and Early Bronze Age in Ukraine, within which the author distinguishes three periods: imperial, Soviet, and of restored Ukrainian independence. In the second chapter, the author of the dissertation characterizes the general cultural situation in Eastern Europe on the eve of the Bronze Age and describes the Sofievka culture, the late Trypilia monuments of the Kosenivka local variant, the culture of Cernavodă I, the Usatovo culture, and monuments of the Gordinești type. The third section of the dissertation is devoted to the characteristics of the funeral rite of the population of the second half of the 4th thousand BC in the Buh-Dnipro Interfluve. Following Yu. Rassamakin, the author singles out three groups of late Eneolithic burials: with skeletons straightened and laid on their backs, with skeletons laid on their backs, whose legs were bent at the knees, and with skeletons laid on their sides and legs bent at the knees. In the fourth chapter of the dissertation, the author characterizes the ceramic complex of Late Eneolithic burials of the Buh-Dnipro interfluve and divides the ancient dishes into two large groups: ceramics of the Rohachyk type and ceramics of Trypilian origin. Ceramics of the first group were recorded in 18 burials, which is 38% of all burials accompanied by ceramics. The second group's ceramic was recorded in 20 burials, which is 42.5% of the total number of burials with dishes. Separately, the author examines biconical and spherical ware, which, on the one hand, has a distinctly Trypilian origin (Checheliivka 1/3, Sokolovka 1/6a, Shyroke 1/3, Dubova Mohyla 15), and on the other hand, it is made according to Rohachyk ceramic technology (kurgan group "Chkalivska" 3/32, Oleksandrivka 1/17, Oleksandrivka 1/45). The group of ceramics of Cernavodă I culture is small and is represented by two specimens: find No. A288031 from the collection of A. Hrdlychka and a find from Kryvyi Rih. Thus, according to the author's observation, Trypilian tableware and Rohachyk kitchenware have approximately the same share in the burial inventory of the population of the Buh-Dnipro interfluve. In the fifth chapter of the dissertation, the author describes the so-called "Serezlievka figurines" and other anthropomorphic plastic found in barrow burials of the second half of the 4th millennium BC and discusses the issue of its origin. According to the author, the Serezlievka statuettes are products of Trypilian origin and are closely related to the Trypilian spiritual world, while their appearance in the Ukrainian steppe is evidence of the significant cultural influence of Trypilians on the local population. The sixth chapter is devoted to the history of the spread of the cord technique of decorating dishes in the right-bank Ukraine. According to the evidence collected by the author, the oldest "classical" cord decor is recorded on individual samples of Trypilia ceramics of the BII stage found in the cultural layer of such monuments as Valyava, Myropillya, hut. Nezamozhnyk, Grebeni, Vesely Kut, and Kolomiyshchyna I. In the CІІ stage in the environment of Trypilia culture, corded decor becomes more diverse and acquires the status of the main decorative technique. Significant collections of ceramics decorated with cord impressions can be found among the materials of monuments of almost every Late Trypilian local variant: Lukashivka and Sofievka, Buh-Dnipro, Horodsk-Volhynia, Kasperivsk, Gordinești and Usatovo. As for the Eneolithic and the Early Bronze Age steppe monuments, the oldest cord decoration in the form of the so-called "caterpillar" was recorded for the first time during the second period of the Seredniy Stoh culture. During the Dereivka culture time, the common share of cord decor – "classic" and "caterpillar" – increased to 5%. Even more popular corded decoration is becoming among the population of the Molyukhiv Buhor settlement, which was under significant Trypilian influence. In particular, about 35% of the fragments of deco Thus, in the author's opinion, the cord technique of decorating dishes first appeared and gained popularity in the environment of Trypilia culture, and the spread of cord decoration in the steppe regions of Ukraine should be considered a manifestation of Trypilian influence on the local population. In the seventh chapter, for the first time in the history of science, the author characterizes the metallurgy of the Serezlievka culture. According to the data collected by the author, the oldest metal products originating from central Ukraine are the Vidra-type ax found in the cultural layer of the Trypillian settlement of Berehivska HES, the Pločnik-type ax found near the famous mega-settlement of Nebelivka, the Ariuşd-type ax found near the village of Lysyanka, Orativ district, and Coteana-type ax found near Bohuslav. As a raw material, the metallurgists of the Trypilia culture used, probably, local native copper originating from the Haisyn square, the Bilokamyanska structure, the Mohylna and Chemerpil areas, on the territory of the latter of which the Trypilia sites of the Sabatynivka group are located, known for their high concentration of finds of metal products, metallurgical and metalworking tools. During the time of Tripillia CII, metallurgical knowledge spread further to the east and reached the banks of the Dnipro, where the Serezlievka complex of metal objects was formed, represented by copper ornaments, flat axes, Samara-type shaft-hole axes, knives, daggers and swords of the Sofievka-Usatovo type. The eighth chapter of the dissertation is devoted to attempts at reconstructing the demographic situation in steppe Ukraine during the Eneolithic – Early Bronze Age. According to the author's calculations, 1,255 mounds are marked on the 5,970 km2 territory of Kryvyi Rih on the 1853 “three-versta” map of the "Corps of Military Topographers," also known as the "Schubert map." In addition, according to the author's calculations, there are about 0.5 Eneolithic burials and 4.1 Yamnaya culture burials per 1 barrow. To calculate the approximate number of the ancient population of the Kryvyi Rih region, the author offers four scenarios: optimistic, most realistic 1, most realistic 2, and pessimistic. According to the optimistic scenario, only 10% of the population was buried in the ancient barrows, and the burial was built approximately simultaneously. According to the most realistic scenario 1, only 10% of the total population is buried in ancient barrows, burials were built over 500 years, and the average lifespan is 30 years. According to the most realistic scenario 2, each of the members of the ancient society was worthy of burial in the mound, the burials were built simultaneously. Based on the results of several calculations, the author concluded that the most realistic estimate of the population of the Kryvyi Rih region during the Eneolithic and Pit culture is 451–557 and 2237–3728 people, respectively. On the other hand, the most optimistic estimate is 4510-9160 people during the Eneolithic period and 37280 people during the pit culture. In comparison with Tripylia, this number is many times smaller. In particular, the same number of people (6190 people) lived in only one mega-settlement of Tripillia CI Maidanetske with an area of 3.2 km2, as in the entire Kryvyi Rih microregion. Thus, the demographic potential of the steppe population of Ukraine was not enough to destroy the Trypilia culture or significantly affect its material and spiritual world and change the genetic appearance of the Tripoli people. A more logical model seems to be that from the middle of the 4th millennium BC, the Trypilia mega-societies formed by integration split back into smaller groups that set out to colonize new lands – forest and steppe natural zones, transforming into "Corded ware" and "Yamnaya" cultures. It is this process that explains, on the one hand, the reduction of the Trypilia population of the Buh-Dnipro interfluve from 130,000 to 30,000–35,000 people during the transition from the CІ to CІI stage, and on the other hand, the 4-8 times increase in the number of burials in the barrows during the transition from the Late Eneolithic to the Early Bronze Age. In the conclusions, the author justifies the selection of the Serezlievka culture and indicates its connection with the Yam culture. | en_US |
| dc.description.abstract | Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 "Історія та археологія". – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023 р. Запропонована до захисту дисертація присвячена історії населення другої половини 4 тис. ВС в межиріччі Південного Бугу та Дніпра та обґрунтовує виділення серезліївської культури. Джерельну базу дослідження складають понад 211 могил доби енеоліту з яких 47 супроводжувались керамічним інвентарем, 19 – металевими прикрасами, 12 – статуетками серезліївського типу, 2 – металевими ножами. Окрім цього, до дослідження залучено 17 випадкових знахідок сокир-тесел, 21 випадкову знахідку сокир самарського типу, 4 ножі та кинджали усатівського типу та 5 мечів усатівського типу зі скарбу Іваньки. Структурно дисертація складається з восьми розділів, завершується висновками та проілюстрована 49 ілюстраціями. Загальний обсяг дисертації складає 300 тис. знаків з пробілами, або ж 7.5 друкованих аркушів. Перший розділ дисертації присвячено історії археологічного дослідження пам’яток пізнього енеоліту та доби ранньої бронзи в Україні в межах якої автор виділяє три періоди: імперський, радянський та відновленої української незалежності. В другому розділі автор дисертації характеризує загальну культурну ситуацію в східній Європі напередодні бронзової доби та описує софіївську культуру, пізньотрипільські пам’ятки косенівського локального варіанту, культуру Чернавода І, усатівську культуру та пам’ятки типу Гордінешти. Третій розділ дисертації присвячено характеристиці поховального обряду населення другої половини 4 тис. ВС в буго-дніпровському межиріччі. Слідуючи за Ю. Рассамакіним автор виділяє 3 групи пізньоенеолітичних поховань: із випростаними та покладеними на спину кістяками, із покладеними на спину кістяками, чиї ноги були зігнуті в колінах та із покладеними на бік кістяками та зігнутими в колінах ногами. В четвертому розділі дисертації автор характеризує керамічний комплекс пізньоенеолітичних поховань буго-дніпровського межиріччя та поділяє давній посуд на дві великі групи: кераміку рогачицького типу та кераміку трипільського походження. Кераміка першої групи зафіксована у 18 похованнях, що складає 38% від усіх поховань, що супроводжувались керамікою. Кераміка другої групи зафіксована у 20 похованнях, що складає 42.5% від загальної кількості поховань з посудом. Окремо автор розглядає біконічний та кулястий посуд, який, з однієї сторони, має виразно трипільське походження (Чечеліївка 1/3, Соколовка 1/6а, Широке 1/3, Дубова Могила 15), а з іншої – виготовлений за рогачицькою керамічної технологією (курганна група "Чкалівська" 3/32, Олександрівка 1/17, Олександрівка 1/45). Нечисельною є груgа кераміки культури Чернавода І представлена двома екземплярами: знахідкою № A288031 з колекції А. Грдличка та знахідкою з Кривого Рогу. Таким чином, за спостереженням автора трипільський столовий та рогачицький кухонний посуд мають приблизно однакову частку в поховальному інвентарю населення буго-дніпровського межиріччя. В п’ятому розділі дисертації автор описує т. зв. "серезліївські статуетки" та іншу антропоморфну пластику знайдену в курганних похованнях другої половини 4 тис. ВС та обговорює питання її походження. На думку автора, серезліївські статуетки є виробами трипільського походження та тісно пов’язані із трипільським духовним світом, а їхня поява в українському степу є свідченням суттєвим культурних впливів трипільців на тамтешнє населення. Шостий розділ присвячено історії поширення шнурової техніки декорування посуду на правобережній Україні. Згідно зібраних автором свідчень, найдавніший «класичний» шнуровий декор зафіксовано на поодиноких зразках трипільської кераміки етапу ВІІ знайденій в культурному шарі таких пам’яток як Валява, Миропілля, хут. Незаможник, Гребені, Веселий Кут, та Коломійщина І. На етапі СІІ в середовищі трипільської культури шнуровий декор стає більш різноманітним та набуває статусу головної декоративної техніки. Значні колекції кераміки, прикрашеної відтисками шнура, можна зустріти серед матеріалів пам’яток ледь не кожного з пізньотрипільських локальних варіантів: лукашівського та софіївського, буго-дніпровського, городсько-волинського, касперівського, гордінештського та усатівського. Щодо степових пам’яток енеоліту та доби ранньої бронзи, то на їхніх матеріалах найдавніший шнуровий декор у вигляді т. зв. «гусіні» вперше зафіксовано за часів другого періоду середньостогівської культури. За часів Дереївської культури спільна частка шнурового декору – "класичного" та "гусеничного", збільшується та складає до 5%. Ще більш популярним шнуровий декор стає серед населення поселення Молюхів Бугор, яке перебувало під значним трипільським впливом. Зокрема, близько 35% фрагментів декорованої кераміки, знайденої на поселенні, були прикрашені «класичними» відтисками. Таким чином, на думку автора шнурова техніка декорування посуду вперше виникає та набуває популярності в середовищі трипільської культури, а поширення шнурового декору в степові райони України слід розглядати як прояв трипільського впливу на тамтешнє населення. В сьомому розділі вперше в історії науки автор характеризує металургію серезліївської культури. Згідно зібраних автором даних, найдавнішими металевими виробами, що походять з центральної України, є сокира типу Відра знайдена в культурному шарі поселення Трипілля ВІ Берегівська ГЕС, сокира типу Плочник знайдена неподалік відомого мега-поселення Небелівка, сокира типу Аріушд знайдена неподалік села Лисянка Оратівського району та сокира типу Котяна, знайдена поблизу м. Богуслав. У якості сировини металурги трипільської культури використовували, вірогідно, місцеву самородну мідь що походить із Гайсинської площі, Білокам’янської структури, Могильнянської та Чемерпільської ділянок на території останньої з яких розташовуються трипільські пам’ятки сабатинівської групи відомі своїм підвищеною концентрацією знахідок металевих виробів, металургійного та металообробного інструменту. За часів Трипілля СІІ металургійні знання поширюються далі на схід та досягли берегів Дніпра, де формується серезліївський комплекс металевих предметів представлений мідними прикрасами, пласкими сокирами, обушковими сокирами самарського типу, ножами, кинджалами та мечами типу Софіївка-Усатово. Восьмий розділ дисертації присвячено спробам реконструкції демографічної ситуації в степовій Україні за часів енеоліту – ранньої бронзової доби. За підрахунками автора на території Криворіжжя площею 5970 км2 на триверстовій карті «Корпусу військових топографів» 1853 р. відомої також під назвою «карта Шуберта» позначено 1255 курганів. Окрім цього, за підрахунками автора на 1 курган припадає близько 0.5 енеолітичних поховань та 4.1 поховань ямної культури. Аби підрахувати приблизну чисельність давнього населення Криворіжжя автор пропонує чотири сценарії: оптимістичний, найбільш реалістичний 1, найбільш реалістичний 2 та песимістичний. Згідно оптимістичного сценарію в давніх курганах поховано лише 10% від загальної кількості населення а поховання було споруджено приблизно одночасно. Згідно найбільш реалістичного сценарію 1 в давніх курганах поховано лише 10% від загальної кількості населення, поховання споруджені впродовж 500 років а середня тривалість життя складає 30 років. Згідно найбільш реалістичного сценарію 2 кожен з членів давнього суспільства був гідний поховання в кургані, поховання споруджені одночасно. За результатами декількох підрахунків автор дійшов висновку, що найбільш реалістичною оцінкою чисельності населення Криворіжжя за часів енеоліту та ямної культури є 451–557 та 2237–3728 осіб відповідно. Найбільш оптимістичною оцінкою, натомість є 4510-9160 осіб за доби енеоліту та 37280 осіб за часів ямної культури. У порівнянні із трипільської така чисельність є в рази меншою. Зокрема, лише на одному мега-поселенні часів Трипілля СІ Майданецьке площею 3.2 км2 проживало стільки ж людей (6190 осіб), як і в усьому криворізькому мікрорегіоні. Таким чином, демографічного потенціалу степового населення України було недостатньо щоб зруйнувати трипільську культуру або суттєво вплинути на її матеріальний та духовний світ та змінити трипільських генетичний вигляд. Більш логічною виглядає модель згідно якої з середини 4 тис. ВС утворені шляхом інтеграції трипільські мега-суспільства розпадаються назад на дрібніші колективи, які рушають колонізувати нові землі – лісову та степову природні зони, трансформуючись у "шнурові" та "давньоямні" культури. Саме цей процес пояснює, з однієї сторони, скорочення трипільського населення Буго-Дніпровського межиріччя із 130 до 30-35 тис. осіб при переході від етапу СІ до СІІ, а з іншої – зростання в 4-8 разів кількості поховань в курганах при переході від доби пізнього енеоліту до ранньої бронзової доби. У висновках автор обґрунтовує виділення серезліївської культури та вказує на її зв’язок із ямною культурою. | uk_UA |
| dc.identifier.citation | Іванов М. С. Населення другої половини 4 тис. ВС в межиріччі Південного Бугу і Дніпра: серезліївська культура : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії / Іванов Микита Сергійович ; наук. кер.: Відейко Михайло Юрійович ; Міністерство освіти і науки України, Національний університет "Києво-Могилянська академія". - Київ : [б. в.], 2023. - 265 с. | uk_UA |
| dc.identifier.uri | https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/27605 | |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.relation.organisation | Міністерство освіти і науки України | uk_UA |
| dc.relation.organisation | Національний університет "Києво-Могилянська академія" | uk_UA |
| dc.status | first published | uk_UA |
| dc.subject | курган | uk_UA |
| dc.subject | поселення | uk_UA |
| dc.subject | Північне Причорномор'я | uk_UA |
| dc.subject | степ | uk_UA |
| dc.subject | трипільська культура | uk_UA |
| dc.subject | усатівська культура | uk_UA |
| dc.subject | енеоліт | uk_UA |
| dc.subject | торгівля | uk_UA |
| dc.subject | металургія | uk_UA |
| dc.subject | металообробка | uk_UA |
| dc.subject | кераміка | uk_UA |
| dc.subject | історія археології | uk_UA |
| dc.subject | просторова археологія | uk_UA |
| dc.subject | розкопки | uk_UA |
| dc.subject | дисертація | uk_UA |
| dc.subject | burial mound | en_US |
| dc.subject | settlement | en_US |
| dc.subject | North Pontic region | en_US |
| dc.subject | steppe | en_US |
| dc.subject | Trypillia culture | en_US |
| dc.subject | Usatove (Usatovo) culture | en_US |
| dc.subject | Eneolithic | en_US |
| dc.subject | trade | en_US |
| dc.subject | metallurgy | en_US |
| dc.subject | metalworking | en_US |
| dc.subject | ceramic ware | en_US |
| dc.subject | painted tableware | en_US |
| dc.subject | history of archaeology | en_US |
| dc.subject | spatial archaeology | en_US |
| dc.subject | excavations | en_US |
| dc.title | Населення другої половини 4 тис. ВС в межиріччі Південного Бугу і Дніпра: серезліївська культура : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії | uk_UA |
| dc.title.alternative | The Population of the Second Half of the 4th Millenia BC between Southern Buh and Dnipro Rivers: Serezlievka culture : Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy | en_US |
| dc.type | Thesis | uk_UA |