(Не) озиратися: міфологічні постаті Орфея, Енея, Персефони в поезії Катерини Калитко
Loading...
Date
2024
Authors
Борисюк, Ірина
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Статтю присвячено аналізу наскрізного міфу у двох останніх збірках поетки, що розкривається через історії трьох персонажів античної міфології — Орфея, Персефони й Енея. Орфічний міф у ліриці Калитко зазнає докорінної трансформації, адже Орфей-жінка Катерини Калитко озирається і в такий спосіб долає смерть через пам’ять і слово, на відміну від Орфея античного міфу, якому смерть завдає поразки. Натомість міф про Енея цілком корелює з античним як оповідь про спрямованість у майбутнє. Суб’єктність Персефони зближує її з Орфеєм, проте належність до царства смерті дає підстави ототожнити її з Еврідікою. (Не)озирання назад — це фігура симетрії, що закільцьовує міфологічний наратив сходження до царства мертвих: Персефона, яка повертається, Еней, який не озирається, і Орфей, що озирається повсякчас.
Description
The paper deals with the integral myth in the last two collections of poetry by Kateryna Kalytko — "The Silent Women’s Order" (2021) and "People with Verbs" (2022). The allembracing plot of the descent into the realm of the dead is revealed through the stories of three figures taken from the antique mythology — Orpheus, Persephone, and Aeneas. In Kalytko’s poetry, these figures can hardly be interpreted as actualization of the antique mythology through some occasional intertextual relations. They are positioned in the core of the intentionally constructed myth. Therefore, Orpheus’ descent into the underworld is correlated with the verification of language’s capacity to adequately reproduce the dramatic experience embedded in the collective memory. Furthermore, the re-reading of the myth is prompted by gender inversion, since Orpheus in Kalytko’s poetry is a woman. Orpheus-woman accumulates memories in her body, and ancestral stories become the fixation of the past in her actual corporeal experience, rather than merely an extension of her memories. The implicit ambiguity of language is a path for Orpheus, not Aeneas; in contrast to Orpheus, Aeneas does not look back. A verb, ‘diieslovo’, as a key concept of Kalytko’s latest poetry collection disintegrates into separate parts — an action and a word: Orpheus and Aeneas take different paths. Yet even this difference works for the integrity of a community — through Aeneas, whose path is directed to the future, and Orpheus, who gives a voice to the past. The dotted line of Euridice-Persephone plot confirms the importance of the topos of returning for Kalytko’s poetry since the reason for Persephone’s returning to Hades is her intention and not the underworld magic. (Not) looking back in this sense is a figure of symmetry, a looped mythic narrative of the descent to the realm of the dead — Persephone, who returns; Aeneas, who does not look back; and Orpheus, who looks back all the time.
Keywords
міф, українська література, сучасна українська поезія, пам’ять, мова, античні алюзії, смерть, орфічний міф, стаття, myth, Ukrainian literature, contemporary Ukrainian poetry, memory, language, allusions to antiquity, death, Orphic myth
Citation
Борисюк І. В. (Не) озиратися: міфологічні постаті Орфея, Енея, Персефони в поезії Катерини Калитко / Ірина Борисюк // Слово і Час. - 2024. - № 3. - C. 3-18. - https://doi.org/10.33608/0236-1477.2024.03.3-18