Відповідальність за порушення прав людини і міжнародного гуманітарного права в умовах гібридної війни: [розділ монографії]
Loading...
Date
2016
Authors
Антонович, Мирослава
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
В статті проаналізовано характер збройного конфлікту, який відбувається на сході України і розглядаються питання відповідальності за порушення прав людини і міжнародного гуманітарного права (МГП) під час цього конфлікту. Зроблено висновки щодо можливої кваліфікації його як гібридної війни. Відповідно до статті 2, спільної для чотирьох Женевських конвенцій, а також тлумачень Міжнародного Комітету Червоного Хреста, будь-який спір, що виникає між двома державами і викликає введення в дію збройних сил, є збройним конфліктом за ст. 2, навіть якщо одна зі сторін оспорює наявність стану війни. При цьому дія міжнародного гуманітарного права поширюється і на такі гібридні («несиметричні») конфлікти між збройними силами держави і недержавними угрупуваннями, які включають іноземних найманців і терористів. Механізми класичного права війни і МГП застосовуються до сучасних ситуацій, коли держави часто воюють одна з одною через посередництво недержавних угрупувань. Авторка доводить, що положення Женевської конвенції IV щодо захисту цивільних осіб під час війни, а також Гаазької конвенції (IV) щодо законів і звичаїв наземної війни повинні діяти на території окупованого Донбасу, де триває збройний конфлікт. Разом з тим, оскільки РФ заперечує свою військову присутність на Донбасі, а Україна не проголошує стан війни, називаючи це антитерористичною операцією, Гаазька конвенція IV в такій ситуації не повинна була б діяти. Однак de facto воєнний стан свідчить про те, що є всі підстави для застосування також Г аазької конвенції IV, а також про те, що всі зазначені положення Гаазької конвенції IV і Женевської конвенції IV окупаційна влада на Донбасі порушує, не залежно від того, яким чином кваліфікувати цю окупаційну владу - російські агресори чи терористичні угрупування з російськими регулярними військами і найманцями. Україна не здійснює на цій окупованій території ефективного контролю, а отже не може відповідати за грубі порушення прав людини і міжнародного гуманітарного права. Проаналізовано міжнародні органи, які розглядають міждержавні скарги щодо порушень законів і звичаїв війни, злочинів проти людяності, фінансування тероризму та інших міжнародних злочинів, серед яких залишаються Міжнародний Суд Справедливості ООН та регіональні суди, зокрема Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ); а також гібридні суди і трибунали, які були створені для розслідування і покарання за порушення міжнародного гуманітарного права та інших міжнародних злочинів. Розглядається практика ЄСПЛ щодо подібних до збройного конфлікту на Донбасі конфліктів у Придністров’ї та на північному Кіпрі. Зроблено висновок про те, що оскільки Україна ефективного загального контролю на територіях, підконтрольних бойовикам, які включають найманців та регулярних військових РФ, не здійснює, то, вочевидь, за логікою подібних попередніх справ, ЄСПЛ не визнає Україну винною в
порушеннях прав людини.
Description
This article deals with the character of the armed conflict ongoing in the East of Ukraine and responsibility for violations of human rights and International Human Law (IHL) during this conflict. The author makes conclusions concerning possible qualification of this conflict as a hybrid war. Under article 2 common to four Geneva Conventions and following the interpretation of the International Red Cross Committee, any conflict emerging between two states which causes the use of armed forces, is an armed conflict under article 2, even if one of the parties to the conflict questions the existence of the state of war. In such cases IHL applies to hybrid ‘asymmetrical’ conflicts between the armed forces of a state and non-state groups, which include foreign mercenaries or even terrorists. The mechanisms of the ‘classic’ law of war and IHL are used in the current conflicts where states go to war against each other through such non-state groups. The author argues that provisions of the Geneva Convention (IV) relative to the Protection of Civilian Persons in Time of War, as well as of the Hague Convention (IV) respecting the Laws and Customs of War on Land should act on the territory of the occupied Donbas where the armed conflict goes on. However, while Russian Federation (RF) denies its military presence in Donbas, and Ukraine does not declare the state of war, calling it anti-terrorist operation instead, the Hague Convention (IV) presumably might not be applied. Still de facto state of war proves that there are all grounds to apply the Hague Convention (IV) and testifies that all the provisions of the Hague Convention (IV) and the Geneva Convention (IV) are violated by the occupational power in Donbas, no matter how to qualify this occupational power - Russian aggressors or terrorist forces with Russian regular militaries and mercenaries. Ukraine does not exercise effective control over this occupied territory and thus may not be responsible for grave violations of human rights and international humanitarian law. The author analyzes international bodies dealing with interstate claims concerning violation of laws and customs of war, crimes against humanity, financing terrorism and other international crimes, among which there are the International Court of Justice and regional courts, in particular the European Court of Human Rights (ECHR); as well as hybrid courts and tribunals created for investigating and punishing for violations of IHL and other international crimes.
The article also deals with ECHR cases concerning conflicts in Transdniestria and Northern Cyprus which were similar to the armed conflict in Donbas. The author draws to the conclusion that while Ukraine does not exercise effective overall control over the occupied territories in Donbas, the ECHR most likely will not recognize its responsibility for human rights.
Keywords
міжнародне гуманітарне право, права людини, міжнародні та не міжнародні збройні конфлікти, гібридна війна, територія з невизначеним правовим статусом, територіальна юрисдикція, ефективний та загальний контроль, відповідальність за порушення прав людини і міжнародного гуманітарного права, International Humanitarian Law, human rights, international and non-international armed conflicts, a hybrid war, the territory with unclear legal status, territorial jurisdiction, effective overall control, responsibility for violations of human rights and International Humanitarian Law
Citation
Антонович Мирослава Михайлівна. Відповідальність за порушення прав людини і міжнародного гуманітарного права в умовах гібридної війни / Мирослава Антонович // Від теорії міжнародного права до практики захисту прав людини : Liber Amicorum до 60-річчя професора Всеволода Всеволодовича Мицика : [монографія] / за ред. : О. В. Задорожнього, О. Р. Поєдинок. - Київ ; Одесса : Фенікс, 2016. - С. 673-689.