Факультет правничих наук
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
- ItemНаслідки необґрунтованого арешту банківських рахунків підприємств для бізнесу та способи їх скасування(2021) Верховська, НаталяУ статті окреслено проблему практики зловживання прокурорами своїми повноваженнями, яке полягає у поданні до суду необґрунтованих клопотань про накладення арешту на банківські рахунки підприємства під виглядом збереження речових доказів. Виявлено, що таке підприємство здебільшого не має і ніколи не мало будь-якого зв’язку з юридичною особою або групою компаній, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, ухиленні від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), маніпулюванні на фондовому ринку тощо. Зазначено, що судді часто не досліджують матеріали таких клопотань та постановляють необґрунтовані ухвали про накладення арешту. Виокремлено наслідки безпідставного арешту банківських рахунків підприємств для бізнесу, зокрема, це втрата довіри контрагентів, втрата прибутку підприємства та знищення його репутації. Встановлено, що такі наслідки тісно взаємопов’язані, оскільки юридична особа штучно позбавляється можливості здійснювати розрахунки з контрагентами за своїми зобов’язаннями та розподіляти прибуток між учасниками. Акцентовано на необхідності негайного звернення до суду у разі безпідставного арешту банківських рахунків підприємства. Визначено два способи скасування арешту банківських рахунків підприємства. Перший спосіб полягає у зверненні з клопотанням про скасування арешту до суду першої інстанції, тобто до того ж суду, який виніс ухвалу про накладення арешту. Другим способом є скасування ухвали про накладення арешту в суді апеляційної інстанції. Встановлено, що звернення до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою на ухвалу про накладення арешту на банківські рахунки підприємства є більш швидким способом скасування необґрунтованих арештів, однак варто пам’ятати, що в такому разі рішення суду апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає. Зазначено, що представнику підприємства дуже важливо вибрати правильну позицію за результатами юридичного аналізу обставин справи і наявної доказової бази, на основі чого ретельно підготувати як процесуальні документи, так і власну модель поведінки безпосередньо під час судового розгляду.
- ItemІнститут третейського суддівства: проблеми законодавчого врегулювання(2017) Постоловська, Мар'янаМатеріал виступу на науково-практичній конференції "Альтернативні вирішення правових конфліктів" (27 січня 2017 р.), проведеної на факультеті правничих наук у межах Днів науки НаУКМА.
- ItemМіжнародні стандарти застосування медіації при вирішенні господарських спорів(2017) Філіппова, А.Матеріал виступу на науково-практичній конференції "Альтернативні вирішення правових конфліктів" (27 січня 2017 р.), проведеної на факультеті правничих наук у межах Днів науки НаУКМА.
- ItemДо питання правового регулювання свободи совісті та діяльності релігійних організацій в Україні періоду становлення радянської влади(2015-03) Євстіфеєв, МикитаУ статті розглянута правова політика Української СРР в питаннях релігії часів першого п’ятиріччя після встановлення радянської влади. Із залученням відповідного нормативного матеріалу проаналізовано інтерпретацію поняття свободи совісті та правовий статус релігійних організацій в Україні означеного періоду. Зроблено спробу простежити загальні тенденції правового регулювання державно-церковних відносин та співвіднести офіційно декларовані принципи у цій царині із дійсними намірами більшовицького уряду.
- ItemДо питання про природу люстраційних заходів у контексті конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина(Видавничий Дім "Ін Юре", 2016-01) Євстіфеєв, МикитаУ статті представлені результати спроби автора дослідити питання про природу люстраційних заходів, запроваджених Законом України "Про очищення влади", в контексті конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина. Зокрема, звернуто увагу на зв’язок цих гарантій із концептом "покарання" і "відповідальності", а відтак – на необхідність чіткого розмежування каральних і регулятивних норм та аналізу приписів згаданого Закону щодо їх належності до однієї з цих категорій. За результатами дослідження зроблено висновок про невідповідність окремих норм Закону України "Про очищення влади" вимогам Конституції України