Том 14

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/33218

Browse

Browsing Том 14 by Subject "culture"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Культурно-символічна картина світу Латинського християнського середньовіччя: власне культурний вимір. Частина ІІ "Культура господарювання. Вступ"
    (Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2024) Сватко, Юрій
    Стаття — третя з чотирьох публікацій-"картинок", запланованих автором у цьому виданні для відтворення культурно-символічної картини світу латинського християнського Середньовіччя в її сучасній інтерпретації. Першу таку картинку" було присвячено онтологічному виміру доби; другу — виміру власне культурному, але з наголосом на культурі врядування; у третій привернуто увагу до культури господарювання у "проблемних економічних зонах" натурального господарства. Остання з цих "зон", а саме ставлення середньовічної людини до землі, разом із духовною культурою доби має стати темою завершальної, четвертої публікації. У Преамбулі окреслено емоційне тло, авторські мотиви, що покликали до життя цей текст, а також філософськи-методологічний інструментарій розвідки.На початку основного тексту статті уточнено сам предмет економіки та економічну специфіку феодалізму і феодального господарювання; запропоновано тематично розглянути два останні феномени у спеціальнім вимірі — як складові символічно-особистісної культури феодальних, саме онтоекономічних, відносин. У § 1 розглянуто «проблемну економічну зону No 1» — стосунки між людьми щодо виготовлення/видобування речей для їхнього споживання/використання і зроблено висновок про неможливість для доби рабства як економічного ідеалу, а також про особливий, інтимно-особистісний характер людських стосунків, що передбачають позаекономічний примус як економічний інструмент господарювання. У § 2 представлено «проблемну економічну зону No 2» — речі і ставлення людини до них. Визначено специфіку середньовічного розуміння справжності речі в її зв'язку з Творцем і економічне значення "подвійної утилітарності" речей — як "горизонтальних" супровідників потреб і "вертикальних" знаків на "шкалі спасіння". У § 3 презентовано «проблемну економічну зону No 3» — ставлення людини до праці і споживацький ідеал доби, де перше визначено як безпосередньо-особистісне, а другий оживає в онтоекономічній ідеї споживку, оберненій до християнської чесноти помірності-поміркованості. У § 4 проаналізовано "проблемну економічну зону No 4" — ставлення людини до грошей в аспекті презирства до грошевих операцій і проблеми лихварства. В Епілозі підсумовано здобутки і окреслено тематичний план завершальної частини цієї серії авторських публікацій
  • Thumbnail Image
    Item
    Німецький романтизм як історичний і філософський феномен: спроба інтерпретації
    (Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2024) Смірнов, Артемій
    У статті запропоновано інтерпретацію філософії романтизму як історичного та філософського феномену з огляду на сучасні дослідження. Показано, що аналіз романтичної традиції виявляється актуальним у контексті сучасних тенденцій до перегляду класичного історико-філософського канону. Запропоновано відрізняти романтизм як філософський феномен від історико-культурологічного. Конкретно, романтизм як філософський феномен локалізується в Німеччині кінця XVIII ст., тимчасом як про його множинні національні та частові варіації треба говорити в контексті ширшого історико-філософського феномену. Показано, що романтизм як філософське явище має засновки у літературній суперечці старих і нових. Однак центральними для цієї течії є екзистенційні, політичні та епістемологічні ідеї. Зокрема, представники філософії романтизму «радикалізують» Просвітництво, пропонуючи оригінальні концепції індивідуальності (автентичність, Buildung), суспільства (нова міфологія), а також культури (протиставляючи її цивілізації). З огляду на це, романтизм викликає зацікавлення як один із перших проявів критичної реакції на модерне суспільство та проблеми, які постають у процесі індустріалізації та урбанізації. Ба біль-ше, він також містить у собі засновки континентальної традиції філософування, що спрямована на критичне ставлення до сучасності. У статті також розглянуто інтерпретації романтизму у Річарда Рорті та Чарльза Тейлора. Показано, що для обох важливість романтизму зумовлюється його наголосом на першості уяви перед розумом. Ця ідея не тільки підважує класичну раціональну традицію, а й прокладає шлях до нової концепції індивідуальності та суспільства в умовах змінності історичного буття. Конкретно вона знаходить продовження у зв'язку з ідеєю самопокладання суб’єкта в умовах кінцевості існування, орієнтації філософії на майбутнє та створення нових соціальних практик.