Рандомiзацiя та ймовiрнiсний пiдхiд у побудовi алгоритмiв займають помiтне мiсце. Через
обмеженiсть обчислювальних ресурсiв та складнiсть багатьох задач у деяких випадках отримати точнi результати є неможливим або занадто витратним, тому результати можуть
мiстити деяку невизначенiсть. Також у деяких випадках недетермiнованiсть алгоритму є його
перевагою, наприклад у задачах криптографiї, або корисною характеристикою, як-от у симуляцiях процесiв, що мiстять невизначенi параметри.
У цiй роботi ми розглядаємо основнi поняття та твердження, що стосуються рандомiзованих алгоритмiв перевiрки чисел на простоту, наводимо необхiднi теореми.