Здобувши автономність у 1922 р. (незалежність була очевидно
ефемерною навіть для сучасників), Україна не могла не відчути
з усією гостротою необхідності усвідомлення своєї ідентичності.
Драма як рід, що дозволяв через кін донести до найширшого
глядача найскладніші естетичні ідеї (принаймні так уявлялося),
займала особливу позицію в системі літературних родів. П’єси
Івана Дніпровського, Якова Мамонтова, Івана Кочерги, Івана Микитенка і, звісно, Миколи Куліша мали величезний розголос, отже, відіграли важливу роль у цьому процесі.