Том 15

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/35823

Browse

Browsing Том 15 by Subject "experience"

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Застосовність психоаналізу та феноменології до вивчення досвіду міграції як втрати у контексті досвіду війни
    (Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Амельченко, Олександра
    У статті проаналізовано можливість застосування психоаналітичного та феноменологічного підходів у межах вивчення такої складової досвіду війни, як досвід міграції. Аналіз робіт зі збірки "Міграція та міжкультурний психоаналіз. Несвідомі сили та клінічні проблеми", виданої під редакцією Крістін Вайт, дає змогу стверджувати, що психоаналіз передовсім опікується витісненими переживаннями, а, отже, в контексті міграції досліджує лише витіснену втрату. Авторка статті демонструє, що, на противагу психоаналізу, феноменологія допомагає описувати також і невитіснені переживання. Опис такого роду досвіду можна знайти у сучасних феноменологів Сари Ахмед і Карлоса Санчеза. У роботах першої досвід міграції постає як тілесний, а в роботах другого показано, що наступні покоління мігрантів сприймають світ у тих самих феноменологічних категоріях, що й ті, хто вперше емігрував. Незважаючи на те, що феноменологічний опис власного досвіду війни можна знайти скоріше у засновника психоаналізу Зиґмунда Фройда, а засновник феноменології Едмунд Гуссерль такого опису не робив, авторка статті стверджує, що досвід міграції у всій його багатоманітності дає можливість більш повно описати саме розроблений останнім феноменологічний підхід. Психоаналітики зводять досвід міграції до досвіду горювання, тобто втрати, яку потрібно пережити. Натомість феноменологічне тлумачення горювання (зокрема наведене у працях Метью Реткліффа, який спирається на Моріса Мерло-Понті) пропонує глибший підхід: якщо у психоаналізі горювання має завершуваний характер і приводить до перенаправлення лібідо на інший об’єкт, то феноменологічні описи допомагають побачити, що деякі об’єкти вартують того, щоб зберігати з ними зв’язок і після втрати. У статті продемонстровано, що такими об’єктами є дім і країна, оскільки вони визначають структуру життя та ідентичність людей, а, отже, й ті цінності й проєкти, крізь призму яких люди продовжують сприймати світ після втрати.