Ще років двадцять тому в розмовах про кіностудію ім. Олександра Довженка загальним місцем було порівнювати, якою вона була раніше і якою стала тепер. Порівнювали
не на користь тепер. За часів Януковича, її становище, як і все в країні, поступово стає критичним, а кіно загалом - додатком до російського, де Україну розглядали через призму локацій і дешевої робочої сили. За два десятиліття змінилося кілька директорів. Всі вони, окрім сумнозвісного Олега Приходька, старались, аби бодай якось утримати це немале підприємство на плаву. Фільмів випускали мало, студія занепадала. Характерно, що й Держкіно їй не толерувало, воліючи мати справу з мобільними "групами".