У статті аналізується успіх іспанської стрічки "Відкрите море", що базується на реальній історії Рамона Сампедро — моряка, який 28 років боровся за право на добровільну смерть. Автор розглядає фільм крізь призму етичних та філософських проблем, центральною з яких є евтаназія та право людини розпоряджатися власним життям. Висвітлено творчий шлях режисера Алехандро Аменабара, його перехід від містичних трилерів до глибокої психологічної драми, а також майстерність акторського ансамблю на чолі з Хав’єром Бардемом. Текст підкреслює паралелі між сюжетом та класичною літературою (Ф. Достоєвський), аналізує соціальний резонанс стрічки та її тріумф на національних і міжнародних кінопреміях.