У статті досліджуються історіографічні праці, присвячені вивченню специфіки візантійської
агіографії як історичного джерела. З огляду на це оцінюється інформативний потенціал агіографічного тексту та специфіка використання; зовнішні характеристики та історія формування корпусу
східнохристиянської агіографії.