Автор досліджує Кантову інтерпретацію метафізики Вольфа та розглядає критичні аргументи філософа щодо спекулятивного методу традиційної («шкільної») німецької метафізики. На основі аналізу рецепції метафізики І. Канта в ХХ ст. висуває тезу про зв’язок її принципів із формулюванням концепції психології та антропології.