У статті з’ясовано особливості оборотоздатності таких об’єктів цивільних прав, як анатомічні матеріали людини. Обґрунтовано підхід щодо визнання анатомічних матеріалів людини обмежено оборотоздатними. Окрему увагу приділено питанню укладення цивільно-правових договорів щодо анатомічних матеріалів людини, визначено, які договори можуть укладатися для необхідності врегулювання правовідносин під час їхнього обігу. Зважаючи на особливий статус цих об’єктів, передусім немайнову природу, проаналізовано, які цивільно-правові конструкції не можуть бути застосовані.