Врегулювання репродуктивних та дотичних до них відносин наразі стає все більш затребуваним. Це пов’язано не лише з активним розвитком допоміжних репродуктивних технологій,тенденцією "відкладеного материнства (батьківства)", а й з реаліями, обумовленими війною. Загроза життю і здоров’ювійськовослужбовців, інших осіб, професійна діяльність яких здійснюється у районах воєнних (бойових) дій, волонтерів, а також цивільного населення є високою, а відтак є потреба у законодавчому закріпленні гарантій і механізмів здійснення та реалізації прав на батьківство (материнство), у тому числі посттравматичну та постмортальну репродукцію.