Browsing by Author "Туранли, Фергад Ґардашкан Оглу"
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item Людина з великою душею(Твори, 2024) Туранли, Фергад Ґардашкан ОглуЦе спогад про життя та творчість видатного вченого – доктора філологічних наук, професора та перекладача-письменника Халимоненка Гриця Івановича. Спогад про людину, котра гідно та хоробро боролася на своєму професійному фронті за утвердження української національної ідеї. Викладені нотатки щодо історії дійової співпраці автора цих нотаток з Г. І. Халимоненком у царині освіти та науки і в організації міжнародних наукових конференцій. Зокрема, стосовно концепції розвитку в Україні сходознавства, яка полягала у підготовці спеціалістів з широким спектром і глибоким знанням відповідного фаху. Наголос робиться на стані сходознавчих досліджень та розвитку саме української тюркології, яка зазнавала серйозні репресії з боку більшовицько-комуністичної влади. У цьому контексті наукові студії Гриця Халимоненка, зокрема вивчення його спадщини, мають особливу важливість для подальшого становлення та розвитку української тюркології, в тому числі й кримотатарознавства.Item Українсько-турецькі фортеці: історія, культура та проблеми дослідження(Контраст, 2023) Туранли, Фергад Ґардашкан ОглуДосліджується історія фортець, котрі представлені як пам’ятки турецько-української спільної культурної спадщини. Наголошується на проблемах студіювання порушеного питання, у тому числі з врахуванням османсько-турецьких джерел та історіографії задля об’єктивного висвітлення, зокрема ґрунтовного розгляду культурних, політичних, торгівельних відносин між Козацько-гетьманською Україною та Османською Туреччиною. Для вирішення цієї проблеми дослідження проводилося на засадах новітніх методологічних підходів до джерелознавчого опрацювання пам’яток османсько-турецької писемності, визначається методи роботи з рукописами в українському тюркологічному джерелознавстві та історіографії. Варто зазначити, що проблематика теорії й методики історичного джерелознавства набуває особливої актуальності в умовах антропологічного та цивілізаційного осмислення історіософії України та Туреччини в контексті взаємозв’язків та взаємопроникнення культур і традицій різних народів. З метою докладного розгляду зазначеного питання автор робить спробу класифікації фортифікаційних споруд за географічним принципом, а також здійснено їх характеристики. Крім цього, у дослідженні міститься інформація про фортеці та міста, які були розташовані на півдні Україні й входили до володінь Кримського ханства. Особливого значення має дослідження фортець та замків, котрі представляли стратегічне значення з огляду на посилення міжнародних відносин Високої Порти з державами Східної Європи, зокрема Чорноморського вектору дипломатичної діяльності українських гетьманів, а саме: Перекоп, Очаків, Кінбурун, Аккерман, Ізмаїл, Хотин, Кам’янець та ін. Через ці міста-фортеці також пролягали військові, культурні, торгівельні комунікації міжнародного значення. Акцентується увага на необхідності вивчення, збереження, відтворення, популяризації спільної історичної спадщини названих країн, зосібна розвитку туризму, що є актуальним питанням сьогодення.Item Українські культурно-етнічні території: історія формування, мова, культура та державність(Філософська комісія ІФО НТШ, 2025) Туранли, Фергад Ґардашкан ОглуЗначущість розглядуваної теми пояснюється її вивченням в контексті передісторії формування спільнот східних слов’ян. У зв’язку з цим актуальним є вивчення особливостей мезолітичного періоду, тобто Середньокам’яної доби (ХV–V тис. до н. е.) історії етнічного та культурного процесу в Україні, котрий мав складний характер. Звернено увагу на періодизацію розвитку проблеми формування українських етнічних земель, мови, культури й державності. Підкреслюється те, що стосовно цього питання Україна посідає важливе місце на європейському географічно-історичному просторі з огляду на цивілізаційний вимір її розвитку, зосібна її мови, державності, традицій, економіки, релігії та української ментальності. Мета дослідження полягає в актуалізації порушеної теми, в тому числі це ‒ спроба з’ясувати етнічний компонент населення з огляду на характер виробничої діяльності людей, яка була культуровизначальною та започатковувала стійкі традиції, а також еволюцію українського етно- та глотогенезу, і, зокрема, української державності. Методологія дослідження базується на дотриманні принципів історизму та забезпеченні наукової об’єктивності, а також на принципах міждисциплінарності здійснення наукових студій і підтвердженні достовірності та інформаційної цінності отриманих внаслідок проведення наукових досліджень відомостей і фактів. Наукова новизна цієї студії полягає у цивілізаційному осмисленні історії формування українських етнічних земель, а також мови, культури й державності України та, зокрема, на об’єктивному інтерпретуванні відповідних історичних подій.