Browsing by Author "Болтрик, Юрій"
Now showing 1 - 7 of 7
Results Per Page
Sort Options
Item Досвід реставрації золотих платівок із Литої Могили(Національний заповідник “Києво-Печерська лавра”, Асоціація реставраторів України, 2021) Болтрик, Юрій; Джулай, МаріяМатеріали доповіді учасників VІ Міжнародної науково-практичної конференції (до 95-річчя заснування Національного заповідника "Києво-Печерська лавра") "Музеї та реставрація у контексті збереження культурної спадщини: актуальні виклики сучасності", м. Київ, 23-24 вересня 2021 р.Item Залишки поселенських структур південної периферії Трахтемирівської агломерації (погляд із зони робіт Канівської експедиції ДП ОАС України)(Інститут археології Національної академії наук України, 2023) Болтрик, Юрій; Очеретний, CергійПравобережжя Середнього Подніпров’я, на ділянці від Трахтемирівської луки до невеличкої річки Бобриця, є зоною, надзвичайно насиченою важливими пам’ятками осілості доби раннього заліза. Власне, концентрація цих залишків давніх поселенських структур тут не випадкова. Трахтемирівське городище разом із його імовірним лівобережним партнером — Каратульським городищем, для скіфських часів виступали центральним місцем у системі розселення осілого населення Українського лісостепу. Ця пара потужних поселень (або кущів поселень навколо них) контролювала головну водну артерію країни та зручні броди на ній, і відповідно перехрестя ключових торговельних шляхів, пов’язаних із переправами. Утім, залишаючи поза нашим розглядом проблеми археологічних теренів лівобережжя, звернемо увагу на ситуацію в смузі південно-західних та південних земель сусідніх із Трахтемирівським городищем.Item Коштовні металеві аплікації костюма населення степової Скіфії VII-III ст. до н. е. : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук(2018) Ліфантій, Оксана; Болтрик, ЮрійАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.04 "Археологія" – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Інститут археології НАН України, Київ, 2018. Дисертацію присвячено аналізу коштовних металевих аплікативних прикрас костюма еліти зі 131 кургану Східноєвропейського Степу скіфського часу. Археологічну джерельну базу роботи складають 43 071 екземпляр, 116 з яких віднесено до довгих пластин головних уборів. Понад 99% зразків належать до дрібних аплікацій, які декорували всі частини костюма: від головних уборів до взуття. У результаті створення типології платівок одягу виділено 32 типи довгих та 92 типи із 160 варіантами дрібних пластин. Такий розподіл дозволив простежити хронологічні, територіальні, соціально-гендерні та релігійно- культові особливості їх застосування. Унаслідок розподілення вивчених комплексів за дев’ятьма хронологічними групами, визначено основні періоди розширення та звуження зони впливу кочової еліти протягом VII – початку ІІІ ст. до н.е. у Східноєвропейському Степу.Item Найдавніша транспортна магістраль Скіфії (шлях: нижній Гіпаніс - середня течія Борисфену)(2023) Болтрик, Юрій; Каряка, ОлександрРозглянуто зв’язок археологічних пам’яток передскіфського і скіфського часу та ключові вододіли Правобережної України як маршрути потенційних шляхів, якими в давні часи переміщували товари. Головна увага в статті приділена одному з найдавніших шляхів, що поєднував північне узбережжя Чорного моря з поселенськими структурами в смузі Середнього Подніпров’я. Крайніми пунктами в цій давній транспортній мережі були передскіфські городища — Дикий Сад, розташоване в місці злиття річок Інгул та Південний Буг, і його північний партнер Суботівське, в басейні р. Тясмин. Згодом, за панування скіфів у степах Причорномор’я, цей шлях активно використовували. З часом кінцеві торговельні термінали змінилися, а траса руху караванів залишилась. Купці від Ольвії та гаваней північного узбережжя Чорного моря користувались східним краєм басейну Південного Бугу як надійним шляхом до укріплених поселенських структур лісостепового Правобережжя, серед них Мотронинське й округа Трахтемирівського городищ.Item Ольвійська монета-дельфінчик з округи Матронинського городища (поселення Погибельне)(Інститут археології Національної академії наук України, 2023) Сиволап, Михайло; Болтрик, ЮрійДо фондів Черкаського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини, літом 2022 р. надійшла мініатюрна ольвійська монета-дельфінчик. Музею її передав мешканець с. Медведівка на Чигиринщині Б. Ворона. Монету знайдено на поселенні скіфського часу Погибельне, на ріллі, у західному кутку поля, приблизно за п’ять метрів від краю лісу. Поселення Погибельне маловідоме широкому загалу фахівців (його назва походить від сусіднього болота) розташоване за 7 км на схід від Матронинського городища. Цілком імовірно, що поселення Погибельне пов’язане з останнім періодом існування цієї великої укріпленої поселенської структури. Поселення Погибельне розташоване орієнтовно за 1,7—2 км на південний захід від околиці с. Медведівка Черкаського р-ну й обл., приблизно за 250—300 м на захід від дороги до с. Головківка.Item Результати археологічних досліджень центральної частини стародавнього Очакова(ІА НАН України, 2022) Біляєва, Світлана; Болтрик, Юрій; Фіалко, ОленаСтаттю присвячено підсумкам довготривалих археологічних досліджень історичного центру м. Очаків Південною Середньовічною експедицією Інституту археології НАН України. Висвітлюються основні напрями робіт: візуальні та геофізичні обстеження, стаціонарні розкопки місця Османської фортеці Озі, середньовічного міста, інших місцезнаходжень культурних нашарувань. Представлений стислий огляд результатів досліджень по основних ділянках по роках, склад та етнокультурна належність артефактів.Item Скіфські кургани Північного Приазов'я : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії(2023) Деміна, Аліса; Болтрик, ЮрійДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 03 "Гуманітарні науки" за спеціальністю 032 "Історія та археологія". Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. У роботі представлено дослідження поховального обряду та ритуальних практик у курганах скіфського часу на території Північного Приазов’я. Аналіз включає 175 пам’яток та 243 поховання, до яких входять кургани споруджені скіфами, та насипи доби бронзи з впускними похованнями скіфського часу. Також, окремо розглядаються непоховальні курганні споруди: Кременівка та Якимівка (к. 7, 8). Основна увага приділена створенню каталогу пам’яток, систематизації та кількісному аналізу архітектурних параметрів та інвентарю. Робота має на меті висвітлити послідовні етапи створення індивідуального простору поховання, пов’язаного з тілесністю та ідентичністю небіжчика, а також громадського простору тризни та вшанування пам’яті предків. Історія польових археологічних досліджень у Приазов’ї налічує понад століття. До основних її етапів належать: 1) кінець XIX ст. – початок XX ст.: роботи Імператорської археологічної комісії, передусім В. Городцова у басейні р. Кальміус та М. Веселовського біля р. Обитічна та с. Шульговка; 2) 1910 – початок 1930 років: краєзнавчі дослідження музеїв та каталогізація пам’яток регіону; 3) середина XX ст.: початок діяльності ІА АН УРСР та видання перших узагальнюючих праць. Тоді ж відкритий перший у радянський час "царський" курган у м. Мелітополь; 4) 1970 – 1980 роки: діяльність новобудовних степових експедицій ІА АН УРСР. У цей час досліджено більше 70% відомих пам’яток та удосконалена методика роботи зі складними підземними конструкціями; 5) кінець 1980 років і дотепер: упорядкування та видання матеріалів. За географічним розташуванням та хронологією пам’яток, Приазов’я умовно поділяється на чотири регіони. Скіфські кургани у басейні р. Кальміус (18 пам’яток) починають будуватися в V ст. до н.е. і у цей час характеризуються переважанням поховань у ямах, виразним воїнським інвентарем та широким використанням кам’яних конструкцій в архітектурі курганних насипів. Пізніше, у IV ст., за винятком курганів Двогорба та Передерієва Могили, більшість поховань є впускними в кургани доби бронзи та демонструють синкретичні ознаки, ймовірно, пов’язані з впливом східних кочовиків. Пам’ятки в гирлах річок Берда, Обитічна та Корсак представлені невеликою кількістю поховань (6 пам’яток), більшість з яких є вкрай пошкодженими. Група курганів біля р. Обитічна, досліджена М. Веселовським, ймовірно, датується не пізніше V ст. до н.е. Натомість, у другій чверті IV ст. до н.е. в цьому регіоні з’являється Бердянський курган, одна з найбагатших пам’яток Приазов’я. Найчисельніші групи курганів знаходяться на лівому березі р. Молочна (98 пам’яток). Вони концентруються передусім в її нижній течії, поблизу Молочного лиману. Саме з нього, ймовірно, діставалась морська трава, камка, яка широко використовувалась в облаштуванні поховальних споруд у регіоні. У середній течії Молочної та у верхів’ях р. Тащенак розташована низка аристократичних курганів: Кара-Тюбе, Мелітопольский, Шульговка, Тащенак. Хронологія місцевих поховань є більш строкатою: хоча більшість пам’яток датується широко IV ст. до н.е., окремі поховання належатьдо V ст. до н.е. (Високе к. 2 п. 1) та VI ст. до н.е. (Костянтинівка к. 2 п. 3). Характерною ознакою ранніх скіфських пам’яток у регіоні є впускні поховання в кургани доби бронзи. Скіфські кургани у Північному Присивашші (54 пам’ятки) розташовані, як правило, поблизу тимчасових водоймищ-подів та уздовж морського узбережжя. Хоча поховання тут, в цілому, є подібними до інших скіфських пам’яток Північно-Західного Приазов’я, вони усе ж демонструють окремі відмінності: передусім в переважанні перпендикулярної орієнтації вісей катакомб та західному/північно-західному напрямку положення небіжчиків. Хронологічно вони також у більшості випадків не виходять за межі IV ст. до н.е. Архітектура та планіграфія підземних споруд є досить гомогенною: поховання, як правило, здійснені у катакомбах із паралельним розташуванням вісей вхідної ями і камери. Це характерно і для аристократичних курганів, хоча останнім притаманна більша кількість додаткових приміщень для зберігання поховального інвентарю. Соціальні відмінності також помітні у глибині та загальній площі споруд. Поховання у ямах переважають серед пам’яток V ст. до н.е., тоді як вже в IV ст. до н.е. вони здебільшого належать лише супровідним особам. Окрема увага приділена дослідженню поводження із тілесністю небіжчиків з огляду на антропологічні, гендерні та соціальні аспекти їх ідентичності. Аналіз вибірки поховань із антропологічними визначеннями показав, що більшість похованих були віком від 20 до 45 років, тоді як дитячі поховання у курганах є досить рідкісними. Співвідношення між чоловіками та жінками є досить рівномірним з деяким переважанням перших. Проте, помітна суттєво більша кількість поховань з "чоловічим" воїнським інвентарем, що свідчить про важливість посмертного утвердження воїнської ідентичності незалежно від статі. Похованням із "чоловічими" та "жіночими" типами інвентарю характерні також окремі відмінності у розташуванні артефактів та положенні тіла. Так, для пам’яток регіону р. Молочної західна орієнтація голови притаманна передусім жіночим та парним похованням. Схожа ситуація й з розташуванням супровідної їжі, яка найчастіше знаходиться у голові небіжчиків, а в ногах і з боків зустрічається так само, винятково у похованнях із жінками. Показово, також, що поховання із суто "жіночим" інвентарем рідко є одиничними та центральними у кургані. Кластерний аналіз поховань за складом супровідного інвентарю показав наявність принаймні трьох основних груп, що відрізняються за соціальними та гендерними ознаками. До кластеру 1 належить більшість периферійних та/або безінвентарних поховань. Оскільки серед них також спостерігається значна кількість пограбованих поховань, фактор неповноти скоріше за все дещо викривлює реальну ситуацію у цьому випадку. Кластер 2 складається з двох великих підкластерів розділених за гендерними ознаками. До групи 2.1 належать статусні жіночі поховання, які у свою чергу поділяються на окремі супровідні поховання у заможних курганах та непограбовані поховання амазонок. Для обидвох типів поховань характерне те чи інше поєднання озброєння або престижних предметів (напр. казанів), прикрас та "жіночих" типів інвентарю: дзеркал, деталей веретена, кам’яних плит. Група 2.2 складається з непограбованих або заможних воїнських поховань, серед яких також окремо виділяється невелика група найбільш статусних "вождівських" комплексів. Показово, що інвентар непограбованих поховань V ст. до н.е. виявляється дещо близьким до пізніших аристократичних поховань Приазов’я. Передусім, це проявляється у наявності престижних предметів, а також у більшій кількості та різноманітті категорій захисного обладунку й зброї. Ймовірно, це можна пояснювати поступовим зосередженням владних "воїнських" атрибутів у вужчому соціальному прошарку місцевих вождів. Також, аристократичні поховання IV ст. до н.е. надають перевагу імпортним виробам та, в окремих випадках, демонструють елементи відтворення грецьких традицій споживання вина. Також, у цьому дослідженні розглядається питання постпоховальних дій, зокрема, пограбування та пошкодження поховань. Стверджується, що це явище не можна пояснювати винятково грабіжницькими намірами. Про це свідчить, зокрема, кореляція між розташуванням поховання та рівнем уцілілості. Серед пограбованих поховань суттєво переважають центральні споруди, тоді як могили, що знаходились на периферії, часто жіночі, хоча й могли містити значну кількість коштовних виробів, часто залишались поза увагою грабіжників. Окрім цього, поширені випадки демембрації та навмисного пошкодження цілісності тіла небіжчика. Подібні явища можуть інтерпретуватись як результат міжплемінних конфліктів, а також легітимізації права наслідування через отримання статусних регалій. Проте, не можна виключати наявність соціально регламентованих постпоховальних дій, які могли бути частиною ритуалу. Зокрема, предмети, які були необхідні під час поховальної церемонії, пізніше переставали виконувати цю функцію і повертались до громади. Аналіз курганного насипу та периферії зосереджений передусім на обряді тризни та поминок. Він показав, яким чином жалобний бенкет та жертвопринесення тварин пов’язані зі створенням лімінального простору та фінальним етапом поховання небіжчика. Загалом, дослідження розглянуло меморіальну роль кургану та місце поховального обряду як у збереженні, так і трансформації культурних норм скіфів Приазов’я.