Сам термін "поетичне кіно" передбачає сприйняття з точки зору не науки, а душі. Фільми цього напряму стають картинами в прямому сенсі слова: етика й естетика посідають у них центральне місце. Культ краси, котрий стверджується як у стрічках майстрів українського поетичного кіно, так і у роботах П.Ґрінуея, реалізовано за допомогою художніх засобів вираження, які, тим не менше, не імітують літературні надбання, а створюють власний світ - світ візуальної експресії та рухомої образотворчості.