Кіно-Театр. 2005. №4

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/25819

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2005. №4 by Author "Брюховецька, Лариса"

Now showing 1 - 5 of 5
  • Thumbnail Image
    Item
    Без глянцю і макіяжу
    (2005) Брюховецька, Лариса
    Стаття присвячена глибокому аналізу конфлікту між "глянцевим" фасадом українського шоу-бізнесу та суворою реальністю вітчизняного кінематографа. Автор роздумує над парадоксом: доки державний та комерційний сектори плекають "комплекс меншовартості", намагаючись вразити Європу розкішшю (на прикладі Євробачення), молоді режисери — Ігор Стрембицький та Тарас Томенко — здобувають найвищі світові нагороди (Каннська "Золота пальмова гілка", призи "Берлінале"), звертаючись до тем знедоленості та людського болю. У статті проводиться паралель між сучасним українським кіно та італійським неореалізмом, де головною цінністю постає людина, а не спецефекти. Автор застерігає від ігнорування цих успіхів та підкреслює, що справжнє визнання України у світі приходить через чесне мистецтво, а не через імітацію західного споживання.
  • Thumbnail Image
    Item
    Віталій Зимовець: "Сподіваюсь, що в Україні буде багато фільмів"
    (2005) Зимовець, Віталій; Брюховецька, Лариса
    В інтерв’ю оператор-постановник Віталій Зимовець розповідає про свій шлях у кінематографі: від перших кроків на Київській кіностудії імені О. Довженка до створення визнаних шедеврів українського екрана. Автор ділиться унікальними подробицями роботи над візуальним стилем фільму "Сліпий дощ", що здобув міжнародне визнання, та дипломною роботою "Бумбараш". У розмові висвітлено особливості операторської школи 60–70-х років, технічне оснащення тогочасних студій та важливість творчого тандему між оператором і режисером. Окрему увагу приділено співпраці з такими постатями, як Віктор Гресь, Борис Івченко та Олесь Янчук, а також роздумам про збереження кіноспадщини та трансформацію професії в умовах ринкових змін 90-х років.
  • Thumbnail Image
    Item
    Донецьк: сім кроків за горизонт
    (2005) Брюховецька, Лариса
    Стаття є розлогим нарисом-дослідженням "творчого вибуху" Донецького українського музично-драматичного театру на межі XX–XXI століть. Автор розкриває стратегію успіху колективу в переважно російськомовному промисловому регіоні, аналізуючи шлях від "непізнаного об’єкта" до володаря Національної премії імені Тараса Шевченка за виставу "Енеїда". У центрі уваги — постать художнього керівника Марка Бровуна, який поєднав талант адміністратора та митця для створення сучасного менеджменту, формування зіркового акторського ансамблю (зокрема Андрія Романія) та залучення провідних режисерів (Віктора Шулакова, Андрія Бакірова). Текст детально описує репертуарну політику театру, яка базується на синтезі музики, драми та високої енергетики, що дозволяє українській класиці та сучасним європейським п’єсам збирати аншлаги.
  • Thumbnail Image
    Item
    Один поворот ключа
    (2005) Брюховецька, Лариса
    У статті аналізується творчий метод майстра об’ємної анімації Олега Педана на прикладі його стрічки "Ключ". Автор розглядає сюжет фільму як своєрідну антиутопію та "екологічну казку", де з відпрацьованих деталей годинникових механізмів народжується залізна потвора, що загрожує місту. Особлива увага приділяється унікальності художнього вирішення: використанню персонажів ручної роботи, майстерному володінню об’ємами та простором без залучення комп’ютерної графіки. Режисер постає як віртуоз-винахідник, що одухотворює світ речей, наділяючи механічні об’єкти індивідуальністю та емоціями, що наближає його роботу до традицій середньовічних майстрів-ремісників.
  • Thumbnail Image
    Item
    Теплі спогади холодної пори
    (2005) Брюховецька, Лариса
    У статті розглядається майстерність видатного українського аніматора Євгена Сивоконя на прикладі його робіт у техніці сипучих матеріалів — "Компромікс" та "Засипле сніг дороги". Автор аналізує еволюцію стилю режисера: від абстрактних філософських узагальнень про боротьбу добра і зла до інтимної, сюжетної розповіді про плинність людського життя. Особлива увага приділяється фільму 'Засипле сніг дороги", де через чорно-білу естетику та метафорику снігу передано глибоке примирення між активним дитинством і споглядальною старістю. Стрічка виступає як філософський роздум про цінність кожного етапу існування, втілений у безсловесній, але надзвичайно емоційній формі.