Від кінця ХІХ ст. нації в Центрально-Східній Європі переживали своє народження (для примордіалістів — відродження). Революції наприкінці й у перші роки після Першої світової війни були переломним моментом, коли ці спільноти перейшли у практичну площину проголошення та творення власних державностей. Ці процеси були доволі болючими. Часто людина опинялася перед потребою обрати свою ідентичніcть проти волі. Нації шукали свої кордони та вступали при цьому в неминучі конфлікти із сусідами. Процеси народження націй були актуальними й для малочисельних і розпорошених етнічних груп: євреїв і, зокрема, караїмів.