Abstract:
Парадигмальна критика сучасної економічної теорії переважно перебуває в дискурсі інтелектуальних дискусій щодо природи трансформаційних тенденцій соціально-економічного розвитку, які гостро проявились після фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. Наукове та експертне середовище є одностайним у визначенні цих кризових явищ: уповільнення та зупинка економічного зростання, поширення бідності, збільшення нерівності та соціального розшарування, високе безробіття через впровадження нових технологій, особливо штучного інтелекту, глобальні екологічні виклики, вичерпаність природних ресурсів, зростання невизначеності тощо.
Проведений нами аналіз показав, що парадигмальний вимір цих розвідок повертає нас по суті до базових фундаментальних дискусій ХІХ та ХХ століть щодо прийнятності та ефективності різних типів соціально-економічного устрою.
