Запропоновано новий шлях до забезпечення комплементарності основних
макроекономічних показників – темпів зростання, зайнятості та інфляції. На
прикладі реалізації монетарної політики провідними центробанками світу показано, що, незважаючи на здебільшого одноцільовий офіційний мандат –
контроль інфляції (за винятком центробанку США, який офіційно повинен контролювати інфляцію та зайнятість) – неофіційно центробанки намагаються
контролювати всі три основні макроекономічні показники, щоб забезпечити їх
комплементарність. Показано, що забезпечення комплементарності цих показників важко здійснити без економічної моделі, яка пов’язує між собою як всі
три кінцеві показники, так і численні проміжні показники, від яких залежить
кожен із трьох основних показників. Врешті-решт, вибір інструментарію регулювання визначається обраною регулятором моделлю взаємозв’язку між кінцевими та проміжними показниками. Аналіз історії монетарної політики основних центробанків світу виявив змінну ефективність їх інструментів регулювання з точки зору їхнього впливу на темпи зростання, зайнятість та інфляцію – від
існування оптимуму ефективності до повної втрати ефективності та відповідно
заміни інструменту на новий, який забезпечує більш стабільний та прогнозований причинно-наслідковий взаємозв’язок між кінцевими та проміжними показниками. На базі авторської СМІ-моделі макроекономічної динаміки обґрунтовано формулу, яка пов’язує між собою як три основні макроекономічні показники, так і численні проміжні змінні. Це дозволяє, таргетуючи один інтегральний показник – кумулятивну недосконалість ринків, контролювати одночасно
темпи зростання, зайнятість та інфляцію, обираючи для цього весь можливий
інструментарій не тільки монетарної, але й інших видів політики (фіскальної,
антимонопольної, інноваційної тощо). Одночасно з’являється можливість контролювати ефективність впливу застосованих регулятором інструментів на кінцеві макроекономічні показники, визначити кількісний критерій оптимальної
ефективності інструментів регулювання.
We propose a new way to provide complementarities of main macroeconomic indicators — economic growth, employment and inflation. It is shown at the example
of monetary policy of world’s main central banks that, while officially the banks
mainly have one purpose mandate, which is inflation (except of the U.S. where the
central bank are officially to control both inflation and employment, unofficially
they try to control all three main macroeconomic values, to provide their complementarities. It is difficult to provide complementarities of three main macroeconomic indicators in the absence of an economic model that connects both the
three integrated indicators, and numerous intermediate ones, which determine
each of the three main indicators.
Finally, choice of any regulation instrument is determined by the model chosen by
regulator to provide interconnection between integrated values and intermediate
indicators. Analyzing the history of monetary policy for world’s main central banks,
we revealed changing efficiency for their regulation instruments in terms of their
effect on economic growth, employment and inflation. It varies from maximum efficiency in the optimum point in time to minimum efficiency, which requires a
change of the regulation instrument for a new one to provide a more stable and
forecastable cause-result connection between final and intermediate indicators.
Based on the author’s CMI-model of macroeconomic dynamics, we substantiated
the formula that connects between each other both the three main macroeconomic indicators and numerous intermediate variables. It allows us, targeting only one
integrated indicator (cumulative market imperfections) to control economic growth,
employment and inflation at the same time. For that purpose we can chose all
possible instruments both of monetary policy and of other policies (fiscal, antitrust,
innovation ones etc.). Besides, we would be able to control efficiency of the action
of the applied regulation instruments on the main macroeconomic indicators to
determine the quantitative criterion of optimum efficiency for regulation instruments.
