Abstract:
У творі Мирослав Лазарук прагне знайти та одкрити-відчинити для читача, зрештою, - і для себе, сокровенні тексти про всеосяжного Івана Миколайчука, що в них аж ніяк не присутня пласка одно- вимірність сюжетної подієвості чи спрощена біографічна законсервованість... Розповідь, як довірлива особистісна одкровенна розмова, плине, зачіпаючи видиме й невидиме, скресле і крижане, далеке й близьке. І ці художні дискурси-фрагменти, ніби спонтанно, вкладаються у велику дискретно-асоціативну оповідь-картину, виокремлену територію душі. Структурно-композиційна письменницька пропозиція вияскравлює сприйняття, дозволяє сповна відчути процес співтворчості; спробувати збагнути, у такий спосіб себе, автора роману, воістину сакральну постать Івана Миколайчука. І тут задум фрагментарно-новелістичний лише додає зануре- ності у світи, здавалося б, недосяжні, бо дозволяє перевести подих і осмислити-відчути розмаїття тексту, аби рухатись далі без зачіпок і перепон. Знаю, у цьому - неодмінна естетична насолода...
