Кіно-Театр. 2020. №6

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 20 of 20
  • Item
    Колективне вбивство
    (2020) Котенок, Вікторія
    Француз Робер Тома в дитинстві мріяв про акторську кар’єру, та прославився як драматург. І не дивно, адже ще підлітком він прочитав усі п’єси, опубліковані французькою мовою з 1900 року. За творами Тома здійснено чимало театральних постановок, екранізовано фільмів. Зокрема, однією з найпопулярніших є його дебютна п’єса "Вісім жінок", за яку він отримав літературну премію Prix du Quai des Orfuwes y номінації "Найкраща п’єса 1961 року". Вперше її поставили в театрі "Едуард VII" у Парижі (1961), а найвідомішою екранізацією є однойменна стрічка Франсуа Озона (2002) з участю відомих французьких акторок Катрін Деньов, Фанні Ардан та Еммануель Беар. В українських театрах ця комедія теж має успіх: її ставили в багатьох містах. Минулого сезону вона з’явилася і в Київському Молодому театрі під назвою "Убити чи любити". Поставила її молода режисерка Марія Лук’янова, лауреатка "Київської пекторалі" (2019).
  • Item
    Такий він, східняк
    (2020) Іванишина, Лариса
    Донбас, 2014-й рік. Енергійний оптиміст "Борода" і його побратим з позивним "Режисьор" їдуть на старенькому авто в пошуках свого взводного, аби разом з ним "вибити" необхідне забезпечення для свого підрозділу. Ідуть фактично цілий день - через блокпости, прифронтові міста й села, зустрічаються з військовими й цивільними. Впродовж фільму весь екранний простір заповнює собою виконавець ролі "Бороди" Богдан Бенюк - з повного самовіддачею він несе на собі фільм. Тож режисуру Енді Іви можна назвати акторською.
  • Item
    Кіно про (не)забутих
    (2020) Пащенко, Анастасія
    Війна на сході країни триває, а з нею продовжують з’являтися фільми, що її осмислюють. На перший план досі виходила героїка, доля ж цивільного населення відступала на задній (певним винятком є хіба що "Іловайськ 2014. Батальйон Донбас" Івана Тимченка, де лінія окупованого міста так само значуща). Тепер же представлено й фільм, де немає боїв і військових, і населення ОРДЛО залишене "Великою Україною" сам-на-сам з військово-політичною машиною "русского міра". Когось це влаштовує, хтось прилаштовується до обставин, а хтось і намагається опиратися - і нічим хорошим для них це не закінчується: система або "витискає" їх із себе, або просто знищує.
  • Item
    Вона – Донбас. Жінка з ОРДЛО в ігровому кіно
    (2020) Канівець, Анастасія
    У традиційній системі уявлень жінка нерідко асоціюється із землею. Причому в двох значеннях: із землею (ґрунтом, життєдайною "землею-матінкою"), і з землею як певного територією, краєм/країною. В умовах війни такий символізм стає особливо актуальним: коли чоловіків розглядають передусім крізь призму придатності до військової служби, жінок сприймають як тих, хто несе основний тягар турботи за дім у найширшому розумінні слова, як найактивнішу частину населення і, нарешті, просто як найчисленнішу його групу. Отже, жінка починає уособлювати населення, а за ним - і територію. Згадаймо поширені народні перекази: іноземне вторгнення, ворог, що захоплює рідний край, - і героїня, яка сміливо вступає в бій з ним, чи ж молитвою/заклинанням ховає-рятує від нього загрожену місцину. З віками ця схема зазнала неминучих трансформацій, проте загальна ідея - з ким місцева жінка, з тим земля і правда, - лишилася незмінною. Проявилася вона і в кіно про нинішню війну на Донбасі.
  • Item
    Багаті також платять
    (2020) Швець, Юлій
    Розмірковувати про останні фільми Рідлі Скотта в контексті єдиної тематичної лінії немає сенсу. Після історичного "Робін Гуда" (2010) з’явилися фантастичний "Прометей" (2012), "філософський" "Радник" (2013), екранізація біблейського сюжету "Вихід" (2014) і фантастичний "Марсіанин" (2015). Останній кримінальний трилер режисера також винятково майстерний і міцний, але це й дещо більше: історія тривіальної жадібності трансформується тут у міркування про еліти та притчу найдавніших часів: поява людей в шумеро-акадській міфології мотивується необхідністю обслуговувати богів, "аби ті відпочили".
  • Item
    Долі незвичайних людей. Новий сезон
    (2020) Канівець, Анастасія
    У вересні на екрани вийшов новий сезон телециклу "Гра долі" студії "ВІАТЕЛ". Багатосерійний телевізійний документальний серіал розповідає про видатних українських діячів минулого крізь призму їхніх історій кохання. Слоганом проекту є: "Кохання змінює світ". Цей рік для телециклу - ювілейний. Проект було започатковано 2005 року, на хвилі суспільного піднесення після Майдану-2004. За ці роки було створено понад сотню серій, присвячених діячам: від Богдана Хмельницького до Володимира Вернадського, від Соломії Крушельницької до Івана Піддубного, від Марка Вовчка до Олександра Вертинського. Телепроєкт поділено на розділи (умовно, оскільки постаті можуть перетинатися): "Письменники, поети, літератори", "Театральні та кіно діячі", "Державні діячі та історики", "Музиканти", "Митці образотворчого мистецтва", "Науковці, бізнесмени, меценати", "Видатні жінки" - тож, як бачимо, постає широка панорама культурного і суспільно-політичного життя України різних періодів, до того ж подана переважно через приватний вимір життя героїв.
  • Item
    Помста – страва, яку подають холодною
    (2020) Дениско, Тетяна
    Уся сучасна людська цивілізація тримається, як відомо, на поділі праці. Благо це чи зло? А то вже - з якого боку поглянути на цього дволикого Януса. До незаперечних переваг спільної діяльності належить більш висока продуктивність. І водночас той самий поділ праці поглиблює (іноді простотаки в трагічних розмірах) нерівність людей. Взяти для прикладу хоч би працю письменника. Майстер художнього слова написав книжку, яка стала бестселером. Щоби її чимскоріше прочитали в інших країнах, знадобляться перекладачі. їхні імена не стоятимуть на обкладинці. Про них майже не згадуватимуть критики. І все ж від їхньої майстерності, їхнього вміння "одягнути" слово автора в шати іншої мови залежить немало. А хто від усього цього дістане найбільший зиск? Правильно: не письменник і не перекладачі - видавець. І красномовне підтвердження цього - мільйони на його рахунках і скромні гонорари письменника та перекладачів...
  • Item
    Партитура: звуки світу, втілені в музиці
    (2020) Крутова, Олена
    Американський документальний фільм Метта Шрейдера "Партитура" (2016, "SCORE") - цікава й пізнавальна мандрівка у творчу лабораторію відомих американських кінокомпозиторів, яка проводить глядача по химерних лабіринтах і незнайомих закутках дивовижного світу. Це перше масштабне дослідження в історії кінематографа про створення музики до фільмів та невидиму копітку роботу її авторів.
  • Item
    "Поза часом" та поза карантином
    (2020) Канівець, Іван
    Оголошення карантину окотилося на різних галузях, але однією з найбільш потерпілих стала культура. Безліч культурних заходів довелося відкласти, і проведення єдиного фестивалю історичного кіно в Україні - також. Та, на щастя, прагнення організаторів виявились сильнішими за життєві обставини, і 28-29 липня VII Міжнародний фестиваль історичного кіно "Поза часом" відбувся в тій-таки Київській фортеці.
  • Item
    Сергій Тримбач:"Справжня критика це не обслуга..."
    (2020) Тримбач, Сергій; Брюховецька, Лариса
    Інтерв'ю з кінокритиком, кінознавцем, сценаристом - Сергієм Тримбачем. Бесіду вела Лариса Брюховецька.
  • Item
    Привид ідеального актора з театру Курбаса
    (2020) Брюховецька, Лариса
    Заслужений артист України Віталій Савчук (1958, Харків – 2020, Київ), без перебільшення, – найзагадковіша постать в українському театрі другої половини ХХ століття. Він – випускник Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського. "Розумний Арлекін" – така характеристика була в "березільців", так говорили й про Савчука. Звідки це в нього? Професію він оволодів за допомогою чудових педагогів – Миколи Борисенка та Олексія Глаголіна. Майстром була і Валентина Чистякова, дружина Леся Курбаса (В інтернет-джерелах зазначено, що вона викладала з 1959 до 1967 року. Насправді, це помилка, вона викладала аж до початку 1980-х. Віталій Савчук навчався в 1974–1978). Вона все життя пропрацювала в Харківському українському театрі ім. Т. Шевченка (колишньому "Березолі"), а коли залишила театр, майстерність, якою володіла, передавала студентам. В листі Валерію Гаккебушу вона коротко сформулювала суть методу: "Весь мій шлях експериментальної акторської роботи з Олександром Степановичем був багатющим кладезем, з якого я черпала все моє творче життя: метод образних асоціативних пристосувань у ролях найрізноманітніших".
  • Item
    Микола Гринько. Самовідчуття духу
    (2020) Брюховецька, Лариса
    Навряд, чи хтось із радянських акторів удостоювався коли-небудь такого призу, як Микола Гринько на міжнародному кінофестивалі у Венеції за роль американського солдата у фільмі "Мир тому, що входить". Той спеціальний приз називався "За рекламу американського автомобіля “Студебеккер”" - нагородою й була власне ця машина. Звичайно, акторові вона не дісталась - у радянському кіно міжнародні призи за фільми чи за акторські роботи осідали у високих чиновницьких кабінетах, щоправда, де опинилося те авто, вже не дізнається ніхто.
  • Item
    Олександр Кобзар: "Треба бути готовим до шансу, який випадає в житті"
    (2020) Котенок, Вікторія
    Олександр Кобзар не любить закулісних тусовок, не активний у соціальних мережах і нечасто дає інтерв’ю в ЗМІ (основна причина - багато роботи), а якщо погоджуєть ся, є теми, про які не бажає спілкуватися. Особливо про особисте життя. Відомо лише, що дружина актора - Віра Кобзар - теж акторка і подружжя має двох дітей. Така поведінка дала привід прихильникам прозвати його таємничим актором. А ще - одним із найбільш успішних та харизматичних. І неспроста. Він уже знявся в 90 фільмах і серіалах, протягом останніх років у нього близько п’яти-дев’яти кінопроєктів на рік (головні або ролі другого плану). А за версією продюсерів і кастинг-директорів, 2018 року ввійшов до списку найбільш високооплачуваних акторів країни. Такій популярності сприяє його виграшний типаж - фактурного, привабливого й упевненого в собі чоловіка з серйозним виразом обличчя і глибоким вдумливим поглядом. А також, безумовно, талант і професійність.
  • Item
    Валентин Васянович: між історією і документом
    (2020) Швець, Юлій
    Валентин Васянович – кінооператор, кінорежисер, сценарист, продюсер в одній особі. Він – обранець долі, яка вивела його з документального в кіно ігрове, а із кінооператорів – у режисери. За його плечима кілька операторських робіт, документальні й ігрові фільми – причому останні стрічки – найбільш відомі, але можна сперечатись, які з них найкращі. Поки ми лише мріємо про міжнародне визнання наших стрічок, він стає єдиною реальною зіркою свого покоління в українському кіно.
  • Item
    Останній дисидент Голлівуду. Клінту Іствуду - 90
    (2020) Швець, Юлій
    Зазвичай корифеї, які пережили свій час, видаються нещасними. Іствуд у цьому сенсі – дивовижна постать. Незважаючи на вітри перемін, він продовжує роботу в кіно, поєднуючи в собі монументальну силу, талант і досвід з енергією юного шибеника. Він не очікує на повагу ліберальної преси, а продовжує жити за своїми правилами і вірити в те, у що звик. Це унікальне у своєму роді явище, коли, попри тотальну обструкцію, він не проявляє толерантності до політиків: підтримує Трампа, провокуючи випади істеричних дамочок, одна з яких обзиває його "фашистом" – за те, здається, що він ніколи не проявляв поваги до хіпі й етнічних банд. Як послідовний республіканець, він не вважає їх вартими уваги, закликаючи віддати належне героям, психологічний профіль яких виглядає так: одинокий бідний чоловік, який вірить у порядок і справедливість. Тобто чоловік, якому нічого втрачати, окрім віри у свою країну й засади, на яких її будували.
  • Item
    "І воля моя, як ці гори, висока!"
    (2020) Брюховецька, Лариса
    "Білий птах з чорною ознакою" - фільм особливий в українському кіно. Не тільки тому, що це був подвійний дебют: Івана Миколайчука як сценариста та укладача музики, а Богдана Ступки як кіноактора. Для такого твердження є ще кілька причин. По-перше, в "Білому птахові" вперше показано вояка УПА, Якщо в литовському кіно "лісових хлопців" вивели на екран ще 1964 року, і фільм "Ніхто не хотів помирати" став досить резонансним, то в кіно українському суворо забороняли згадувати сам факт опору, який чинила УПА радянській владі, а тут Орест Дзвонар був фактично головним персонажем. По-друге, у фільмі Миколайчука та Іллєнка виразно дали про себе знати біблійні ремінісценції, що цілком природно, адже йшлося про жителів краю, де не було боротьби з релігією. По-третє, фільм, на відміну від багатьох "благополучних", мав незвичайну долю - від тріумфу в українському прокаті, від золотої медалі на 7-му МКФ у Москві (1971 рік) і нагород на інших престижних кінофестивалях до розгрому фільму й самого поетичного кіно та гонінь на його авторів, починаючи з 1972 року.
  • Item
    Агент "Чорний": "Довженко производит впечатление совершенно издерганного, измученного человека"
    (2020) Росляк, Роман
    Уперше агент "Чорний" згадується у справі-формулярі Олександра Довженка ще 5 листопада 1932 р. Сама ж справа-формуляр містить лише одне донесення безпосередньо від цього агента, датоване 20 серпня 1938 р. Це така собі довідка на кінорежисера, причому доволі об'єктивна, без характерних для такого роду документів звинувачень у різних "гріхах", зокрема й політичних.
  • Item
    Камера - око поета
    (2020) Швець, Юлій
    Рецензія на книгу Лариси Брюховецької "Майстри кінозображення".
  • Item
    Класик української анімації
    (2020) Котенок, Вікторія
    Рецензія на книгу Алли Підлужної "Код Володимира Дахна".
  • Item
    Бути художником кіно
    (2020) Брюховецька, Лариса
    Рецензія на книгу "Художник Эдуард Шейкин", упорядник - Людмила Шейкіна.(2017)