Темпоральні характеристики закону : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
Loading...
Date
2022
Authors
Шуліма, Альона
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 081 "Право". Національний університет "Києво-Могилянська академія", м. Київ, 2022. Досліджений аналіз історичних особливостей становлення наукової думки та практики щодо темпоральних характеристик закону дає підстави зробити такі висновки: 1) основний акцент зроблено на принципі незворотності закону та способів (видів) дії законів у часі; 2) значний вплив на розвиток і зміну наукових та науково-практичних поглядів на питання темпоральних характеристик закону має суспільно-політичний контекст, зокрема баланс співвідношення "держава – особистість"; 3) дослідження мали спорадичний характер: актуалізувалися при виникненні проблем у правозастосуванні або правотворчості; 4) поверхневий підхід до вивчення питання дії закону в часі у Російській імперії та СРСР зумовлений відмінностями історичного розвитку цих держав порівняно з іншими державами Європи; 5) українська правова наука і практика все ще перебувають на роздоріжжі між радянським та європейським досвідом через збереження впливу радянського позитивізму й недостатню залученість у законотворчій та
правозастосовній практиці до європейських цінностей і традицій; 6) вітчизняні юристи здійснюють дослідження у різних, зокрема й за методологічною базою, напрямах: від класичної проблематики – досліджень способів (видів) дії закону в часі – до пошуків стосовно питань часу та (або) дії закону в широкому та вузькому розумінні цього поняття.
Установлено, що дослідження закону в часовому континуумі має здійснюватися з урахуванням двох аспектів: перший полягає у тому, що час є діалектичною категорією; другий – у тому, що темпоральні характеристики закону не лише існують і змінюються у часі, а й виступають засобами освоєння часу, які слугують певним завданням у праві.
Темпоральні характеристики закону є інтегративною категорією, яка базується на знаннях про форми використання календарного часу (датування, тривалість, повторюваність, одночасність, послідовність, наступність і своєчасність) з урахуванням особливостей правової системи. Ця категорія включатиме такі моменти тривалості й особливості реалізації закону в часі, як: 1) дата набрання законом чинності та дата введення його в дію, а також дата втрати законом (повністю або в певній частині) чинності та відповідно припинення його дії; 2) чинність і дія закону; 3) способи (види) дії закону в часі. Доведено, що правові категорії "чинність" і "дія" закону є не лише темпоральними характеристиками закону, а й його правовими властивостями, що існують та обмежені в часі. Розмежування правових категорій на основі теорії "горизонтального" поділу юридичної сили на складові дає підстави виділити такі особливості співвідношення чинності та дії закону: 1) чинність закону свідчить про
об’єктивне існування закону як нормативно-правового акта; чинність наділяє закон частиною юридичної сили, тобто він є обов’язковим до виконання визначеним
колом органів державної влади в частині виконання заходів, необхідних для введення закону в дію; 2) чинність закону визначає його чільне місце в ієрархії нормативно-правових актів; дія закону обумовлює його здатність впливати на правовідносини, які він регулює, тобто він стає обов’язковим для усіх учасників правовідносин; 3) у часі чинність закону обмежена моментами набрання та втрати законом чинності; набрання законом чинності є передумовою введення закону в дію; дія закону (навіть якщо норми закону мають ретроактивну дію) починається з моменту введення його в дію. Обґрунтовано, що надання закону юридичної сили в повному обсязі обумовлюється: 1) моментом набрання законом чинності, з якого закон починає своє існування як правовий акт та, відповідно, стає підставою для видання підзаконних актів; 2) моментом уведення закону в дію, з якого закон стає загальнообов’язковим до виконання, тобто фактично починає врегульовувати правовідносини. Встановлено, що дія закону – вияв об’єктивного права, що проявляється у: загальноуправлінській інформативній дії на суб’єктів; регулювальній дії закону на учасників суспільних відносин, які зобов’язані виконувати нормативні приписи закону; техніко-юридичній дії закону на діяльність органу законодавчої влади, зобов’язуючи його узгоджувати прийняті ним нормативні рішення у межах
існуючої системи законодавства. Чинність нормативно-правового акта виступає передумовою його дії навіть за умови, що моменти набрання ним чинності та введення його в дію збігаються у часі. Відповідно, втрата нормативно-правовим актом чинності є передумовою припинення його дії. Із втратою нормативно-правовим актом чинності його дія або припиняється повністю, або такий акт припиняє свою дію лише щодо нових правовідносин, але продовжує застосовуватися щодо правовідносин, які виникли до втрати ним чинності та діють після цього. Розмежування понять "чинність" і "дія" вказує на нові напрями юридичних розвідок. Потребує уточнення концепція набрання законом чинності лише "в цілому" як завершальна стадія процесу законотворчості та застосування у разі потреби форми введення в дію закону або окремих його норм пізніше. Відповідно, чинність може розглядатись як темпоральна характеристика та правова властивість закону (правового акта, документа), що встановлює його статус, а дія – як
темпоральна характеристика та правова властивість закону, що являє собою систему норм, які містяться у відповідному правовому акті. Встановлено, що закон про внесення змін до іншого закону, як і будь-який інший акт про внесення змін до нормативно-правового акта, містить: 1) нормативні приписи закону, до якого вносяться зміни, або частину (окремі слова, словосполучення) такого припису; 2) приписи, за допомогою яких вносяться відповідні зміни (формули зміни, додавання, виключення); 3) припис щодо
набрання чинності законом про внесення змін, а також у певних випадках – перехідні та прикінцеві положення. При цьому висловлено думку, що чинність законів (актів), якими вносилися зміни до конкретного закону (нормативно-правового акта), не має разового характеру, а виступає юридичною підставою для того, щоб відповідний закон (акт) включав усі внесені до нього зміни та діяв у часі з урахуванням них. Визначено, що способи (види) дії нового закону (правової норми) у часі поділяються на негайну, перспективну та зворотну. При цьому перспективна дія нового закону кореспондується із переживаючою (ультраактивною) дією старого акта. Обсяг правовідносин, щодо яких норма нового акта має перспективну дію, фактично визначаються наявністю (або відсутністю) ультраактивної дії норм старого акта щодо таких правовідносин.
Зазначено, що важливе значення для вирішення теоретичних і практичних завдань має розрізнення способу дії правової норми в часі та принципу незворотності закону. Спосіб дії правової норми в часі вказує, на які юридичні факти та правовідносини стосовно моменту введення нового закону (норми) у дію вона поширюється. Принцип незворотності закону – як гарантія прав і свобод особи, її довіри до держави – виступає основною засадою, вихідним положенням для формування мислення у сфері темпоральної дії правової норми, тобто як основою правозастосування, так і джерелом вироблення правил (принципів) вибору способу дії закону (норми) законодавцем. При цьому на практиці застосування принципу lex ad praeteriam non valet полягає у пошуку балансу між негайною та перспективною дією закону в часі: дослідження спрямовані на пошук рівноваги між наміром законодавця якнайшвидше змінити правове регулювання та необхідністю збереження правового статусу суб’єкта правовідносин або його
правової певності в сталості регулювання. Визначено, що чинниками, які зумовлюють інтерес до інституту тимчасового законодавства, є: розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, завдяки яким швидко з’являються певні продукти та послуги, що потребують законодавчого регулювання; пошук нових форм державного управління (розвиток концепцій належного урядування, регуляторної держави, нового державного управління, багаторівневого урядування, дерегуляції); необхідність оперативної відповіді на масштабні загрози життю і здоров’ю громадян (тероризм, збройні конфлікти, пандемії); посилення регіональної інтеграції, що передбачає делегування частини державного суверенітету наднаціональним органам; запровадження тимчасових економічних режимів для певних галузей, суб’єктів правовідносин або територій; запровадження тимчасових мораторіїв щодо застосування законодавства. У кожному конкретному випадку тимчасове регулювання може бути експериментальним, проміжним (перехідним) або мораторним. Сформульовано підходи, яким має відповідати тимчасове законодавство, прийняте у зв’язку з дією
воєнного стану. Обґрунтовано, що особливе місце у процесі модернізації положень Конституції України слід приділити проблемі встановлення гарантії дотримання
конституційної процедури розгляду та прийняття закону про внесення змін до Конституції України.
Description
Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 081 "Law". National University of Kyiv-Mohyla Academy, Kyiv, 2022. The studied analysis of the historical features of the formation of scientific thought and practice regarding the temporal characteristics of the law gives grounds to draw the following conclusions: 1) the main emphasis is placed on the principle of irreversibility of the law and the ways (types) of effect of laws in time; 2) a significant influence on the development and change of scientific and scientific-practical views on the issues of temporal characteristics of the law was performed by the socio-political context, in particular the balance of the ratio "state-personality"; 3) the research was sporadic:updated when problems arose in law enforcement or law-making; 4) a superficial
approach to the study of the effect of the law in time in the Russian Empire and the USSR is due to the differences in the historical development of these entities in comparison with European states; 5) Ukrainian legal science and practice is still at a crossroads between Soviet and European experience due to the loss of professionalism of Soviet positivism and insufficient involvement in European values and traditions; 6) domestic lawyers carry out research in various areas, including the methodological base: from classical problems – research of ways (types) of the law's effect in time – to searches for time
issues and (or) the effect of the law in a broad and narrow sense of this concept. It is established that the study of the law in the time continuum should be carried out taking into account two aspects: the first is that time is a dialectical category; the second is that the temporal characteristics of the law not only exist and change over time, but also act as ways of mastering time that serve certain tasks in law. The temporal characteristics of the law are an integrative category based on knowledge of forms of use of calendar time (dating, duration, repeatability, simultaneity, consistency, continuity, and timeliness) taking into account the peculiarities of the legal system. This category will include such aspects of the duration and peculiarities of the
implementation of the law in time as 1) the date of entry into force of the law and the date of its implementation, as well as the date of the loss of force of the law (in whole or in a particular part) and, accordingly, its termination; 2) validity and effect of the law; 3) methods (types) of the effect of the law in time. It is proved that the legal categories "validity" and "effect" of the law are not only temporal characteristics of the law but also its legal properties that exist and are limited in time. The differentiation of legal categories based on the theory of "horizontal" division of legal force into two components gives grounds to distinguish the following features of the relationship between the force and effect of the law: 1) the validity of the law indicates the objective existence of the law as a normative legal act; the validity gives the law part
of the legal force, i. e. it is mandatory for implementation by a certain circle of state authorities in terms of the implementation of measures necessary the entry into force of a law; 2) the validity of the law determines its dominant place in the hierarchy of normative legal acts; the effect of the law determines its ability to influence the legal relations that it regulates, that is, it becomes mandatory for all participants of legal relations; 3) in time, the validity of the law is limited to the moments of entry and loss of force by the law; the
entry into force of a law is a prerequisite for the entry into force of a law; the effect of the law (even if the norms of the law have retroactive effect) begins from the moment it enters into force. It is proved that the granting of legal force in full is determined by: 1) the moment of entry into force of the law, from which the law begins its existence as a legal act and, accordingly, becomes the basis for issuing by laws; 2) the moment of entry into force of
the law, from which the law becomes generally binding, that is, it actually begins to regulate legal relations. It is established that the effect of the law is a manifestation of an objective right, which manifests itself in: general management informative action on subjects; regulatory action of the law on participants in public relations who are obliged to comply with the regulatory requirements of the law; technical and legal action of the law on the activities
of legislative authority, obliging it to coordinate the normative decisions taken by it within the existing system of legislation. The validity of a normative legal act is a prerequisite for its effect, even if the moments of its entry into force and its entry into force coincide in time. Accordingly, the loss of force of a normative legal act is a prerequisite for its termination. When a normative legal act loses its force, its validity is either terminated completely, or such an Act ceases to be valid only in relation to new legal relations but continues to be applied in relation to legal relations that arose before the loss of its force
and are valid after that. The distinction between the concepts of "validity" and "effect" indicates new directions of legal intelligence. The concept of entry into force of the law only "as a whole" needs to be clarified as the final stage of the legislative process and the application, if necessary, of the form of entry into force of the law or its individual norms later. Accordingly, validity can be considered as a temporal characteristic and legal property of law (legal act, document) that establishes its status, and an effect can be considered as a temporal characteristic and legal property of a law that is a system of
norms contained in the relevant normative legal act. It is established that the law on amendments to another law, like any other act on amendments to a normative legal act, must contain: 1) normative prescriptions of the law
to which changes are made or part (individual words, phrases) of such a prescription; 2) prescriptions by which appropriate changes are made (formulas for changes, additions, exceptions); 3) order on the entry into force of the law on amendments, as well as in certain cases-transitional and final provisions. At the same time, the opinion was expressed that the validity of laws (acts), which made changes to a specific law (normative legal act), does not have a one-time nature, but acts as a legal basis for the corresponding law (act) to include all the changes made to it and acts in time taking them
into account. It is determined that the methods of effect of the law (legal norm) in time are divided into immediate, prospective and reverse. At the same time, the prospective effect of the new law corresponds to the experiencing (ultraactive) effect of the old act. The scope of legal relations in respect of which the norm of the new Act has a promising effect is actually determined by the presence (or absence) of the ultraactive effect of the
norms of the old act in relation to such legal relations. It is noted that it is important for solving theoretical and practical problems to distinguish between the method of effect of a legal norm in time and the principle of the
irreversibility of the law. The method of effect of a legal norm in time indicates what legal facts and legal relations it applies to at the time of the introduction of a new law (norm). The principle of the of a person, his trust in the state – acts as the main basis, the starting point for the formation of thinking in the sphere of temporal action of a legal norm, that is, as the basis for law enforcement, and the source of developing rules (principles) for choosing the
method of effect of the law (norm) by the legislator. At the same time, in practice, the application of the principle of lex ad praeteriam non valet consists in finding a balance between the immediate and long-term effect of the law in time: research aimed at finding a balance between the intention of the legislator to change the legal regulation as soon as possible and the need to preserve the legal status of the subject of legal relations or its
legal certainty in the constancy of regulation. It is determined that the factors that determine the interest in the institution of temporary legislation are: the development of information and communication technologies, thanks to which certain products and services that require legislative regulation quickly appear; the search for new forms of Public Administration (the development of concepts of good governance, the regulatory state, new public administration, multi-level governance, deregulation); the need for a prompt response to large-scale threats to the life and health of citizens (terrorism, armed conflicts, pandemics); strengthening regional integration, which provides for the delegation of part of state sovereignty to supranational bodies; introduction of temporary economic regimes for certain industries, subjects of legal relations or territories; introduction of temporary
moratoriums on the application of legislation. In each specific case, temporary regulation can be experimental, intermediate (transitional) or moratorium. The approaches to which the temporary legislation adopted in connection with the martial law must comply are formulated. It is proved that a special place while modernizing the provisions of the Constitution of Ukraine should be given to the problem of establishing a guarantee of compliance with the constitutional procedure for reviewing and adopting the law on amendments to the Constitution of Ukraine.
Keywords
темпоральні характеристики закону, чинність закону, дія закону, дія закону в часі, способи дії закону в часі, зворотна дія закону, переживаюча (ультраактивна) дія закону, негайна дія закону, юридична сила закону, час у праві, перехідні положення закону, тимчасове регулювання, експериментальне законодавство, нормотворча діяльність, законотворча діяльність, верховенство права, принципи права, зміни до закону, зміни до Конституції України, дисертація, temporal characteristics of the law, the validity of the law, the effect of the law, the effect of the law in time, methods of the effect of the law in time, retrospective effect of the law, ultraactive effect of the law, immediate effect of the law, legal force of the law, time in law, transitional provisions of the law, temporary regulation, experimental legislation, regulatory activity, legislative activity, rule of law, principles of law, amendments to the law, amendments to the Constitution of Ukraine
Citation
Шуліма А. О. Темпоральні характеристики закону : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії / Шуліма Альона Олександрівна ; наук. кер.: Козюбра Микола Іванович ; Міністерство освіти і науки України, Національний університет "Києво-Могилянська академія". - Київ : [б. в.], 2022. - 227 c.