Цю роботу присвячено завданням та специфіці радянської сатири в повоєнному суспільстві УРСР та в радянській пресі, а також формуванню ідентичності та образу зразкового сатирика. До уваги взято, насамперед, офіційне бачення гумору і сатири в Радянському Союзі, що склалося станом на період пізнього сталінізму, контекст творення нової радянської сміхової культури та сатирик, автор партійного видання, як її творець. В фокусі даного дослідження – український радянський журнал сатири і гумору "Перець". Це найбільш релевантне видання для аналізу офіційної сміхової культури в УРСР, оскільки воно є друкованим органом ЦК КП(б)У, а, отже, відображає політику партії.