У роботі здійснюється спроба історико-філософського аналізу прагматичної теорії істини американського філософа і психолога Вільяма Джеймса. Висвітлюються особливості біографії, які вплинули на формування вчення, а також прагматичні доктрини колег-попередників, елементи яких були перейняті Джеймсом. На основі праць "Pragmatism", "The Meaning of Truth" та ін. здійснюється реконструкція концепції істини філософа, виокремлюються її основні положення та особливості. Прослідковуються деякі основні тенденції рецепцій доктрини філософа, критика, різні напрями тлумачень та експлікацій від початку ХХ – до ХХІ століття.