eKMAIR
Electronic Kyiv-Mohyla Academy Institutional Repository
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Language Ideology and Language Planning in Wartime Ukraine: Changes, Challenges, and Opportunities
(2025) Azhniuk, Bohdan
Background. War as a specific social context has a powerful influence on the linguistic consciousness and linguistic behavior of Ukrainians, affecting their cognitive activity and the resources of nominative means of the Ukrainian language. Over the period of nearly three decades since Ukrainian independence, considerable attention was paid in discussions on language policy to finding compromise solutions for granting Russian some official status. After February 24, 2022, the issue of giving the Russian language any status disappeared from the public agenda. The war has not only strengthened Ukrainian as a marker of the country’s national identity, but it also deeply influenced Ukrainians’ perceptions of the "us vs. them" opposition, and many Ukrainians who had previously communicated mainly in Russian switched to Ukrainian in an attempt to emphasize their Ukrainian national identity. Contribution to the research field. The Ukrainian language, as a symbolic marker of the nation, is associated not only with the national ethnographic heritage, but also with a certain type of political culture that distinguishes Ukraine from Russia. This finding has important implications for predicting the effects of the current language policy and for developing a language ideology that reflects not only perceptions of the current state of the language but also what it should be or what it should become in the future. Purpose. The aim of this paper is twofold: (1) to explore how beliefs about language mediate the relationship between language use and social organization in the circumstances of Russian military aggression against Ukraine, and (2) to provide an assessment of the current state and future prospects of language planning in Ukraine, particularly regarding ideological interaction among the major agents of language policy. Methods. The article applies the participant-observation method, the critical discourse analysis method, the content analysis method, and language policy documentation analysis. Results. In postcolonial societies, language ideologies are constantly constructed and re-constructed in discursive interactions at the micro and macro levels. The role of language ideology as a regulator of language behavior is particularly significant at the grassroots level, where the influence of official norms and regulations does not reach or is very weak. This allows language ideologies to perform social work. Discussion. Ideological consensus and practical cooperation among the state authorities, the mass media, the academic community, and the representatives of civil society have greatly contributed to the replacement of the assimilationist ideology of Ukrainian-Russian bilingualism with the "one nation, one language" ideology. The Ukrainian language is increasingly becoming a supraethnic as a means of communication not only for the Ukrainian ethnic group but also for a wide range of citizens of different nationalities.
Favorite Letter: Shifts in Language Ideologies as Reflections of Overcoming Postcolonial Ambivalence in Wartime
(2025) Kobchenko, Natalia
Background. Russia’s full-scale invasion of Ukraine, besides all traumatic consequences for Ukrainian society, has led to fundamental shifts in self-awareness and self-identification of Ukrainians, and these shifts have been reflected in language ideologies. In addition to explicit changes regarding the switching of a significant percentage of Russophone Ukrainians to the Ukrainian language, there have also been profound changes concerning rethinking the role of language in constructing identity and preserving statehood. Contribution to the research field. This study serves as a case analysis examining the development of language ideologies within a postcolonial society through their expression in various textual and visual representations of a single symbol— the letter "ї", which has emerged as a symbol of the Ukrainian language and a marker of its distinctiveness. The importance and originality of this study lie in the fact that it helps us to understand the cultural and psychological shifts in society during the period of a unique historical experience: from the formal liberation from colonial dependence to the time of armed resistance to recolonization. Purpose. This study aims to analyze language ideologies of Ukrainians represented by the letter "ї" from 1991 to the present day and find out how they reflect different modes of thinking regarding colonial experience, its realization and overcoming. Methods. The research methodology is based on the theoretical framework of such interdisciplinary fields as postcolonial studies, language ideology, and critical discourse analysis. Taking into account the diversity of empirical material, in addition, certain insights of graphic linguistics, studies of linguistic landscape, and geosemiotics have been added to the research tools. Results. Until February 24, 2022, the language ideologies of Ukrainian society represented by the letter "ї" reflected a state of postcolonial ambivalence. The language ideologies of uniqueness, attitude towards the language as a national treasure, and sacralization conveyed an anticolonial mode of thinking, as they were aimed at denying Soviet narratives about inferiority, provincialism, and the unprestigious status of the Ukrainian language. Meanwhile, the ideology of femininity expressed the colonial way of thinking directly as it embodied a view of oneself from the colonizer’s perspective. The language ideologies of weakness and endangerment as a legacy of being under the control of the Russian Empire and the Soviet Union were triggered by the strong position of the Russian language in the public space. After February 24, 2022, the language ideologies of femininity, weakness, and endangerment represented by the letter "ї" have been displaced by ideologies of masculinity, strength, and resistance, broadcasting anticolonial thinking. At the same time, certain tendencies testify to the decolonization of thinking as well: 1) the attitude towards language as a national treasure (a feature of postcolonial societies) has changed to a pragmatic attitude (as a means of communication); 2) the ideology of uniqueness has not been based on the opposition to the Russian language but instead realized in a global context, which evidences a departure from the cognitive dichotomy "colonizer – colonized"; 3) the role of the Ukrainian language in constructing identity and maintaining sovereignty has transited from symbolic to practical. Discussion. In Ukraine, the process of overcoming colonialism and coloniality unfolds in a non-linear way. After formal liberation from political dependence in 1991, the period of postcolonial ambivalence, which is inherent in the coexistence of anticolonial and colonial modes of thinking, occurred. After Russia’s full-scale invasion, the process of decolonization was activated, which coincides with anticolonial resistance that is reflected in thinking as well, in particular in the transformation of linguistic ideologies.
Language Attitudes of Schoolchildren in Multilingual Kyiv: Results of a Sociolinguistic Study
(2025) Shevchuk-Kliuzheva, Olha; Levchuk, Pawel
Background. This paper examines the dynamics of language attitudes and informal language practices among primary schoolchildren in Kyiv – a city marked by complex post-Soviet bilingualism and emerging postcolonial ideologies. In Ukraine’s transforming sociolinguistic landscape, children’s language preferences and usage reflect how linguistic legitimacy and symbolic hierarchies are being reconfigured under the pressures of war, migration, and state-driven language policy. Contribution to the research field. The study contributes to the development of postcolonial sociolinguistics by foregrounding children’s voices as indicators of symbolic realignment in societies undergoing decolonial transitions. It demonstrates how bilingual children in Eastern Europe engage with shifting linguistic hierarchies, offering new insights into the interplay between language policy, affective positioning, and intergenerational agency. Purpose. The research aims to investigate how children aged 6 to 10 in Kyiv perceive and use Ukrainian, Russian, and English in informal, educational, and media-related domains, and how sociopolitical changes influence their language attitudes and aspirations. Methods. The study is based on an anonymous sociolinguistic survey conducted in February 2025 with 104 children from various Kyiv primary schools. The questionnaire explored domains such as family language use, peer communication, language learning motivation, language preferences, media exposure, and self-assessed linguistic competence. A descriptive and interpretive approach was applied within a child – family – society analytical framework rooted in postcolonial sociolinguistics and family language policy theory. Results. The findings reveal a bilingual environment in which Ukrainian is gaining functional and symbolic dominance, while Russian is increasingly restricted to private and emotional domains. Over half of the respondents come from mixed-language families, and 62.4 % report changed attitudes toward Russian due to the war. Ukrainian is primarily viewed as a tool for education and integration, while English emerges as the most preferred language for future development. Russian shows a decline in perceived value and literacy investment. Discussion. The results indicate a generational reordering of language legitimacy in Kyiv’s child population, where Ukrainian consolidates institutional prestige, Russian undergoes symbolic marginalization, and English rises as a marker of global aspiration. These patterns reflect deeper sociopolitical transformations in postcolonial Ukraine and point to the importance of including children’s perspectives in shaping inclusive, future-oriented language policies.
MS 45 of Vita Constantini-Cyrilli: Politically Correct Textual Intervention
(2025) Daiber, Thomas
Saint Constantine-Cyril died in 869; shortly afterwards, and certainly before 882, the Life of Constantine-Cyril was written in Greek by an anonymous author. The original Greek text of the Life (Vita Constantini-Cyrilli, hereafter VC) appears to be lost, and we possess only a translation into Old Bulgarian that is Old Church Slavonic (hereafter OCS), which very probably originated also in the 9th century. The original Greek text of VC had been translated into OCS by means of a highly literal translation technique, and the resulting Grecisms in the OCS version made the text virtually incomprehensible to the Slavic copyists, who produced a wealth of variant readings in the OCS text. The situation is further complicated because the earliest preserved copy of VC is known only from a manuscript dated 1469, and consequently, any discussion of its content demands detailed philological analysis. In this article, we keep the philological commentary to the minimum and concentrate on a single manuscript, distinguished by its content – VC (manuscript no.45 = MS 45). The special variant readings in MS 45 are unique in the history of the textual transmission of VC and consist of substantial additions and reformulations of entire sentences. The variants did not originate
from attempts to resolve linguistic difficulties in the text, as can be observed in other copies of VC, but rather the variant readings of MS 45 appear to constitute a deliberate redactional reframing of the text. The interventions in MS 45 focus exclusively on Constantine-Cyril’s Moravian mission, his invention of Slavic letters, and his role as apostle to the Slavs. The additions of MS 45 emphasize his theological and political competence and the cultural importance of his work for all Slavic countries. Ultimately, the variant readings of MS 45 connect the events of the 9th century anachronistically with features of the Muscovite culture of the 16th–17th centuries. The study polemically asks if the textual interventions in MS 45 can be viewed in the light of translation theory after its "ideological turn", which acknowledges politically motivated changes in texts.
The Significance of the Unsaid in the Dictionary: Lexicographical Evidence of the Status of Ukrainians in the Soviet Union
(2025) Yasakova, Nataliia
Background. The eleven-volume "Dictionary of the Ukrainian Language", published in the Soviet Union, avoided mentioning certain words and meanings. Given the socio-political circumstances under which it was created, and the history of Soviet interference in the publication of Ukrainian dictionaries, the omission of certain words and phrases is to be considered in the context of the implementation of state policy towards Ukrainians as one of the USSR nations. A vivid example is the practice of lexicographical processing of names that reveal the fight of Ukrainians for their political independence. Сontribution to the research field. The novelty of this research lies in the fact that, using nouns denoting persons as an example, it discloses the practice of silencing in the Soviet dictionary of certain words intended to strengthen the influence of the authorities, and construct a Ukrainian identity which was suitable for the Russian-Soviet empire. Purpose. The aim of the article from the perspective of post-colonial linguistics is to highlight the causes and consequences of the absence from the most comprehensive Ukrainian Soviet dictionary of nouns denoting persons, associated with the experience of resistance to Moscow authorities and the idea of creating a Ukrainian state. Methods. The research is based on the principles of critical discourse-analysis by N. Fairclough, who emphasises the connection between language, authorities, and ideology. The analysis of the dictionary includes textual, discursive and socio-cultural dimensions. Causes and consequences of omissions in the dictionary have been interpreted from the perspective of the post-colonial approach, having taken into account the consequences of the creation of the dictionary as well as the practice of using omitted words in Ukrainian texts from different years. Data from the General Regional Annotated Corpus of the Ukrainian Language (GRAC) was used to establish the practice of word usage. Results. The dictionary does not contain names referring to members of nationalist organisations and armed groups, derived from the names of their leaders (banderivets, bulbivets, melnykivets1), names of military formations and political organisations (upivets and ounivets2.) The dictionary also lacks the names mazepynets and bohdanivets3, associated with Ivan Mazepa and Bohdan Kmelnytsky, two historical figures, crucial to the formation of Ukrainian identity, as well as the terms derzhavnyk and samostiinyk4, linked to the idea of the political independence of Ukraine, and being key components of the anti-imperial discourse. Most of these words were used in Soviet publications to condemn the actions of "Ukrainian bourgeois nationalists". All of these words appeared in works banned by the Moscow authorities that covered Ukraine’s past or the activities of Ukrainians outside the USSR. Discussion. The eleven-volume "Dictionary of the Ukrainian Language" represents Ukrainians in accordance with the official ideology of the USSR. Its authors were unable to describe the past and the present of their nation in a full manner. As a result, epistemological gaps in the dictionary contributed to the construction of Ukrainian national identity, which was part of the Soviet imperial project. A critical study of Ukrainian dictionaries will make it possible to trace ideological changes and the construction of Ukrainian national identity during the colonial and post-colonial periods. Interpreting what was silenced in Soviet-era works will help to understand the specifics of the Ukrainian colonial experience and improve the scientific description of the Ukrainian language.
Colonial Routes: How Soviet Linguistic Imperialism Framed Ukrainian Literature in Translation
(2025) Odrekhivska, Iryna
Background. Translation has long been a recognized site of power and political struggle, especially in colonial and post-imperial contexts. However, the specific impact of the Soviet Union’s policy of linguistic imperialism, which used Russian as an intermediary language for dialogue with the West, has not received the critical coverage it warrants. This practice was not merely a matter of convenience; it was a deliberate strategy to filter non-Russian literatures through a hegemonic lens, effectively framing Western perceptions and serving as a tool for cultural and linguistic erasure. Purpose. The present article seeks to examine the Soviet-era translational mediation of Ukrainian literature into English via Russian, arguing that this practice reproduced colonial hierarchies and perpetuated linguistic imperialism. Contribution to the research field. The presented combination of findings provides support for the conceptual premise that indirect translation via an imperial language is a key mechanism for perpetuating linguistic violence. By interrogating the structural invisibility of Ukrainian language and identity in global literary circuits of 1950s–1970s and analyzing English translations via Russian, this paper contributes to the fields of linguistics, Ukrainian and translation studies by demonstrating how the perception of Russian as a neutral conduit in fact obscured the Soviet linguicism and rendered it unaccountable. Methods. This study employs a qualitative research approach to analyze the ideological shaping of Ukrainian literary narratives for an Anglophone audience. The research follows a two-part process. First, a corpus is compiled, after which the research proceeds with a deconstructive analysis. This analysis applies a framework of decolonial analytics and editorial studies of translation, which was developed elsewhere by the author, along with a comparative close reading of the source, intermediary, and target texts. This method is used to identify the linguistic manipulations that occur in the process of translation. Results. The article posits that indirect translation through Russian, which
served as an imperial lingua franca and colonial intermediary in Soviet times, functioned as a tool of appropriation. This process "sanitized" Ukrainian texts for an Anglophone audience by filtering them through a Moscowcentered epistemic lens. In other words, by using Russian as the intermediary, the Soviet system controlled what was translated, how it was translated, and, most importantly, how Ukrainian literature was perceived internationally. The very act of forcing texts through the filter of an imperial language marginalized Ukraine’s literary identity and enforced Russian as the dominant cultural and linguistic authority. This demonstrates a form of linguistic imperialism where the translational practice itself becomes a tool for imperial erasure. Discussion. Soviet-era mediation of Ukrainian literature through Russian was a well-crafted instrument of linguistic imperialism, systematically erasing Ukrainian cultural and linguistic distinctiveness for Western audiences. In light of this, it is an academic and ethical imperative to adopt a new framework
of linguistic accountability, which demands that translators, publishers, and scholars critically acknowledge and transparently account for the historical and political processes of mediation that have skewed cultural representation in post-imperial contexts. By doing so, the framework directly confronts "colonialingualism", which entrenches colonial legacies, imperial mindsets and inequitable practices in the current discourse.
Resilient Teams in a Volatile World: The Impact of Global Megatrends on Employee Motivation and HR Strategies
(111, 2025) Chala, Nina; Poplavska, Oksana
Global megatrends influence governments, businesses, and citizens, regardless of their level of economic or technological development. They represent an objective reality of modern development, making it essential to account for them in both strategic planning and day-to-day operations.
Financing education as a factor in ensuring the sustainable development of the country
(111, 2025) Kuzheliev, Mykhailo
In today's world, financing education remains one of the key elements of sustainable development in any country, as it shapes the quality of human capital, the innovative potential of the economy and, ultimately, the social standard of living of the population. That is why spending on education should be viewed not as a current expense of the state budget, but as a long-term investment in achieving the Sustainable Development Goals (SDGs). This thesis is confirmed by studies conducted by international organizations that focus on the interrelationships between SDG 4 "Quality Education" and the goals of overcoming poverty, increasing labor productivity and reducing inequality. The United Nations identifies a direct correlation between the level of education funding and the achievement of key SDGs – it is education that shapes the system of competencies necessary for participation in democratic governance, innovative development and socially responsible behavior of the majority of citizens. In other words, without adequate financing for education, the country cannot develop economically, innovatively, or socially.
Deconstructing the ‘Russian World’ Ideology: Ukrainian Public Figures’ Discourse in Times of War
(2025) Pidkuimukha, Liudmyla
Background. The "Russian world" (russkij mir) concept has become a central ideological instrument in Russia’s full-scale war against Ukraine. Promoted as a civilisational model grounded in shared language, culture, and values, it has been widely studied from geopolitical and historical perspectives. However, its discursive deconstruction by Ukrainian public figures remains underexplored. Contribution to the research field. The present study raises the possibility that Critical Discourse Analysis (CDA) can uncover how wartime political communication functions as ideological resistance. These findings help us to understand how public actors reframe a hostile ideological construct through language, and how such discourse contributes to shaping national and international narratives of war, identity, and sovereignty. Purpose. The article aims to identify and analyse strategies and lexical tools used by Ukrainian political and religious leaders to counter the "Russian world" ideology in public communication during the full-scale invasion. Methods. The study applies van Dijk’s socio-cognitive model of Critical Discourse Analysis to a corpus of statements, social media posts, interviews, and speeches produced by key Ukrainian figures between March 2022 and April 2023. Semantic strategies such as categorisation, polarisation, and lexicalisation are used as the primary analytical tools. cide. Linguistic choices, such as epithets, sensory framing, irony, and orthographic resistance (e.g., writing русский мір, русскій мір instead of російський світ), are used to delegitimise the enemy. The dual meaning of mir (peace/ world) is leveraged to highlight the ideological contradictions inherent in Russian narratives. Discussion. The findings demonstrate how language becomes a tool of symbolic resistance in wartime. Ukrainian discourse not only exposes the violent core of russkij mir but also contributes to shaping a shared moral and civilisational identity. This analysis opens new perspectives for interdisciplinary research into information warfare, political discourse, and national identity formation. Results. The analysis reveals how the "Russian world" doctrine is consistently portrayed as an ideology of violence, occupation, destruction, and genocide. Linguistic choices, such as epithets, sensory framing, irony, and orthographic resistance (e.g., writing русский мір, русскій мір instead of російський світ), are used to delegitimise the enemy. The dual meaning of mir (peace/ world) is leveraged to highlight the ideological contradictions inherent in Russian narratives. Discussion. The findings demonstrate how language becomes a tool of symbolic resistance in wartime. Ukrainian discourse not only exposes the violent core of russkij mir but also contributes to shaping a shared moral and civilisational identity. This analysis opens new perspectives for interdisciplinary research into information warfare, political discourse, and national identity formation.
Інноваційні проєкти в публічному управлінні та адмініструванні : настанови з підготовки курсової роботи для здобувачів, які навчаються за освітньо-науковою програмою "Суспільна політика і врядування"
(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Кілієвич, Олександр; Рябцев, Геннадій
Настанови з підготовки курсової роботи "Інноваційні проєкти в публічному управлінні та адмініструванні" для здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня, які навчаються за освітньо-науковою програмою "Суспільна політика і врядування" спеціальності D4 "Публічне управління та адміністрування" (далі – курсова робота), розроблено згідно з вимогами стандарту вищої освіти за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" для другого (магістерського) рівня вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 04 серпня 2020 року № 1001, з урахуванням місії, візії, цінностей та відповідно до Стратегії розвитку Національного університету "Києво-Могилянська академія" на 2015-2025 роки.
Mapping Identities: Language Politics and Diversity in Ukraine
(2025) Vardanian, Maryna
Review of : Kiss, Nadiya, and Monika Wingender, editors. Contested Language Diversity in Wartime Ukraine: National Minorities, Language Biographies, and Linguistic Landscape. Ibidem-Verlag, 2025. The title of the volume Contested Language Diversity in Wartime Ukraine immediately speaks to the urgency and relevance of its content. In light of Russia’s full-scale invasion of Ukraine in 2022, questions surrounding language, identity, and power have intensified and gained new dimensions. Language has emerged not only as a cultural and communicative medium but also as a battleground for ideological and political confrontation. As language is increasingly perceived as a marker of allegiance, the shifting dynamics of linguistic practices in Ukraine call for rigorous academic investigation – an effort this volume undertakes with depth and breadth.
Chaos by Interests : Political Ideologies in the Context of a "Value Shift" During the Russian-Ukrainian War
(2025) Kvit, Serhiy
The statement that humanity is sliding into the Third World War best describes the end of the first quarter of the 21st century. The dismantling of the global security system established after World War Two, the helplessness of international institutions, the loss of the ability to listen and understand one another, the hybrid nature of friendship and enmity, the mockery of education amid the rise of populism and magical thinking, and ultimately, the erosion of such fundamental values as truth and justice – all these characterize our time. There is nothing one can be completely confident about.
Ukraine-Russia Relations: Case Study Or Challenge For Decolonial Theory?
(2025) Kobchenko, Natalia
Review of : Biedarieva, Svitlana. Ambicoloniality and War: The Ukrainian-
Russian Case. Palgrave Macmillan Cham, 2025. The development of postcolonial studies has reached such a potent level as of now, enabling it to answer many difficult questions regarding the relationships between former colonizers and former colonized. At the same time, considerable criticism has been voiced in connection with the postcolonial approach being applied to researching the past and present of Ukraine. Russia’s war against Ukraine, in particular its full-scale stage, on the one hand, has reduced some notes of caution regarding the appropriateness of applying postcolonial and decolonial lenses to studying Ukrainian history and contemporary issues, and, on the other hand, raised some methodological questions, challenging some established frameworks. In this context, the release of Svitlana Biedarieva’s book is very timely. On the one hand, it clarifies certain issues in the discussion about the colonial status of Ukraine, and, on the other hand, it initiates a completely new discussion – on the concept of ambicoloniality. In my opinion, the dual role of this book is determined by the motives that encouraged the author to write it, their aims, the object of research, and the dynamics of the academic field. In my view, understanding these four points is the key to interpreting the book.
Від "Проліска" до "Smart Kids": онімна опозиція в системі дошкільної освіти
(2025) Кадочнікова, Олена
Статтю присвячено аналізу назв закладів дошкільної освіти (ЗДО) як одиниць публічного мовного простору та маркерів соціокультурної ідентичності. Об’єктом дослідження є онімна опозиція між назвами державних і приватних ЗДО, що виявляється у специфіці мотиваційних моделей, структурних типів і семантичного наповнення. Обґрунтовано актуальність вивчення назв освітніх інституцій як носіїв символічного капіталу, здатного забезпечити спільноті довгострокові переваги в соціокультурній, ідеологічній та комунікативній сферах. На матеріалі, зібраному в межах Бучанської та Ірпінської громад Київської області у 2024–2025 рр., простежено тенденцію до переважання національно маркованих однокомпонентних назв у державному секторі (Морквинка, Соловейко, Зернятко) та двокомпонентних, часто з іншомовними елементами, — у приватному (Funny Bunny, Happy Land, Rainbow Garden). Найменування формуються шляхом онімізації лексем, що репрезентують концепти інтелектуального розвитку, позитивного емоційного фону, природних образів і художніх асоціацій. Характер мотивації проаналізованих одиниць здебільшого метафоричний або символічний, що забезпечує їхню конотативну насиченість і культурну релевантність. Особливу увагу приділено символічній функції назв як інструменту трансляції ціннісних орієнтирів, ідеологічних настанов і колективної пам’яті в межах сучасного освітнього дискурсу. Аргументовано, що назви ЗДО виявляють семіотичне протиставлення між глобалізованою та національною ідентичністю, що віддзеркалює ширші тенденції трансформації символіки публічного простору постколоніального суспільства. Проаналізовано наявні нормативно-правові засади найменування ЗДО та окреслено чинники, що зумовлюють семіотичну розбалансованість і хаотичність у цій сфері. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення мовної політики у сфері освіти та формування культурно зваженої стратегії назвотворення.
Вимова ненаголошених голосних [е], [и] в закінченнях та кінці слова: теоретичні засади, лексикографічне представлення, дидактичні підходи
(2025) Кадочнікова, Олена
У статті розглянуто історію кодифікації норм вимови ненаголошених голосних [е], [и] в позиції закінчення / кінця слова в орфоепічних словниках другої половини ХХ – початку ХХІ ст. та схарактеризовано вплив словникових фіксацій на тлумачення цієї групи норм у дидактичних матеріалах з української мови для середньої та вищої школи. Встановлено, що причиною суперечливих пояснень ненаголошених позицій у кінцевій позиції слова є незбіг сформульованих у словниках рекомендацій. Визначено фактори, які обов’язково мають бути враховані у визначенні особливостей вимови ненаголошених голосних в аналізованій позиції.
Розвиток політики цифрової торгівлі України щодо транскордонних потоків даних
(2025) Осташко, Тамара; Кілієвич, Олександр
Вступ. В центрі уваги дослідження – транскордонні потоки даних, що є елементом цифрової торгівлі, яка, у свою чергою, є складовою глобальної і локальних цифрових економік. Метою дослідження є обґрунтування моделі регулювання транскордонних потоків даних України та побудова поліциклічної і логічної моделей вироблення політики цифрової торгівлі. Матеріали та методи. Дослідження ґрунтується на аналізі нормативної бази СОТ і ЄС щодо цифрової торгівлі, положень щодо електронної комерції і транскордонних потоків даних, які містяться в угодах про вільну торгівлю і угодах про цифрову торгівлю України та її торговельних партнерів, аналітичних звітах міжнародних організацій, результатах наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених. Для опису процесу вироблення політики цифрової торгівлі використовуються загальна методологія і методи аналізу політики, модель циклу політики і логічна модель вироблення політики. Також використано загальнонаукові методи – порівняльного аналізу для визначення моделей регулювання транскордонних потоків даних в країнах ЄС на основі індексу обмежень цифрової торгівлі та узагальнення і класифікації інформації для дослідження положень щодо політики регулювання транскордонних потоків даних в регіональних торговельних угодах на основі бази даних TAPED. Результати і обговорення. Аналіз реалізації політики цифрової торгівлі в Україні з акцентом на регулюванні транскордонних потоків даних у рамках європейської інтеграції, а також преференційних торговельних угод України з іншими країнами показує, що в Україні впроваджується гібридна модель цифрової торгівлі. Деякі члени ЄС мають гібридну модель цифрової торгівлі – переважно малі економіки з відносно великим сектором послуг. Досвід цих країн показує, що в Україні, попри традиційну модель ЄС, може бути розроблена гібридна модель цифрової торгівлі, близька до ліберальної. Висновки. Поліциклічна модель вироблення політики регулювання транскордонних потоків даних в Україні є дієвим інструментом врахування взаємопов’язаних етапів процесу політики, зокрема, формування, впровадження, моніторингу, оцінювання та коригування політики. Вона дозволяє швидше реагувати на технологічні та регуляторні зміни в глобальному середовищі.
Російська війна в Україні як каталізатор трансформаційних процесів українського харизматизму (у фокусі церква "нове покоління")
(2024) Докаш, Віталій; Титаренко, Віта
У статті аналізуються трансформації українського харизматизму, спричинені довоєнним і воєнним періодами буття України. Об’єктом аналізу є Церква "Нове покоління", предметом – її інституалізаційні, теологічні й функціональні зміни. Обґрунтовано необхідність доповнення трансформаційних процесів авторською періодизацією розвитку харизматичного руху в Україні (А.Тищенка), яка включала 3 етапи: рівайвелістський, місіонерський та інституалізаційний періоди. Пропонується доповнити періодизацію етапом, названим умовно мілітарним. Час відліку якого означено початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну – 24 лютого 2022 року. Етап спостережуваний у режимі реального часу, і має такі характеристики: 1) фіксація проходження Церквою "Нове покоління" біфуркаційної точки, за якою вона з необхідністю зазнає інституційних змін і з необхідністю випрацьовуватиме стратегію свого подальшого існування; 2) закріплення й інституалізація капелансько-волонтерської форми соціально-євангелізаційної діяльності. Визначено, що часовий проміжок спостережуваного "мілітарного" етапу розвитку/трансформації Церкви "Нове покоління" є відкритим, відтак доволі складно з упевненістю прогнозувати весь спектр змін та їх повоєнних наслідків для Церкви.
Специфіка дослідження релігійних меншин: методологічні засади
(2024) Филипович, Людмила; Титаренко, Віта
В статті аналізується специфіка релігієзнавчого дослідження релігійних меншин (РМ), зокрема його методологічні аспекти. Крім загальних методологічних підходів це релігійне явище потребує конкретно-прикладній методології, яка дала б можливість вивчити РМ у всій їх повноті. Пропонується при цьому спиратися на достовірні джерела, якими в даному разі постали матеріали соціологічного дослідження, проведеного в рамках проєкту "Релігійні меншини України та державно-конфесійні відносини" (2021), здійсненого авторами статті. В результаті з’ясовано, які релігійні організації варто відносити до РМ, чим вони вирізняються від релігій більшості; які мають специфічні потреби і запити. Отримавши цілком реальну картину життя і статусу РМ в Україні, дослідники дійшли висновку, що РМ сьогодні – це малопомітне явище української релігійної дійсності. Українське суспільство мало обізнане з існуванням РМ в Україні. Держава не розглядає їх як дієвих партнерів і майже не бере їх до уваги при визначенні державної політики у сфері релігії. Релігійна більшість, сфокусована на власних внутрішніх проблемах, в кращому випадку байдужа до меншин. Журналістика вихоплює з релігійної дійсності лише скандальні факти (або саме таким чином проінтерпретовані), пов’язані із РМ. Автори вважають за необхідне при дослідженні РМ виходити з того, що релігійні меншини – це історичне явище на теренах України; органічна частина сучасного українського релігійного життя; незважаючи на свою малочисельність, РМ мають невикористаний ресурс своєї впливовості і авторитетності, що покращить міжконфесійне порозуміння в полірелігійному просторі України.
Контекстуалізація історико-філософської концепції Д. Чижевського: від "Філософії на Україні" (1926) до "Нарисів з історії філософії на Україні" (1931)
(2024) Терлецький, Віталій
Праця Д. Чижевського "Нариси з історії філософії на Україні" вже з моменту своєї появи в 1931 р. стала засадничим дослідженням історії української філософії. Але ще раніше Чижевський написав твір "Філософія на Україні. Спроба історіографії" (1926); його перша частина мала друге видання (1929) і містила деякі доповнення та уточнення. Цікавою й вартою уваги є реакція Чижевського на рецензії на перше видання його "Філософії на Україні", оприлюднена у другому виданні цього твору. У ній він відповідає на зауваги і закиди рецензентів першого видання твору (Я. Колубовського, В. Заїкина, І. Мірчука, С. Гесена). Ця реакція має подвійний характер. З одного боку, Чижевський визнає, що деякі пункти в його творі вимагають коригування, зокрема щодо оцінки ролі протестантизму в розвитку української філософської думки, потреби в докладнішому розгляді світогляду таких мислителів, як М. Гоголь, М. Костомаров, Т. Шевченко. З іншого боку, Чижевський, уточнюючи свою позицію, продовжує обстоювати свої принципи, згідно з якими він зараховує певних авторів до "канону" української філософії. Водночас він усе ж визнає, що деяких авторів варто долучити до цього "канону" (А. Спір). Чижевський також реагує на марксистську рецензію П. Ганина (П. Демчука), але не спиняється на її змістових зауваженнях. Проте деякі з цих зауважень небезпідставні, оскільки стосуються оцінних суджень Чижевського, висловлених про Г. Сковороду і філософію в Харкові після Й. Шада. Прискіпливіший аналіз і зіставлення двох видань "Філософії на Україні" (1926, 1929) і "Нарисів з історії філософії на Україні" у випадках кейсів Г. Сковороди, Й. Шада та Л. Якоба засвідчує, що Чижевський змінив свої початкові, інколи різкі оцінні судження на нейтральні. Немає підстав однозначно стверджувати, що такі зміни відбулися під безпосереднім впливом рецензій. А проте є підстави твердити, що чимало новацій і переоцінок у "Нарисах" корелюють із сформульованими у рецензіях заувагами. На відміну від західноєвропейських схвальних рецензій на "Нариси" (С. Гесен, Г. Фроловський, В. Заїкин, Д. Дорошенко, М. Лоський), реакція радянської філософії виявилася ненауковою й ідеологічно заангажованою (Я. Білик, В. Юринець).
Фемінізм як соціальна теорія і суспільний рух : робочий тематичний план курсу (2025-2026 навчальний рік)
(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Марценюк, Тамара
Метою курсу є вивчення фемінізму як соціальної теорії і критики патріархату, як несправедливого суспільного устрою та руху, що підвищив статус жінок у більшості суспільств. Основне завдання курсу полягає в ознайомленні студентства із становленням і розвитком основних феміністичних ідей та теоретико-методологічних засад та відповідних організаційних форм у світі загалом і в Україні зокрема, розмаїттям напрямків фемінізму і соціальних проблем, які вони намагаються розв’язати, успішними ініціативами жіночого руху задля забезпечення рівних прав і можливостей для жінок у світі, а також із феміністичною методологію у дослідженнях і аналізі соціальної реальності.