eKMAIR
Electronic Kyiv-Mohyla Academy Institutional Repository
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Deconstructing the ‘Russian World’ Ideology: Ukrainian Public Figures’ Discourse in Times of War
(2025) Pidkuimukha, Liudmyla
Background. The "Russian world" (russkij mir) concept has become a central ideological instrument in Russia’s full-scale war against Ukraine. Promoted as a civilisational model grounded in shared language, culture, and values, it has been widely studied from geopolitical and historical perspectives. However, its discursive deconstruction by Ukrainian public figures remains underexplored. Contribution to the research field. The present study raises the possibility that Critical Discourse Analysis (CDA) can uncover how wartime political communication functions as ideological resistance. These findings help us to understand how public actors reframe a hostile ideological construct through language, and how such discourse contributes to shaping national and international narratives of war, identity, and sovereignty. Purpose. The article aims to identify and analyse strategies and lexical tools used by Ukrainian political and religious leaders to counter the "Russian world" ideology in public communication during the full-scale invasion. Methods. The study applies van Dijk’s socio-cognitive model of Critical Discourse Analysis to a corpus of statements, social media posts, interviews, and speeches produced by key Ukrainian figures between March 2022 and April 2023. Semantic strategies such as categorisation, polarisation, and lexicalisation are used as the primary analytical tools. cide. Linguistic choices, such as epithets, sensory framing, irony, and orthographic resistance (e.g., writing русский мір, русскій мір instead of російський світ), are used to delegitimise the enemy. The dual meaning of mir (peace/ world) is leveraged to highlight the ideological contradictions inherent in Russian narratives. Discussion. The findings demonstrate how language becomes a tool of symbolic resistance in wartime. Ukrainian discourse not only exposes the violent core of russkij mir but also contributes to shaping a shared moral and civilisational identity. This analysis opens new perspectives for interdisciplinary research into information warfare, political discourse, and national identity formation. Results. The analysis reveals how the "Russian world" doctrine is consistently portrayed as an ideology of violence, occupation, destruction, and genocide. Linguistic choices, such as epithets, sensory framing, irony, and orthographic resistance (e.g., writing русский мір, русскій мір instead of російський світ), are used to delegitimise the enemy. The dual meaning of mir (peace/ world) is leveraged to highlight the ideological contradictions inherent in Russian narratives. Discussion. The findings demonstrate how language becomes a tool of symbolic resistance in wartime. Ukrainian discourse not only exposes the violent core of russkij mir but also contributes to shaping a shared moral and civilisational identity. This analysis opens new perspectives for interdisciplinary research into information warfare, political discourse, and national identity formation.
Інноваційні проєкти в публічному управлінні та адмініструванні : настанови з підготовки курсової роботи для здобувачів, які навчаються за освітньо-науковою програмою "Суспільна політика і врядування"
(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Кілієвич, Олександр; Рябцев, Геннадій
Настанови з підготовки курсової роботи "Інноваційні проєкти в публічному управлінні та адмініструванні" для здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня, які навчаються за освітньо-науковою програмою "Суспільна політика і врядування" спеціальності D4 "Публічне управління та адміністрування" (далі – курсова робота), розроблено згідно з вимогами стандарту вищої освіти за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" для другого (магістерського) рівня вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 04 серпня 2020 року № 1001, з урахуванням місії, візії, цінностей та відповідно до Стратегії розвитку Національного університету "Києво-Могилянська академія" на 2015-2025 роки.
Mapping Identities: Language Politics and Diversity in Ukraine
(2025) Vardanian, Maryna
Review of : Kiss, Nadiya, and Monika Wingender, editors. Contested Language Diversity in Wartime Ukraine: National Minorities, Language Biographies, and Linguistic Landscape. Ibidem-Verlag, 2025. The title of the volume Contested Language Diversity in Wartime Ukraine immediately speaks to the urgency and relevance of its content. In light of Russia’s full-scale invasion of Ukraine in 2022, questions surrounding language, identity, and power have intensified and gained new dimensions. Language has emerged not only as a cultural and communicative medium but also as a battleground for ideological and political confrontation. As language is increasingly perceived as a marker of allegiance, the shifting dynamics of linguistic practices in Ukraine call for rigorous academic investigation – an effort this volume undertakes with depth and breadth.
Chaos by Interests : Political Ideologies in the Context of a "Value Shift" During the Russian-Ukrainian War
(2025) Kvit, Serhiy
The statement that humanity is sliding into the Third World War best describes the end of the first quarter of the 21st century. The dismantling of the global security system established after World War Two, the helplessness of international institutions, the loss of the ability to listen and understand one another, the hybrid nature of friendship and enmity, the mockery of education amid the rise of populism and magical thinking, and ultimately, the erosion of such fundamental values as truth and justice – all these characterize our time. There is nothing one can be completely confident about.
Ukraine-Russia Relations: Case Study Or Challenge For Decolonial Theory?
(2025) Kobchenko, Natalia
Review of : Biedarieva, Svitlana. Ambicoloniality and War: The Ukrainian-
Russian Case. Palgrave Macmillan Cham, 2025. The development of postcolonial studies has reached such a potent level as of now, enabling it to answer many difficult questions regarding the relationships between former colonizers and former colonized. At the same time, considerable criticism has been voiced in connection with the postcolonial approach being applied to researching the past and present of Ukraine. Russia’s war against Ukraine, in particular its full-scale stage, on the one hand, has reduced some notes of caution regarding the appropriateness of applying postcolonial and decolonial lenses to studying Ukrainian history and contemporary issues, and, on the other hand, raised some methodological questions, challenging some established frameworks. In this context, the release of Svitlana Biedarieva’s book is very timely. On the one hand, it clarifies certain issues in the discussion about the colonial status of Ukraine, and, on the other hand, it initiates a completely new discussion – on the concept of ambicoloniality. In my opinion, the dual role of this book is determined by the motives that encouraged the author to write it, their aims, the object of research, and the dynamics of the academic field. In my view, understanding these four points is the key to interpreting the book.
Від "Проліска" до "Smart Kids": онімна опозиція в системі дошкільної освіти
(2025) Кадочнікова, Олена
Статтю присвячено аналізу назв закладів дошкільної освіти (ЗДО) як одиниць публічного мовного простору та маркерів соціокультурної ідентичності. Об’єктом дослідження є онімна опозиція між назвами державних і приватних ЗДО, що виявляється у специфіці мотиваційних моделей, структурних типів і семантичного наповнення. Обґрунтовано актуальність вивчення назв освітніх інституцій як носіїв символічного капіталу, здатного забезпечити спільноті довгострокові переваги в соціокультурній, ідеологічній та комунікативній сферах. На матеріалі, зібраному в межах Бучанської та Ірпінської громад Київської області у 2024–2025 рр., простежено тенденцію до переважання національно маркованих однокомпонентних назв у державному секторі (Морквинка, Соловейко, Зернятко) та двокомпонентних, часто з іншомовними елементами, — у приватному (Funny Bunny, Happy Land, Rainbow Garden). Найменування формуються шляхом онімізації лексем, що репрезентують концепти інтелектуального розвитку, позитивного емоційного фону, природних образів і художніх асоціацій. Характер мотивації проаналізованих одиниць здебільшого метафоричний або символічний, що забезпечує їхню конотативну насиченість і культурну релевантність. Особливу увагу приділено символічній функції назв як інструменту трансляції ціннісних орієнтирів, ідеологічних настанов і колективної пам’яті в межах сучасного освітнього дискурсу. Аргументовано, що назви ЗДО виявляють семіотичне протиставлення між глобалізованою та національною ідентичністю, що віддзеркалює ширші тенденції трансформації символіки публічного простору постколоніального суспільства. Проаналізовано наявні нормативно-правові засади найменування ЗДО та окреслено чинники, що зумовлюють семіотичну розбалансованість і хаотичність у цій сфері. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення мовної політики у сфері освіти та формування культурно зваженої стратегії назвотворення.
Вимова ненаголошених голосних [е], [и] в закінченнях та кінці слова: теоретичні засади, лексикографічне представлення, дидактичні підходи
(2025) Кадочнікова, Олена
У статті розглянуто історію кодифікації норм вимови ненаголошених голосних [е], [и] в позиції закінчення / кінця слова в орфоепічних словниках другої половини ХХ – початку ХХІ ст. та схарактеризовано вплив словникових фіксацій на тлумачення цієї групи норм у дидактичних матеріалах з української мови для середньої та вищої школи. Встановлено, що причиною суперечливих пояснень ненаголошених позицій у кінцевій позиції слова є незбіг сформульованих у словниках рекомендацій. Визначено фактори, які обов’язково мають бути враховані у визначенні особливостей вимови ненаголошених голосних в аналізованій позиції.
Розвиток політики цифрової торгівлі України щодо транскордонних потоків даних
(2025) Осташко, Тамара; Кілієвич, Олександр
Вступ. В центрі уваги дослідження – транскордонні потоки даних, що є елементом цифрової торгівлі, яка, у свою чергою, є складовою глобальної і локальних цифрових економік. Метою дослідження є обґрунтування моделі регулювання транскордонних потоків даних України та побудова поліциклічної і логічної моделей вироблення політики цифрової торгівлі. Матеріали та методи. Дослідження ґрунтується на аналізі нормативної бази СОТ і ЄС щодо цифрової торгівлі, положень щодо електронної комерції і транскордонних потоків даних, які містяться в угодах про вільну торгівлю і угодах про цифрову торгівлю України та її торговельних партнерів, аналітичних звітах міжнародних організацій, результатах наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених. Для опису процесу вироблення політики цифрової торгівлі використовуються загальна методологія і методи аналізу політики, модель циклу політики і логічна модель вироблення політики. Також використано загальнонаукові методи – порівняльного аналізу для визначення моделей регулювання транскордонних потоків даних в країнах ЄС на основі індексу обмежень цифрової торгівлі та узагальнення і класифікації інформації для дослідження положень щодо політики регулювання транскордонних потоків даних в регіональних торговельних угодах на основі бази даних TAPED. Результати і обговорення. Аналіз реалізації політики цифрової торгівлі в Україні з акцентом на регулюванні транскордонних потоків даних у рамках європейської інтеграції, а також преференційних торговельних угод України з іншими країнами показує, що в Україні впроваджується гібридна модель цифрової торгівлі. Деякі члени ЄС мають гібридну модель цифрової торгівлі – переважно малі економіки з відносно великим сектором послуг. Досвід цих країн показує, що в Україні, попри традиційну модель ЄС, може бути розроблена гібридна модель цифрової торгівлі, близька до ліберальної. Висновки. Поліциклічна модель вироблення політики регулювання транскордонних потоків даних в Україні є дієвим інструментом врахування взаємопов’язаних етапів процесу політики, зокрема, формування, впровадження, моніторингу, оцінювання та коригування політики. Вона дозволяє швидше реагувати на технологічні та регуляторні зміни в глобальному середовищі.
Російська війна в Україні як каталізатор трансформаційних процесів українського харизматизму (у фокусі церква "нове покоління")
(2024) Докаш, Віталій; Титаренко, Віта
У статті аналізуються трансформації українського харизматизму, спричинені довоєнним і воєнним періодами буття України. Об’єктом аналізу є Церква "Нове покоління", предметом – її інституалізаційні, теологічні й функціональні зміни. Обґрунтовано необхідність доповнення трансформаційних процесів авторською періодизацією розвитку харизматичного руху в Україні (А.Тищенка), яка включала 3 етапи: рівайвелістський, місіонерський та інституалізаційний періоди. Пропонується доповнити періодизацію етапом, названим умовно мілітарним. Час відліку якого означено початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну – 24 лютого 2022 року. Етап спостережуваний у режимі реального часу, і має такі характеристики: 1) фіксація проходження Церквою "Нове покоління" біфуркаційної точки, за якою вона з необхідністю зазнає інституційних змін і з необхідністю випрацьовуватиме стратегію свого подальшого існування; 2) закріплення й інституалізація капелансько-волонтерської форми соціально-євангелізаційної діяльності. Визначено, що часовий проміжок спостережуваного "мілітарного" етапу розвитку/трансформації Церкви "Нове покоління" є відкритим, відтак доволі складно з упевненістю прогнозувати весь спектр змін та їх повоєнних наслідків для Церкви.
Специфіка дослідження релігійних меншин: методологічні засади
(2024) Филипович, Людмила; Титаренко, Віта
В статті аналізується специфіка релігієзнавчого дослідження релігійних меншин (РМ), зокрема його методологічні аспекти. Крім загальних методологічних підходів це релігійне явище потребує конкретно-прикладній методології, яка дала б можливість вивчити РМ у всій їх повноті. Пропонується при цьому спиратися на достовірні джерела, якими в даному разі постали матеріали соціологічного дослідження, проведеного в рамках проєкту "Релігійні меншини України та державно-конфесійні відносини" (2021), здійсненого авторами статті. В результаті з’ясовано, які релігійні організації варто відносити до РМ, чим вони вирізняються від релігій більшості; які мають специфічні потреби і запити. Отримавши цілком реальну картину життя і статусу РМ в Україні, дослідники дійшли висновку, що РМ сьогодні – це малопомітне явище української релігійної дійсності. Українське суспільство мало обізнане з існуванням РМ в Україні. Держава не розглядає їх як дієвих партнерів і майже не бере їх до уваги при визначенні державної політики у сфері релігії. Релігійна більшість, сфокусована на власних внутрішніх проблемах, в кращому випадку байдужа до меншин. Журналістика вихоплює з релігійної дійсності лише скандальні факти (або саме таким чином проінтерпретовані), пов’язані із РМ. Автори вважають за необхідне при дослідженні РМ виходити з того, що релігійні меншини – це історичне явище на теренах України; органічна частина сучасного українського релігійного життя; незважаючи на свою малочисельність, РМ мають невикористаний ресурс своєї впливовості і авторитетності, що покращить міжконфесійне порозуміння в полірелігійному просторі України.
Контекстуалізація історико-філософської концепції Д. Чижевського: від "Філософії на Україні" (1926) до "Нарисів з історії філософії на Україні" (1931)
(2024) Терлецький, Віталій
Праця Д. Чижевського "Нариси з історії філософії на Україні" вже з моменту своєї появи в 1931 р. стала засадничим дослідженням історії української філософії. Але ще раніше Чижевський написав твір "Філософія на Україні. Спроба історіографії" (1926); його перша частина мала друге видання (1929) і містила деякі доповнення та уточнення. Цікавою й вартою уваги є реакція Чижевського на рецензії на перше видання його "Філософії на Україні", оприлюднена у другому виданні цього твору. У ній він відповідає на зауваги і закиди рецензентів першого видання твору (Я. Колубовського, В. Заїкина, І. Мірчука, С. Гесена). Ця реакція має подвійний характер. З одного боку, Чижевський визнає, що деякі пункти в його творі вимагають коригування, зокрема щодо оцінки ролі протестантизму в розвитку української філософської думки, потреби в докладнішому розгляді світогляду таких мислителів, як М. Гоголь, М. Костомаров, Т. Шевченко. З іншого боку, Чижевський, уточнюючи свою позицію, продовжує обстоювати свої принципи, згідно з якими він зараховує певних авторів до "канону" української філософії. Водночас він усе ж визнає, що деяких авторів варто долучити до цього "канону" (А. Спір). Чижевський також реагує на марксистську рецензію П. Ганина (П. Демчука), але не спиняється на її змістових зауваженнях. Проте деякі з цих зауважень небезпідставні, оскільки стосуються оцінних суджень Чижевського, висловлених про Г. Сковороду і філософію в Харкові після Й. Шада. Прискіпливіший аналіз і зіставлення двох видань "Філософії на Україні" (1926, 1929) і "Нарисів з історії філософії на Україні" у випадках кейсів Г. Сковороди, Й. Шада та Л. Якоба засвідчує, що Чижевський змінив свої початкові, інколи різкі оцінні судження на нейтральні. Немає підстав однозначно стверджувати, що такі зміни відбулися під безпосереднім впливом рецензій. А проте є підстави твердити, що чимало новацій і переоцінок у "Нарисах" корелюють із сформульованими у рецензіях заувагами. На відміну від західноєвропейських схвальних рецензій на "Нариси" (С. Гесен, Г. Фроловський, В. Заїкин, Д. Дорошенко, М. Лоський), реакція радянської філософії виявилася ненауковою й ідеологічно заангажованою (Я. Білик, В. Юринець).
Фемінізм як соціальна теорія і суспільний рух : робочий тематичний план курсу (2025-2026 навчальний рік)
(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Марценюк, Тамара
Метою курсу є вивчення фемінізму як соціальної теорії і критики патріархату, як несправедливого суспільного устрою та руху, що підвищив статус жінок у більшості суспільств. Основне завдання курсу полягає в ознайомленні студентства із становленням і розвитком основних феміністичних ідей та теоретико-методологічних засад та відповідних організаційних форм у світі загалом і в Україні зокрема, розмаїттям напрямків фемінізму і соціальних проблем, які вони намагаються розв’язати, успішними ініціативами жіночого руху задля забезпечення рівних прав і можливостей для жінок у світі, а також із феміністичною методологію у дослідженнях і аналізі соціальної реальності.
Тести для контрольних робіт з мови програмування C++ (процедурне програмування) : [навчальний посібник]
(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2025) Яковенко, Юрій
Тести, представлені в цій збірці, використовувалися при проведенні контрольних робіт, як проміжних, так і фінальних залікових, при вивченні процедурного програмування на мові C++.
The image of the hero of Ukrainian folktales in the context of differentiation and transformation of the hierarchy of socio-cultural practices
(2024) Pavlova, Olena; Rohozha, Mariya
Background. The Modern era, with its paradoxes of innovation and repetition, shaped the "discovery of the people" and rekindled interest in folktales. Enlightenment models of fairy tales emphasized the ethical dimension, while the romantic moods of the 19th century stirred European communities' interest in gathering national and regional versions of folktales and converting
them into literary fairy tales. The perspective of contemporary humanities proves to be quite productive to enhance the understanding of the cultural
potential of Ukrainian fairy tales in bridging diverse traditions and generating images. Methods. The methodological basis for the study is a content analysis of a collection of fairy tales. A categorization is based on the titles of folktales and the classifications of J. Campbell's transformations of the hero. The interpretation of the data is made in optics of the differentiation of a segmentary society and the specifics of its transformations of representation
practices, first of all the image and the image of a hero. The aim of the article is to define fundamental characteristics of the image of a hero in Ukrainian fairy tales as a way of representation in logics of the differentiation of a segmentary community. Results. The differentiation of practices begins with the complexification of a segmentary society, where storytelling practices were detached from the original ritual syncretism in the logic of ethnic diversity production and strata hierarchy. Each stratum nurtured its storytelling genre and thematic uniqueness. With its functioning in the magical and practical unity of the peasant stratum, the folktale preserved the most archaic narrative structure, with corresponding images of the main characters and logic of image construction. The image of the folktale hero became the leading practice in representing communities. Conclusions. A content analysis of a collection of Galician folktales reveals the replication of the classic triad of popular culture "Heroes, Villains and Fools" (P. Burke), marked by a dominant quantitative representation of the fool's image. A
fairy tale hero is a dormant hero, leaving the impression that everybody can find their place. The hero's heroic powers are exposed gradually, and the hero possesses definite traits and personifies moral integrity. These qualities allow the overcoming of obstacles and passing of tests. Usually, the hero of a Ukrainian fairy tale is a trickster who can maneuver through society. The
ethical pathos of a fairy tale consists of a victorious war between evil and justice/resumption. The predominantly happy ending of Ukrainian fairy tales suggests these functions provide a therapeutic effect in difficult historical circumstances.
Питання різноманіття людства в осмисленні Памфіла Юркевича (за рукописними матеріалами)
(2024) Пастушенко, Людмила
У статті вперше в історії досліджень здійснено цілісний змістовний аналіз рукопису "Досконалості і недоліки душевного життя залежно від особливостей тілесної організації" (1867) з архіву Памфіла Юркевича, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського. Висвітлено джерелознавчі питання атрибутації, авторства тексту. З’ясовано, що у рукописному тексті українським філософом П. Юркевичем здійснено спробу пояснити питання різноманіття людства залежно від встановлених закономірностей взаємодії тілесних і психічних (душевних) сил людського організму. Розкрито характерну особливість розгляду у рукописі питання відмінності людської природи крізь призму панівних для того часу уявлень фізичної антропології і расової теорії. Показано, що попри обраний ракурс дослідження, П. Юркевич у своїй розвідці робить акцент на філософському осмисленні проблематики взаємовідношення тілесного та душевного вимірів людини, що є відображенням основних інтенцій його антропологічних студій. Виокремлено ряд питань у їх послідовному викладі П. Юркевичем у рукописі: встановлення кореляції між існуючим різноманіттям форм тілесності і душевного життя людини та розвитком людської цивілізації; розбудова ієрархії расової відмінності відповідно до ієрархії душевного життя у його залежності від тілесності; окреслення критеріїв сприятливості чи несприятливості певної тілесної розбудови для функціонування різних рівнів душевної системи; виокремлення та детальний аналіз трьох форм співвідношення тілесної і душевної природи людини: гніт (пригнічення), співдія і резонанс, які мислитель витлумачує як певні закономірності, сталі наукові закони людського буття, що впливають на культурно-цивілізаційний розвиток людства.
Метафізичне смеркання: проблема Ніщо та нігілізм у філософії Мартина Гайдеґґера
(2024) Лютий, Тарас
У статті відстежуються витоки проблеми Ніщо та її зв’язок із нігілізмом у розмислах Мартина Гайдеґґера. У ранніх студіях філософа Ніщо розглядається як заперечення на рівні логічного судження. Проте надалі воно вже стосується людського існування. І перш за все розкривається в осяганні скінченності та смерті. Гайдеґґер пояснює, що людське буття та Ніщо пов’язані через феномен жаху. Жахатись означає не так боятися конкретних речей, як уміти бачити перспективу тотального Небуття. Інакше кажучи, Ніщо оприявнюється завдяки трансценденції, тобто здатності виходити за межі сущого. Це сприяє подоланню пасивності в існуванні й опікуванню власним буттям. Щоправда, філософію Ніщо Гайдеґґера назвали нігілістичною. У відповідь на це він береться переосмислювати проблему нігілізму, звернувшись до філософії Ніцше. Йому вдається показати, що Ніцше здебільшого нехтує проблемою Ніщо. В ніцшеанській візії Ніщо стосується світу, в якому цінності відсилають не до поцейбічного, а до потойбічного існування. Тому йдеться про потребу в новому покладанні цінностей. Отже, Ніцше не порушує питання про сутність Буття, а просто приписує Буттю цінності. Натомість у філософії Гайдеґґера нігілізм — це наслідок ігнорування в осередку західної метафізики питання про Ніщо. Хоча тільки завдяки Ніщо й можна підступитися до Буття. У немисленні Ніщо не мислиться і Буття. Змінити ситуацію можна, знову запитавши про стосунок Ніщо та Буття. Зрештою, у філософії Гайдеґґера феномен нігілізму зазнає посутньої зміни. По-перше, він пов’язується з історичним рухом, який позначено як забуття Буття. А по-друге, його довершує тенденція домінування техніки, яка призводить до дегуманізації світу. В підсумку, філософія Гайдеґґера схожа на сумне пророцтво. Філософ переконаний, що питання про сутність мислення на Заході досі не ставилося сповна. Натомість панування логіко-раціонального мислення дедалі більше віддаляє людину від Буття. Подібно до Ніцше,
Гайдеґґер шукає порятунку від нігілізму в мистецтві, зокрема у поезії. Водночас він наполягає на необхідності включення проблеми Ніщо до питання про Буття. Власне, ігнорування цього кардинального питання і заважає реальному подоланню нігілізму.
Формальна та неформальна логіка в SPOD та VUCA світах
(2024) Колотілова, Наталія
У статті розглядається становлення і розвиток теорій класичної, некласичної, неформальної логіки та теорії аргументації в контексті концепцій SPOD та VUCA світів. Встановлено, що сучасна формальна логіка (класична та некласична) може виступати моделлю як SPOD світу, так і VUCA світу. З’ясовано, що засоби класичної логіки завдяки насамперед засадничому принципу двозначності дозволяють описати такі ознаки SPOD світу, як: стійкість, передбачуваність, простота та визначеність. Виявлено, що теорії некласичної логіки, зокрема багатозначної та модальної, вже надають можливості опису VUCA світу з його мінливістю, невизначеністю, складністю та неоднозначністю. Окреслено, що становлення неформальної логіки та теорії аргументації в другій половині ХХ ст. засвідчують перехід від SPOD до VUCA світу, хоча на той час ці акроніми ще не були введені. Продемонстровано, що розвиток нових підходів у межах сучасного логічного знання в зазначений період був обумовлений двома взаємопов’язаними чинниками: запитами освітнього середовища на нові курси, які б надавали інструментарій для аналізу аргументацій з різних царин, та підвищеною увагою до лідерства в нових умовах, адже керівники мають володіти навичками критичного мислення, що дозволяє мінімізувати ризики в ситуаціях невизначеності VUCA світу. Встановлено, що методика критичних запитань постає вагомим здобутком неформальної логіки та ширше сучасної теорії аргументації, яка дозволяє не лише оцінювати аргументи, а й перевіряти власні на можливу уразливість з боку співрозмовників.
Концепція ресентименту Макса Шелера та її актуальність
(2024) Кебуладзе, Вахтанг
У статті йдеться про філософську концепцію ресентименту Макса Шелера. У творі "Ресентимент у будові моралей" він використовує поняття "ресентимент" Фридриха Ніцше для опису важливого негативного явища в сучасній моралі та культурі загалом. У статті показано, що дескриптивний метод Макса Шелера органічно виростає з феноменологічної філософії Едмунда Гусерля і водночас наслідує деякі питомі риси описової та аналітичної психології Вільгельма Дильтая. На засадах такого методологічного підходу Макс Шелер не пояснює ресентимент і не дає чіткого визначення цього поняття, а натомість відтворює його формування у філософії Фридриха Ніцше та описує явище ресентименту. Застосовуючи описовий метод, Шелер доходить висновку, що ресентимент пов’язаний з прагненням помсти та відчуттям безсилля, та описує різні виміри ресентименту, які можна сформулювати в такий спосіб: 1. Родинно-статевий вимір. 2. Віковий вимір. 3. Професійний вимір. 4. Класовий вимір. У статті також зазначено, що Шелер радше демонструє національний ресентимент, ніж критично аналізує його, й це певною мірою виводить на яв дух його часу, в який формуються такі авторитарні та тоталітарні ідеології та режими, як російський більшовизм і німецький нацизм, які, безперечно, живляться деструктивною енергією ресентименту. Автор статті також виявляє зв’язок Шелерової концепції ресентименту з Фройдовою концепцією витискання. У дослідженні показано, як на теоретичних засадах концепції ресентменту Макса Шелера, можна критично деконструювати не лише такі історичні прояви ресентименту, як більшовизм і нацизм, а й також деякі небезпечні та руйнівні тенденції в сучасному світі, а саме ідеологію "російського світу" ("русского мира").
Від справедливої війни до справедливого миру. Моральні засади та межі компромісів під час війни
(2025) Йосипенко, Сергій
Міркування статті спираються на визначення характеру війни в Україні, яка після агресії РФ 24 лютого 2022 року стала повномасштабною: ця війна поступово набула окремих рис тотальних воєн ХХ століття й перетворилася у війну на виснаження, яка може тривати досить довго. Якщо така війна не закінчиться капітуляцією однієї зі сторін, то найімовірнішим її закінченням можна вважати мирну угоду за участі третіх сторін, яка матиме вигляд компромісу й передбачатиме відмову сторін-учасниць від повної перемоги у війні. Виходячи зі справедливого характеру війни України проти агресії РФ, автор порушує питання, чи можна буде вважати справедливим мир без повної перемоги над агресором та без повного відновлення порушеної агресією справедливості. Спираючись на класичну працю М. Волцера, автор доходить висновку, що відмова від повної перемоги та зупинка бойових дій у момент, коли конфлікт може бути врегульований політичними засобами, цілком відповідає концепції справедливої війни як обмеженої війни. Для встановлення моральних засад та можливих меж компромісу під час війни автор звертається до концепції А. Марґаліта, яка, на його думку, продовжує міркування М. Волцера, окреслюючи можливість компромісу заради миру. Спираючись на сучасні дослідження політичних компромісів, автор аналізує можливі конфігурації компромісів під час війни, їх відмінності від політичних компромісів мирного часу, а також від інших можливих закінчень війни на виснаження, зокрема таких, як капітуляція однієї зі сторін та modus vivendi. Стаття розвиває ідеї М. Волцера та А. Марґаліта про те, що обмеження війни та досягнення компромісу заради миру потребують уточнення вимог справедливості, яке вимагає від сторони, що веде справедливу війну, керуватися при визначенні цілей війни етикою відповідальності, а також дотримуватися засадничого розрізнення добра і зла задля уникнення "гнилих" компромісів.
Історіографія української філософії та дослідження історіографії філософії в Україні
(2024) Йосипенко, Сергій
Спираючись на недавні публікації, присвячені дослідженням історіографії у франкомовній, англомовній та німецькомовній філософіях, автор уточнює предмети і завдання дослідження історіографії філософії як історико-філософського підходу, зокрема зараховує до таких предметів сконструйовані історіями філософії образи минулого філософії, а також історіографічні настанови істориків філософії та контексти й чинники, які визначають ці історіографічні настанови. У статті проаналізовано задум та реалізацію трьох проєктів дослідження історіографії філософії, які мали місце в Україні останніх десятиліть: проєкту "Історії історико-філософської науки", що реалізувався під керівництвом Ю. Кушакова у 1980—2000-х рр. і був присвячений дослідженню історико-філософських концепцій німецьких та російських філософів; дослідження С. Руденком пострадянських методологічних підходів до історії української філософії (2012); української частини двостороннього проєкту "Філософія в системі національної культури: порівняльний аналіз історико-філософських досліджень в Бєларусі та Україні" (2011—2012) під керівництвом В. Єворовського та С. Йосипенка, а саме дослідження історіографії української філософії другої половини ХХ ст. Спираючись на результати останнього проєкту та на свої пізніші дослідження, автор окреслює суспільно-політичний, загальнофілософський та інституційний контекст, у якому сформувалася та функціювала історіографія української філософії впродовж ХХ ст.; образи історії української філософії, створені Д. Чижевським та В. Горським, які уособлюють дві крайні точки розвитку історіографії української філософії у ХХ ст.; зміни загальнофілософського та інституційного контексту історико-філософських досліджень в незалежній Україні та наслідки цих змін для подальшого розвитку історіографії української філософії.