Короткий опис(реферат):
Важливим, однак тільки функціональним, покликанням університету є передати студенту певну кількість набутих протягом кількатисячолітньої історії людства знань і навчити ефективно працювати з дедалі навальнішим сучасним інформаційним потоком. Проте фундаментальне призначення університету - допомогти молодій людині пізнати себе, визначити ту сферу діяльності, до якої в ній закладено здібності, тобто розкрити талант, що Вищою Силою дається кожному homo sapience. А для цього, виявляється, замало просто лекцій, семінарів, колоквіумів, тестів, іспитів, заліків тощо. Тут найпитомішим засобом досягнення мети стає насичене інтелектуально та динамічне соціально університетське середовище, де основним принципом виступає свобода самовираження. В таких умовах і працюють кращі вищі школи світу, незалежні від впливу держави, політичної кон'юнктури та "грошових мішків". Добре, уточнимо. Оскільки повна незалежність нереальна (пам'ятаємо ще зі школи загалом слушне: «жити в суспільстві й бути вільним від нього неможливо»), то цю якісну характеристику вірогідніше називати університетською автономією. Повторюся: справжні університети мають незаперечну автономію (включно навіть з територіальною суверенністю), і це сприймається демократичним суспільством як аксіоматична ознака університетських засадничих привілеїв.
