У статті зроблено спробу виявити наріжні визначеності людини з позиції культурологічного підходу. Автор обстоює думку про відсутність наперед заданої визначеності у здійсненні буття, опосередкованість цього здійснення, постійне трансцендентування за межі наявного та самоздійснення буття в горизонті покладених смислів.
