Abstract:
На українських теренах проблема духовної освіти набула особливої актуальності та гостроти на початку X X ст., у зв'язку із реформаційними процесами академічного, церковного, релігійно-філософського, культурного, суспільно-політичного життя: Питання стосовно характеру, призначення духовної освіти, необхідних умов її забезпечення тощо жваво обговорювалися тодішніми російськими богословами, духовно-академічною професурою і духовенством. Прогресивно налаштована частина російського суспільства проявляла певну одностайність в усвідомленні того, що проблема духовної освіти вимагає негайного вирішення шляхом проведення церковної реформи. Ідеологом реформування духовної школи можна по праву назвати Петра Павловича Кудрявцева (1868-1940 pp.), останнього професора філософії у дореволюційній Київській Духовній Академії.
